|
(...)УРІЯ Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям "сеча". У I
У. Як назва літери вживається в с. р.: мале у; як назва звука вживається в ч. р.: довгий у.
II
У – В
прийм. Вж. у словосп.: у (в) десять разів більше, у
УВАГА
, УВАЖНІСТЬ УВАГА – УВАЖНІСТЬ
Увага. Зосередження думки або зору, слуху на якомусь об’єкті; прихильне, доброзичливе ставлення до когось, чогось тощо: брати до уваги, відвертати увагу,
УГОРЦІ
, МАДЯРИ УГОРЦІ – МАДЯРИ
Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини.
Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців. УДІЙ
, НАДІЙ УДІЙ – НАДІЙ
Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, добовий удій, річний удій. Пох.
УЗБІЧ присл. Збоку, осторонь; у знач. прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками
УЗБІЧЧЯ р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є.Гуцало);
УЗВІЗ узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко);
УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити звичайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій \[осені\] заяснів – Тобі одразу доручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бичко). Пох.:
УЗВИШШЯ р. мн. -иш. Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні
УЗГОДЖЕННЯ
, УЗГОДЖЕНІСТЬ УЗГОДЖЕННЯ – УЗГОДЖЕНІСТЬ
Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чимось; встановлення відповідності, єдності між чимсь: узгодження дій,
УЗУРПАТОР -а. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. \[Круста:\] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та
УЗУРПАЦІЯ -ї, ор. -єю. Незаконне захоплення влади або привласнення чужих прав на щось, якихось досягнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо
УЗУРПУВАТИ -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований. УКЛАДАЛЬНИК
, УКЛАДАЧ УКЛАДАЛЬНИК – УКЛАДАЧ
Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чогось: укладальник паркету, укладальник залізничної колії.
Укладач, -а,
УКЛАДАТИ
, ВКЛАДАТИ УКЛАДАТИ – ВКЛАДАТИ
Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.);
УКРАЇНІКА
, УКРАЇНІСТИКА УКРАЇНІКА – УКРАЇНІСТИКА
Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з
УКРАЇНО-...
, УКРАЇНО...
, УКРАЇНСЬКО-... УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) – УКРАЇНСЬКО-...
Україно-... (україно...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з
УКУС -у. 1. Дія за знач. укусити: від укусу гадюки розпухла нога. 2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу. УКУСИТИ
, ВКУСИТИ УКУСИТИ (ВКУСИТИ)
укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила. 2.
УЛЬТИМО невідм., с. У банківській практиці – останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці – останній робочий день певного періоду, встановлений як термін
УЛЬТРА невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакційніших, украй правих угруповань фашистського типу. УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": ультразвук, ультраморфізм, ультрамікроби, ультрамодний, ультрацентрифуга. УМФОРМЕР -а. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги. УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа. УНІВЕРСІАДА 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання студентів. 2. Студентські змагання з чого-небудь узагалі; конкурс. УНІТАРНИЙ Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава – форма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць
УНІЯ -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору). 2. Об’єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні
УНЦІЯ -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір – 28,350 г; у ряді країн Латинської Америки – близько 28,7 г. 2. Одиниця маси, що застосовувалася в аптекарській практиці:
УОСОБЛЮВАТИ
, УОСОБИТИ УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш.
1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу. 2. Надавати
УПОВНОВАЖЕННЯ
, ПОВНОВАЖЕННЯ УПОВНОВАЖЕННЯ – ПОВНОВАЖЕННЯ
Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право
УПРАВА
, ВПРАВА УПРАВА – ВПРАВА
Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа. 2. розм. Сила,
УПРАВЛІННЯ
, ПРАВЛІННЯ УПРАВЛІННЯ – ПРАВЛІННЯ
Управління, р. мн. -інь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробництвом. 2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом. 3.
УРІЗАТИ
, ВРІЗАТИ УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ)
уріжу, уріжеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця. 2. (що). Укоротити,
УРАНІТ -у. Радіоактивний мінерал чорного кольору, який складається з двоокису й триокису урану з домішкою окису торію. УРАНАТ -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти. УРБАНІЗАЦІЯ -ї, ор. -єю. 1. Процес зосередження населення й економічного життя у великих містах. 2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру. УРБАНІЗМ -у. 1. Тематика, пов’язана з життям великого сучасного міста. 2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів. УРВИЩЕ Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала \[Маруся\] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними
УРДУ невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії. УРЕМА
, УРЕМІЯ УРЕМА – УРЕМІЯ
Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.
