А КАПЕЛЛА (іт. a cappella) - хоровий спів без інструментального супроводу, дуже поширений в народній творчості та професійній хоровій музиці , зокрема, прибалтійській, російській та українській. У
АБЕТКА МУЗИЧНА = алфавіт музичний
буквена система позначення звуків різної висоти, яка виникла в Давній Греції не пізніше Ш ст. до н.е. В період початку Середньовіччя поряд з давньогрецькою буквеною
АБРЕВІАТУРА (від лат. Abbrevio - скорочую) - знаки скорочення і спрощення нотного запису. А. використовується для позначення: повторень частини п’єси або окремих тактів, груп нот, подвоєння звуків,
АБСОЛЮТНИЙ СЛУХ здатність пізнавати та відтворювати висоту будь-якого звуку без попереднього слухового настроювання. Відсутність А.с. не є перешкодою для навчання музики або композиторської діяльності. АВАНГАРДИЗМ (від фр. awant - вперед та garde - варта, загін) узагальнююча назва течій сучасного музичного мистецтва, якому притаманний розрив з традиціями класичної музики, пошук нових форм та
АВАНГАРДНИЙ РОК умовна назва стилів і напрямків року, які увібрали все, що набуло розвитку у рок - музиці під впливом синтезу року, джазу, фолку тощо. Терміном А.р. також позначаються нетрадиційні музичні
АВЛОС (гр. aulos) - давньогрецький духовий музичний інструмент з подвійною тростиною, який мав від 4 до 15 бічних отворів. Діапазон - від ре малої октави до мі другої октави. Застосовувався в
АВТЕНТИЧНИЙ КАДАНС (від гр. autentikos - головний, основний) - завершення музичного твору або музичного речення за допомогою переходу акорду домінантової функції до тонічної (див. Каданс). АВТОР (від лат. au(c)tor - творець) - людина, що створює літературний, музичний, науковий, художній або інший твір. А. музичного твору - композитор, А. літературного тексту - поет. АВТОРСЬКА ПІСНЯ умовна назва музично-поетичного твору, до якого автор створює справді художній текст, музику та який зазвичай сам виконує. До авторів кращих А.п. належать В.Висоцький, О.Галич, О.Дольский,
АВТОРСЬКИЙ КОНЦЕРТ прилюдне виконання концертної програми, складеної з творів одного композитора. В А.к. самі автори часто виступають як виконавці - диригенти або солісти. АВТОФОНІЯ (від гр. autos - сам і phone - звук) - у вокальній методиці - слухання співаком власного голосу. Його звучання для співака суттєво відрізняється від того, яке сприймають слухачі, оскільки,
АГАЧ-КОМУЗ дагестанський триструнний щипковий інструмент з видовбаним корпусом совковоподібної форми. А.-к. використовується для супроводу співу кумиками, даргинцями гірського і середнього Дагестану,
АГНУС ДЕЇ (лат. Agnus Dei - тілець господень, агнець божий) - католицький піснеспів; заключний розділ меси. Музика А.д. має лірично - скорботний характер. Видатні зразки А.д. створили Й.С.Бах,
АГОГІКА (від гр. agoge - веду, рухаю) - незначні відхилення (уповільнення або прискорення) від темпу та метру, які мають місце під час виконання і підпорядковуються завданням створення художнього
АДАЖІО (іт. adagio - повільно, спокійно) - 1. Повільний темп. (додаток ХІ). 2. Частина твору (симфонії, концерту, сонати, квартету), яка написана в повільному темпі та має характер глибокого
АДАПТАЦІЯ СЛУХУ здатність слуху підсвідомо пристосовуватись до сприйняття звуку різної сили. Якщо нижчий поріг А.с. практично не обмежений, то верхнім порогом є сила в межах 140 - 150 дб. Її перевищення
