Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Архітектура і монументальне мистецтво →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Слова на лiтеру К (365)

1 2 3 4 > >>
КІБЛА , КІБЛАХ
кібла (кіблах) Пишно прикрашена шафа всередині мечеті, призначена для зберігання Корана (синонім — кебла).
КІВОРІЙ
(грец. — стручок бобу) 1. Дарохранильниця під вівтарною сінню у храмі, що символізувала місце погребання Христа і Ковчег Завіту. 2. Балдахін на чотирьох колонах над престолом у …
КІВОТ
(івр. — ящик) докл. див. Арон Га-кодеш. Інколи вживається як синонім терміна "кіот".
КІДІСЬОГ
Повстяна юрта з решітчастим остовом у західних тувинців.
КІМА
(Те саме що кіматій).
КІМНАТА
(польс. < лат. — приміщення з піччю) 1. Окремий просторовий осередок для житла в квартирі, палаці. 2. Приміщення спеціального призначення у громадській споруді (наприклад, К. …
КІННИЙ ДВІР
Частина садиби, де знаходяться загін і приміщення для коней, будівлі для екіпажів.
КІНОВІЯ
(грец. — громадський) Монастир з узагальненою власністю братії.
КІНОКЕФАЛИ
(грец. — псиноголові) Міфічні істоти з тулубами людей і головами собак. Образ К. походить від мавп з головами псів, т. зв. павіанів, характерних для міфології та мистецтва Стародавнього …
КІНОТЕАТР
(грец. — рухаю і видовище) Громадська споруда або її частина з одним або кількома залами, призначеними для демонстрації кінофільмів, та низкою службових приміщень.
КІНЧА
(ісп. — козуб) Тип купольного покриття, основою якого був очеретів каркас, покритий своєрідною бетонною масою з пемзи, вапняного розчину і рослинного соку. Внаслідок утворювалася міцна …
КІОСК
(нім., фр. < тур. — дозор) 1. Невеликий павільйон на честь божества у стародавньому храмовому комплексі. 2. Частина споруди з дахом на кількох стовпчиках або невеликий павільйон у …
КІПОР
(голл. — рух навкоси) Схрещення крокв в дахові.
КІРІДЗУМА
(яп.) Гребінь даху у японській споруді, прикрашений різьбленим орнаментом.
КІРХА , КІРКА
кірха (кірка) (нім.) Лютеранська храмова споруда, звичайно відзначалася більш скромними архітектурними формами і вбранням у порівнянні з римо-католицькими.
КІСВА
(араб. — тканина) Урочиста завіса затіненої частини мусульманської мечеті колонного й айванного типів (зулли).
КІШ
(тюрк.) 1. Табір запорізьких козаків. 2. Частина покрівлі між банями.
КІШКІНЕК
Постоялий двір у країнах мусульманського Сходу.
КАІНГА
Сільське поселення племен маорі в Полінезії, яке окрім житлових будівель включало культову, громадську і складську споруди і не мало укріплень (порівн. па).
КАБІЛЬДО
(ісп.) Будинок муніципальних органів та громадських організацій у Аргентині колоніального періоду. Мав двоповерхову висоту, прямокутний план, кілька патіо, пілонний портик або аркову …
КАБІНЕТ
(польс. < фр. — ємність) 1. Приміщення для наукової роботи, адміністративної діяльності, прийому хворих, відвідувачів тощо. 2. Шафа для паперів або комплект меблі. 3. Простір у …
КАБАК
1. Будівля з питним закладом для бідноти у Росії XVIII–XX ст. 2. Усипальня племінного вождя в сільській місцевості Уганди.
КАБАНЧИК
Облицювальна керамічна плитка, розміри якої подібні цеглі. Отримавши різноманітні ніжні кольори, широко вживалась майстрами стильового напряму модерн на поч. XX ст. для досягнення …
КАБАРЕ
(фр. — хатина) 1. Фарфоровий або фаянсовий настільний прибор з невеликими ємностями навколо центральної посудини. На зламі XIX–XX ст. так називали також призначений для вина срібний …
КАБЛУЧОК
Архітектурний облом, сформований прямим четвертним валом вгорі та прямою викружкою внизу. Крім схарактеризованого прямого К. також існують: ~ зворотній, де зворотна викружка знаходиться …
КАБОШАН
(фр. — круглястий) Виконана з різнокольорового скла кулеподібна або напівсферична прикраса трифорію в готичній архітектурі.
