{}Е{}РКЕР (нім. — ліхтар)
Частина споруди, що здіймається над першим поверхом і виступає за межі основного обсягу у вигляді напівкруглого, трикутного або чотирикутного у плані заскленого балкону. … ЕВОЛЬВЕНТА (лат. — розгортання)
Велика подвійна волюта, що декоративно заповнює трикутник, утворений на фасаді між високим центральним і нижнім боковим нефами костелу. ЕВРИТМІЯ (грец. — такт, стрункість)
Гармонійне узгодження всіх частин споруди, завдяки метричному повтору або ясному ритму. ЕДИКУЛА (лат. — будиночок)
1. Призначена для статуй ніша, яку фланкують оперті на підніжжя колони (пілястри), увінчані фронтоном.
2. Окрема культова споруда або надгробок з відповідно … ЕЙКУМЕНА (грец. — населяти)
Сукупність тих земель, де проживають люди (синонім — ойкумена). ЕКЗЕРЦИРГАУЗ (нім.)
1. Споруда для навчання солдат, передовсім їх стройовій підготовці.
2. Споруда для верхової їзди (порівн. манеж). ЕКЗОНАРТЕКС (грец. — поза чимось)
Зовнішнє приміщення перед вхідною частиною храму — нартексом. Перекритий часто одним чи кількома куполами Е. був поширений у ранньохристиянські часи. ЕКЗОТИ (грец. — іноземні)
Паркові і оранжерейні рослини з яскравим зовнішнім виглядом, не притаманні відповідній кліматичній зоні. ЕКЛЕСІАСТЕРІЙ (грец. — місце зборів)
Громадська споруда для зібрань народних представників з розташованими амфітеатром місцями, вівтарем в центрі нижньої площадки, напроти якого знаходилася ніша для … ЕКОЛОГІЯ (грец. — житло і вчення)
Наука про взаємовідносини організмів, у сучасності сконцентрована на проблемах взаємодії людини і біосфери. В містобудуванні і дизайні вивчає наслідки … ЕКСАГОН (грец.)
Те саме, що і гексагон. ЕКСЕДРА (грец.)
1. Вбудована в громадську споруду і завершена конхою глибока ніша з місцями для сидіння.
2. Призначений для відпочинку, зібрань і бесід павільйон, який мав велику напівкруглу … ЕЛІНГ (голл.)
1. Одна з основних споруд верфі, призначена для збереження суден і човнів.
2. Місце на березі з нахиленим фундаментом (стапелем), пристосоване для спорудження корабельного … ЕЛА (латис.)
Означення вулиці латиською мовою. ЕЛЕВАТОР (лат. — підіймати)
1. Величезна споруда для зерна із спеціальними пристроями для його прийому, зберігання на верхніх ярусах і відвантаження;
2. Підйомник на гору у вигляді зубчастої … ЕЛЕРОН (фр. — крильце)
Заглиблений в рів невеликий люнет у фортифікаційній архітектурі (синонім — айлерон). ЕЛЬЗАСЬКИЙ БУДИНОК Тип селянського каркасного будинку, що сформувався у середньовічній Франції. Подібно середньонімецькому двору мав два поверхи, комори внизу і житлові кімнати вгорі, серед яких виділялась … ЕМІСАРІЙ (лат. — посланий)
Тунель для регулювання рівня води в штучних басейнах та природних водоймах у Стародавньому Римі. ЕМБАТ (грец. — чобіт, нога)
Нижній діаметр колони в античній споруди, який визначав модульність загальної композиції. Колона залишала слід на стилобаті, чим і пояснюється походження терміна. ЕМБЛЕМА (лат. < грец. — вставка, опукла прикраса)
Зображення предмета, який символізує певне поняття, образно втілює ідею. Протягом тисячоліть людство виробило чимало Е. державності, класового … ЕМПІНІЙ (грец. — морське місто)
Захищене по всьому периметру оборонними стінами селище навколо військової гавані у Стародавній Греції. ЕМПЛЕКТОН (грец. — мінливий, швидкий)
1. Грецька назва бетону, що вживався у Стародавньому Римі. При цьому зовнішні поверхні утворювалися обтесаними каменями, а внутрішня частина заповнювалася … ЕМПОРІЙ (грец. — торговельний центр)
1. Селище навколо торгової гавані, частина давньогрецького міста, що розташована за його стінами. Згодом великий ринок і місце складів. Через морський … ЕМПОРА (нім. — підвищення)
Галерея на пілонах, колонах, що здіймалася над бічною навою або над вхідним боком базилікального чи зального храму та відкривалася у головний неф (порівн. хори у … ЕНГАВА (яп.)
Відкрита галерея, яка з двох чи трьох боків оточує японський будинок, або широка тераса. ЕНКАУСТИКА (грец. — випалюю)
Техніка живопису восковими фарбами гарячим і холодним способами, що наносяться на ґрунт металевими інструментами. Широко і з давніх-давен застосовувалась в архітектурі … ЕНТАЗИС (грец. — напруга, зусилля)
Легка припухлість фусту колони, яка найбільше проявлялася на одній третині висоти. Створюючи враження пружності, призначалась для поліпшення оптичного вигляду … ЕПІСТИЛЬ
, ЕПІСТЕЛІОН епістиль (епістеліон) (грец. — над чимось)
1. Те саме, що і архітрав.