АДАПТЕР (від лат. adapto - пристосовувати) - пристрій для відтворення звукозапису. АЕД (гр. aedon) - давньогрецький співець, виконавець епічних пісень про богів та героїв, які він виконував у власному супроводі на музичному інструменті. АЕРОФОНИ (від гр. aer - повітря і phone - звук) - музичні інструменти, де джерелом звуку є стовп повітря, що знаходиться в каналі ствола інструмента. А. поділяються на флейтові, язичкові та
АЗМАРІ ефіопський співець-сказитель, який виконує прославлення, сатири та історичні пісні, імпровізуючи текст за давніми канонами. Спів - гортанний, носовий - А. супроводжують на однострунному
АЙТИС (казах., від айту - розповідати) - змагання казахських акинів, одна з форм казахського фольклору. АКАДЕМІЧНИЙ СТИЛЬ в мистецтві стиль, що відповідає традиціям, стійким правилам та встановленим зразкам, які пройшли випробування часом. АКАФІСТ (від гр. akathistos - не сидячи) - урочистий піснеспів православної церкви на честь Христа і святих, що виконується стоячи (звідси походить назва). АКИН народний музикант - імпровізатор, співак і поет в Казахстані та Киргизстані. Складаючи пісні, А. акомпанує собі на домбрі. АКОЛАДА (фр. accolade - з’єднувати дужкою) - пряма або фігурна дужка, яка з’єднує два або більше нотоносців у фортепіанних, органних п’єсах, хорових, оркестрових та інструментальних партитурах
АКОМПАНЕМЕНТ (фр. accompagnement - супровід) - музичний супровід основної партії (мелодії) вокального чи інструментального твору. Виконується на фортепіано, акордеоні, гітарі та інших інструментах, а
АКОРД (іт. accordo - узгодженість, злагода) - сукупність кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків, що звучать одночасно. Найбільш поширеним є А. терцевої побудови, складові звуки якого
АКОРДЕОН різновид хроматичної гармоніки: має дві клавіатури - кнопкову (з готовими акордами) для лівої руки та фортепіанну (з клавішами) - для правої. Це є характерною ознакою А., що відрізняє його
АКОРДИ НЕТЕРЦЕВОЇ ПОБУДОВИ сукупність з трьох (або більше) звуків, які неможливо розташувати за терціями. До А.н.п. належать ті, звуки яких розташовані за квартами (О.Скрябін, А.Шенберг) або акорди мішаної побудови
АКОРДОВИЙ ЗВУК звук, що входить до складу акорду. А.з. є звуки будь - якого співзвуччя, які можна розташувати терціями, а в акордах нетерцевої побудови (наприклад, квартової) - у визначеному порядку. В
АКСЕЛЕРАЦІЯ (від лат. acceleratio - прискорення) - прискорення індивідуального розвитку людини в дитячі та юнацькі роки. Процес А., крім змін росту людини, викликав також прискорення формування голосу
АКТ (від лат. actus - дія) - 1. Завершена частина сценічного твору, яка відокремлюється від іншої антрактом. 2. Музика між частинами п’єси. АКУСТИКА (від гр. acuo - слухаю) - 1. Наука про звук. Розділ фізики, що вивчає властивості та закономірності звукових явищ. Поділяється на загальну А., фізіологічну А.(вивчає утворення та сприймання
АКУСТИКА МУЗИЧНА Розділ акустики, що вивчає природу музичних звуків та співзвуч, а також музичні системи та фізичні закономірності музики у зв’язку з її сприйманням та відтворенням. А.м. вивчає такі явища,
АКЦЕНТ (від лат. accentus - наголос) - виділення окремого звука або акорду за допомогою його динамічного або агогічного підсилення. Позначається у нотопису знаками: V, >, sf (від іт. sforzando -