КАБРІОЛЬ
(фр. — встав на диби) Круто зігнута ніжка у меблі, що виникла у XVII ст. під впливом китайського мистецтва. Нерідко виконувалась у вигляді лапи тварини, опертої на кігті або копито по …
КАВАЛЬЄР
(польс., нім. < лат. — грот, огорожа) 1. Високий насип для гармат всередині бастіону чи біля валгангу; відрізняють: траншейний кавальєр — оборонне укріплення для стрілянини з рушниць …
КАВЕА
(лат. — заглиблення) 1. Внутрішній дворик всередині старо-італійського будинку. Пізніше розвився у форму атріума. 2. Відгороджені місця для низки глядачів у римському …
КАВЕДІУМ
(лат. — пустий) Те саме, що й атріум.
КАВЕЛ
Архітектурний облом у вигляді виїмки в чверть круга.
КАВЕРНА
(лат. — печера) 1. Поховальний комплекс у Стародавній Південній Америці, де три просторових елементи розташовані по вертикалі: вхідна яма, шахта і камера для останків небіжчиків. 2. …
КАВЛІКУЛА
(лат.) Стеблинка, що начебто виростає з центру дзвона корінфської капітелі, підтримуючи кути і середні частини вузької абаки. Закінчується каліксом і волютами.
КАДЖА
Павільйон для віруючих, що входить до монастирського ансамблю на о. Балі в Індонезії (порівн. кангін).
КАДРАН
Оздоблений прикрасами диск годинника на стіні споруди або башти.
КАДУЦЕЙ
(лат. < грец.) Зображення жезла античного бога Меркурія у вигляді палиці, завершеної кулею, парою крилець і симетрично обвитою двома зміями. Трактується як фалічний символ і одночасно — …
КАЗА ГРАНДІ
Сільська бразильська садиба у вигляді великого панського будинку з капелою, навколо якого розташовувались будівлі для рабів та різноманітних господарських потреб. Спочатку (з XVII ст.) …
КАЗАЛЕ
(італ. — халупа) Маленька вілла або садиба в Італії.
КАЗАРМА
1. Споруда для мешкання воїнських підрозділів. Існують теж: ~ горжева — казарма в горжі форту, пристосована для оборони; ~ оборонна — споруда для житла і оборони. 2. Гуртожиток у …
КАЗЕЇНОВО-ВАПНЯНИЙ ЖИВОПИС
Різновид фрески, де сполучною речовиною застосовується суміш казеїну і вапна, яка при висиханні є надзвичайно міцним утворенням і не розчиняється у воді. Може виконуватися по зволоженому …
КАЗЕМАТ
(фр. — непомітне укріплення) Будівля чи приміщення, яке захищене від артилерії масивними стінами і зберігає склад боєприпасів.
КАЗЕМАТОВАНА БАТАРЕЯ
Гарматна батарея у масивній споруді.
КАЗИНО
(фр. < італ. — будиночок) 1. Головна будівля у заміській віллі. 2. Окрема будівля у парку. 3. Заміський будинок. 4. Міська вілла. 5. Споруда для азартної гри.
КАЙГИ
Велика землянка ескімосів, розрахована на проживання кількох родин.
КАЙРО
(яп.) Криті галереї, розташовані навколо буддійського храмового комплексу в Японії.
КАЛІКС
(лат. < грец.) Квіткова чашка в оправі листків, якою закінчується кавлікула корінфської капітелі. З К. начебто виходять маленькі спаровані волюти.
КАЛІПТЕР
(грец. — покривати) Вузька черепиця жолобчастої форми з теракоти або мармуру. Двосхилі (корінфські) або напівкруглі (лаконські) К. перекривали шви між стиками солен над покрівлею …
КАЛА , КАЛАТ
кала (калат) (араб.) 1. Фортечна споруда у містах Сходу в середньовічний період. 2. Мурована бойова башта на Кавказі. 3. Тип житла у гірських районах Афганістану у вигляді …
КАЛА-МАКАРА
Орнаментальний мотив а архітектурі Індонезії, що складається з голови демона (кала) вгорі та двох фантастичних тварин (макара) внизу.