Уремія, -ї, ор. -єю.
УРИВЧАСТИЙ
, УРИВИСТИЙ УРИВЧАСТИЙ – УРИВИСТИЙ
Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки,
УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча", "сечовина", "сечові органи"; пишеться разом: уробактерії, урогематома, урометр. УСВІДОМЛЮВАТИ
, УСВІДОМИТИ УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш.
Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною
УСЛАВЛЮВАТИ
, ОСЛАВЛЮВАТИ УСЛАВЛЮВАТИ – ОСЛАВЛЮВАТИ
Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину.
Ославлювати. Переважно поширювати погану славу
УСМІХАТИСЯ
, ВСМІХАТИСЯ
, ПОСМІХАТИСЯ УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) – ПОСМІХАТИСЯ
Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також
УСМІШКА
, УСМІХ
, ПОСМІШКА
, ПОСМІХ УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ
Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене
УСТАВКА
, ВСТАВКА УСТАВКА – ВСТАВКА (УСТАВКА)
Уставка. Вишита вставлена смужка на плечах жіночої сорочки. Малинові оксамитові обшивки та уставки простягались аж до пліч (І.Нечуй-Левицький);
УСТАНОВА
, ЗАКЛАД УСТАНОВА – ЗАКЛАД
Установа. Організація, що відає якоюсь галуззю народного господарства, торгівлі, науки, культури і працює в цій галузі – урядова, політична, торговельна,
УСУВАТИ
, УСОВУВАТИ
, ВСУВАТИ
, ВСОВУВАТИ УСУВАТИ, УСОВУВАТИ – ВСУВАТИ, ВСОВУВАТИ
Усувати, усовувати, -ую, -уєш. Доводити щось до зникнення, ліквідувати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати
УТВЕРДЖУВАТИ
, ЗАТВЕРДЖУВАТИ УТВЕРДЖУВАТИ – ЗАТВЕРДЖУВАТИ
Утверджувати, -ую, -уєш, утвердити, -джу, -диш. Установлюючи щось, робити міцним, непорушним: утверджувати (утвердити) владу, утверджувати
УТИЛІЗАЦІЯ -ї, ор. -єю. Доцільне використання, застосування чого-небудь; переробка: утилізація відходів виробництва, утилізація відходів тепла. УТИЛІТАРИЗМ -у. 1. Напрям в етиці, який визнає користь чи зиск критерієм моральності. 2. Вузький практицизм, прагнення мати з усього безпосередню матеріальну вигоду; дріб’язковий практицизм. УТИЛІТАРНИЙ Пройнятий дріб’язковим практицизмом; вузькопрактичний: утилітарні погляди, утилітарний підхід до справи, утилітарні знання, утилітарне значення, утилітарне ставлення до життя. Пох.
УТИСКУВАТИ
, УТИСКАТИ
, ВТИСКУВАТИ
, ВТИСКАТИ УТИСКУВАТИ, УТИСКАТИ – ВТИСКУВАТИ, ВТИСКАТИ
Утискувати, -ую, -уєш, утискати. Насильно, несправедливо обмежувати чиїсь права та дії, піддавати утиску.
В усіх
УТОПІЗМ -у. Утопічні погляди, теорії; нездійсненність планів. УТОПІЯ -ї, ор. -єю. Учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не ґрунтується на науковому розумінні об’єктивних закономірностей суспільного розвитку; фантазія,
УФОЛОГІЯ -ї, ор. -єю. Галузь знань, яка вивчає нерозпізнані літаючі об’єкти і пов’язані з ними явища. УЧЕНЬ
, ШКОЛЯР УЧЕНЬ – ШКОЛЯР
Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі
УШКОДЖУВАТИ
, УШКОДИТИ УШКОДЖУВАТИ, -ую, -уєш, УШКОДИТИ, -джу, -диш.
1. Завдавати шкоди; ранити, уражати тощо: ушкоджувати (ушкодити) руку, ушкоджувати (ушкодити) очі. 2. Робити непридатним для
УШУ невідм., с. Традиційне китайське військове мистецтво, яке в своїй основі має філософські, етичні та психофізичні аспекти; ушу являє собою набір специфічних фізичних вправ, що
УЯВА
, УЯВЛЕННЯ УЯВА – УЯВЛЕННЯ
Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл.: багата, буйна, дитяча, дитини,
УЯВНИЙ Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві: уявне задоволення. Імператор Іоанн був задоволений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь,
|
|
|