2. Ряд ікон, яким прикрашалась вівтарна перешкода (темплон) візантійського храму. Бере початок в XI–XII ст. ЕПІТАФІЯ (грец. — надмогильна)
Плита з надгробним написом, стела з прощальним текстом і рельєфним зображенням відповідного змісту, яку часто вмуровували у стіну храму. ЕПАВЛІС (грец.)
Садиба, заміський будинок з садом в Стародавній Греції. ЕПЕРОН Підпірна внутрішня стіна, що подібно контрфорсу підтримує хрестові склепіння, допомагаючи гасити розпір, котрий виникає у конструкції перекриття. ЕПОЛЕМЕНТ (фр. — плече)
Бастіон з одним фасом чи фланком. ЕРГАСТЕРІЙ (грец.)
Реміснича майстерня у античній Греції, де переважно працювали раби. ЕРГОНОМІКА (грец. — праця і закон)
Наука, що вивчає людину в умовах його діяльності на сучасному виробництві, насиченому машинами. Дослідження ергономіки зумовлюють дизайнерські проекти обладнання, … ЕРДІК (вірм.)
Отвір у купольній стелі центральної кімнати вірменського народного будинку, що призначався для освітлення і виходу диму; додатково див. азарашен, глхатун. ЕРДОЯНІ САХЛІ (груз.)
Селянський житловий будинок в північних районах Грузії та в Осетії. Різновид дарбазі — прямокутна в плані будівля з плоским покриттям і пірамідальним куполом гварвіні, … ЕРЕНГОФ (нім.)
Великий двір перед палацом в Німеччині. Розвивався в період панування стилю бароко (порівн. курдонер). ЕСКАЛАТОР (англ. < фр. < лат. — підійматися)
Підйомно-транспортний механізм у вигляді похилого конвеєра з безперервним рухом настилу, по якому рухаються вантажі або люди. Найчастіше застосовуються … ЕСКАРАЦ (ісп.)
Головне приміщення у житловому будинку басків (касеріо), яке знаходилось серед інших кімнат та у котрому розміщалась кухня і збиралась вся родина. ЕСКАРП (фр. — укіс)
Внутрішня крута стіна рову, що прилягає до валу або оборонної стіни. ЕСПАДАНЬЯ (ісп.)
Дзвіниця, розташована поруч з католицьким собором іспанського кліру. Може безпосередньо прилягати до західного фасаду або виконуватися у вигляді стіни, прорізаної отворами, де … ЕСПАНЬЙОЛЕТ Декоративне зображення голови усміхненої жінки. В архітектурі та монументальному мистецтві з кінця XVII ст. вживалася орнаментальна композиція, що складалася з Е. на тлі картуша. ЕСПЛАНАДА (фр. < ісп.)
1. Незабудований простір між фортецею і цивільними спорудами. Призначався для забезпечення вільного обстрілу території, утруднення ворожих атак і запобігання укріплень від … ЕСТІПІТЕ (ісп.)
1. Назва стильового напряму.
2. Декоративний елемент, що сформувався внаслідок розкладу пілястри на мілкі вертикальні декоративні стрічки, котрі накладаються одна на одну. Цей … ЕСТАКАДА (фр.)
1. Споруда на рівних за висотою підпорах і з однаковими прогонами для проведення одного шляху над іншим.
2. Причальний поміст на підпорах і палях, під яким можливий … ЕСТРАДА (фр. < ісп. — поміст)
Підвищений майданчик або окрема споруда для концертних виступів. ЕСТУФА Кругле в плані опалювальне приміщення для культових або господарських потреб, споруджене давньоамериканськими індіанцями в комплексі з пуебло. ЕТАЖЕРКА (фр. — ярус)
1. Кількаярусна будівля з транспортними засобами і технічним обладнанням.
2. Меблі у вигляді розташованих одна над одною відкритих поличок, спертих на стовпчики, колонки. ЕТУАЛЬ (фр. — зірка)
Пересічення паркових алей або міських вулиць, яке у плані подібне зірці. ЕФЕБІЙ (грец. — юнак)
1. Приміщення у старогрецькій палестрі, де підлітки починали вчити гімнастичні вправи. У гімнасії розташовувалось з південного боку перистильного двору і призначалось для … ЕФЕМЕРІДИ (грец. — тимчасові)
Легкі паркові будівлі, що призначені вразити глядача імітацією монументальних споруд. ЕХІН (грец. — морський їжак, раковина)
Середня частина капітелі. У класичних греко-доричному і тосканському ордерах виконувався у вигляді круглої в плані гладенької подушки з випуклим … ЕШАФОДАЖ (фр.)
Поміст для артилерійської стрілянини через бійниці, що прилягає до фортечної стіни.
| 