КАЛАМКАР
(перс. — килим) Виконане вибиванням і розписане панно або завіса між просторовими чарунками, яке використовувалось як заміна більш коштовного тканого килима.
КАЛАМОС
(грец. < лат. — комиш) Стовп, що підтримує верхню частину престолу, жертовника у християнському храмі, підкреслюючи єдинобожжя.
КАЛАНЧА
(тюрк. < араб. — фортеця) Башта над спорудою, спочатку призначалася для спостереження за наближенням ворога, згодом для огляду довкілля і виявлення пожеж. Обладнана дзвоном К. …
КАЛАФ
(грец. — корзина, квіткова чаша) Одна з назв корінфської капітелі (порівн. канефора).
КАЛАША
(інд.) Канелірований диск із завершенням у вигляді вазоподібного шпиля. Вінчав високі середньовічні шикхари в Ориссі (північно-східній Індії).
КАЛЕ , КАЛЛЕ
кале (калле) (італ. — стежка) Маленька вуличка, провулок або прохід між будівлями у старовинному італійському місті.
КАЛОРИФЕР
(фр. < лат.) Обладнання для нагрівання повітря у вигляді системи труб і каналів, по яким рухаються гарячі вода, пар або димові гази. Залежно від цього розрізняють водяний К., паровий К., …
КАЛЬДАРІЙ
(лат. — тепла вода) Зал з гарячими ваннами у термах античного Риму, інколи служив і котельною.
КАЛЬЯНА
Невеликий за розмірами, багато декорований мандапан, характерний для середньовічної архітектури Південної Індії.
КАМАРА
(грец. — склепіння) Назва циліндричного склепіння у давньогрецькому зодчестві, яке було запозичене із архітектури східних країн (порівн. закомара).
КАМОРА
Те саме, що печура.
КАМПАНІЛА
(італ.) Дзвіниця біля християнського храму в архітектурі Італії. Споруджувалася у вигляді багатоярусної призматичної або циліндричної башти, поставленої з південного боку від церкви. В …
КАМПАНУЛА
(італ. — дзвоник) 1. Поширений в архітектурі та монументальному мистецтві декоративний мотив у вигляді маленьких квіток, що обернені донизу і нагадують дзвоники. 2. Профіль ехіна …
КАМПО
(італ. — поле) Невелика площа перед церквою в італійському місті. Спочатку на таких місцях знаходився город або пасовисько, чим і пояснюється назва (порівн. кампьєло, корте2).
КАМПОНГ
Сільське поселення в Малайї. Кущове у плані розташовувалось у долинах вздовж доріг і річок.
КАМПТЕР
(грец. — поворот) Стовп на кінці античного стадіону, навколо якого мали повернутися учасники змагань з бігу або на колісницях (порівн. мета).
КАМПУНГ
Житловий квартал, складова частина індонезійського селища.
КАМПЬЄЛО
(італ.) Маленька площа в італійському місті.
КАНГІН
Павільйон для віруючих, що входить до монастирського ансамблю на о. Балі в Індонезії (порівн. каджа).
КАНДЕЙ
Те саме, що і карцер.
КАНДЕЛЯБР
(фр. < лат. — гніт, свічка) 1. Переносний світильник для кількох свічок або ламп, що здіймався на одній ніжці або підставці з кількох. Бере початок в Етрурії, де приміщення освітлювались …
КАНДЕЛЯБРНИЙ ОРНАМЕНТ
Декорація, що виникла у помпейських розписах античного Риму і вирішувалася у вигляді вузьких фільонок і панно вздовж вертикальної осі симетрії, нагадуючи металеві канделябри. К. о. був …
КАНЕЙ
(ісп.) Кругла храмова споруда кубинських індіанців, що майже не відрізнялась від касіке (порівн. боіо).
КАНЕЛЮРА , КАНЕЛЮРИ
канелюра — канелюри мн. (фр. < грец. — лоза) 1. Вертикальні дугоподібні в перетині жолобки на стовбурах колон або пілястр (синоніми — альвеоли, рабдоси). В класичному іонічному ордері …
КАНЕФОРА
(грец. — несуча корзину) Підпора у вигляді дівчини з покладеною на голову корзиною, наповненою квітами або овочами. Прототипом служили дівчата, які на святі Великих Панафіней несли на …
КАНКЕЛЛА
(грец.) Решітка, що в християнських церквах встановлювалась між хором і середнім нефом. У Візантії пізніше розвинулась в темплон, на Русі — в іконостас, а в католицьких базиліках у …
КАНТАБІЛЬНОСТЬ
(фр. — пісня) Особлива якість музикальності, співучості художньої форми, її спрямованості, переходів від одного елемента до другого. Притаманна як творам образотворчого мистецтва, так і …
КАПІЛЬЯ МАЙОР
(ісп.) Головна апсида в іспанському храмові, яка помітно виділялась, починаючи з романської доби.
КАПІТАЛЬ
Умовна лінія, що ділить кути укріплень.
КАПІТУЛ
(лат. — головний) Споруда з великим парадним залом для зібрань сановних духовних осіб, членів духовно-рицарського ордена. Розташовувалась звичайно у клуатрі біля католицького соборного …
КАПЕЛА
(італ. < лат. — вміщати) 1. Маленький католицький храм типу каплиці, іноді подібно православному приділу знаходився всередині собору або прибудовувався до нього. Призначався для …
КАПЕЛА КОРОЛІВ
Влаштована на східному фасаді католицького собору восьмигранний вівтар із відповідними зображеннями. Характерна для мексиканської барокової архітектури.
КАПЕЛЬНИК
Те саме, що і жолоб.
КАПЛІ
Те саме, що й гутти.
КАПЛИДЖА
(тур.) Лікувальна лазня у мусульманських країнах. Знаходилася над гарячим мінеральним джерелом і вирішувалася у вигляді багатогранної або циліндричної споруди з колонадою у центрі і …
КАПОНІР
(фр.) 1. Мурована будівля у сухому фортечному рові для поздовжнього обстрілу у двох протилежних напрямках. Існували: ~ відкритий — хід на дні рову, захищений з обох боків …
КАПОНІРНА СИСТЕМА
Система укріплень, що складається із сполучення капонірних фронтів.
КАПОНІРНИЙ ФРОНТ
Фронт з обороною рову, з розташованим посеред капоніром.
КАПОРЕТ
(євр.) Верхня завіса Арона Га-кодеша у вигляді ламбрекена, що висить перед великою нішею, парохетом.
КАПРІЧЬО , КАПРІЧОС
капрічьо (капрічос) (італ., ісп. — коза) Примха, дивацтво, незвичайне, гротескне зображення. Графічний жанр був заснований архітектором і малювальником Дж. П. Панніні, який в …
КАРА-ХАФУ
(яп. — китайська арка) Фронтон із зігнутими схилами у палацових і культових будівлях. Характерний для Японії.
КАРАДАМ
Народний житловий будинок в Азербайджані.
КАРАКАМІ
(яп. — паперова стіна) 1. Розсувна перегородка між сусідніми приміщеннями японського будинку. 2. Спеціальний промаслений папір, який покривав розсувну перегородку і, частково …
КАРАНТИН
(фр.) Комплекс складських і житлових споруд у прикордонних і портових містах, що створювався для санітарної безпеки країни у XVIII–XIX ст.
КАРБУВАННЯ
Загальна назва технік художньої обробки металевих виробів (чеканка, вибивання, штампування).
КАРДО
(лат. — вісь) Середня магістраль військового табору або міста давньоримської доби, спрямована з півночі на південь і на перетині з декуманусом утворювала площу, форум (порівн. декуманус).
КАРЕ
(фр. — квадрат) Будівля з чотирикутним у плані великим внутрішнім двором.
КАРКАС
(італ., фр. — остов, скелет) Кістяк, основа конструктивного елемента, будинку, який складається зі скріплених між собою стрижнів, визначає форму та забезпечує міцність, тривалість і …
КАРМІНЕ ДЕЛЬ
Назва храмів і монастирів ордена кармелітів в Італії.
КАРНЕР
(нім.) Погребальна капела середньовічного часу. Характерна для Австрії, де мала вигляд ротонди чи октогона двоярусної висоти зі склепінчастим перекриттям.
КАРТЕЛЬ
(фр.) Орнаментальний мотив у вигляді паперового сувою. Походить від барокового картуша, характерний для стиля рококо.

1 2 3 4 > >>

© ukrslov.com - 2010