АЛІЛУЯ (гр. alleluja - хваліть бога) - прославний, урочистий релігійний піснеспів з характерним розспівом на окремих складах слова. Найкращі зразки А. належать Й.С.Баху, Г.Ф.Генделю, В.А.Моцарту,
АЛЕГРЕТО (іт. allegretto) - помірно швидкий темп (див. Додаток ХІ) АЛЕГРО (іт. allegro - веселий, жвавий) - 1. Швидкий, жвавий темп (Додаток ХІ). 2. Частина твору (сонатне алегро в симфонії, концерті, сонаті тощо).Найчастіше - перша частина. 3. Умовна назва
АЛЕМАНДА (фр. allemanda - німецька) - величний та плавний танець німецького походження з помірним темпом, поширений в XVI - XVIII ст. Розмір 4/4. Як елемент класичної музичної форми зустрічається в
АЛЬБА (провансальське alba - вранішня зоря, світанок) - ранкова пісня, музично-поетичний жанр трубадурів та мінезингерів. АЛЬБЕРТІЄВІ БАСИ виклад партії лівої руки у фортепіанній п’єсі у вигляді ритмічно розкладених за звуками акордів. Назва А.б. пов’язана з ім’ям італійського композитора Д.Альберті, який нібито винайшов цей
АЛЬБОМ в практиці запису естрадної музики - довгограюча платівка, компакт-диск, аудіокасета, де записано концертну програму виконавця або групи. Подвійний А. складають дві платівки. Золотий
АЛЬТ (від лат. altus - високий) - 1. Низький дитячий або жіночий голос. Діапазон від а до е2. 2. Партія в хорі чи вокальному ансамблі з низьких дитячих або жіночих голосів (мецо-сопрано та
АЛЬТГОРН (нім. Althorn, від alt та Horn - ріг) - див. Бюгельгорни. АЛЬТЕРАЦІЯ (від лат. altero - змінювати) - 1. Підвищення або пониження будь-якого ступеня ладу на півтони або тон за допомогою знаків альтерації без змінювання назви ступеня. Знаки А.: дієз означає
АЛЬТОВИЙ ГОБОЙ = гобой д’амур
= англійський ріжок
різновид гобоя, що відрізняється від звичайного гобоя грушоподібним розтрубом та більшим розміром. Звучить на малу терцію нижче звичайного гобоя.
АЛЬТОВИЙ КЛЮЧ ключ з групи до (C): означає, що нота до першої октави (c1) розташована на третій лінійці нотного стану; вживається для запису партій альта та віолончелі (з родини скрипкових), а також
АМАТОР (фр. amateur - любитель) - цінувач, любитель музики. АМБУШЮР (фр. embouchure, від bouche - рот) - спосіб складання губ і язика під час гри на мідних духових музичних інструментах. АМВРОСІАНСЬКИЙ СПІВ старовинні співи римсько-католицької церкви, запроваджені міланським єпископом Амвросієм в IV ст. Мова гімнів барвиста, образи яскраві та виразні, основу музики складають народні наспіви
АМПЛІТУДА (від лат. amplitudo - величина, об’єм) - величина відхилення вібратора від положення рівноваги. Від А. залежить сила звуку, яку людина суб’єктивно сприймає як гучність. Чим більша
АМПЛУА (від фр. employer - споживати) - в музичному театрі - ролі та партії певного характеру залежно від вокальних та сценічних можливостей співака, а також його положення в театрі. АМУЗІЯ (від гр. а - ні, musike - музика) – втрата здатності впізнавати або відтворювати відому мелодію. А. є наслідком розладу сприймання навколишніх музичних явищ та порушення сенсорного синтезу.
АНАЛІЗ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ 1. Наукове дослідження музичних творів - їх змісту, стилю, форми, музичної мови та її елементів тощо як єдиного цілого. 2. Назва предмету в навчальних планах спеціальних закладів, введеного
АНГЕМІТОННИЙ ЗВУКОРЯД (від гр. an - без, gem - половина, tonos - тон) - безпівтоновий звукоряд, інші безпівтонові утворення . Розвиненим А.з. є пентатоніка. АНГКЛУНГ давньоіндонезійський ударний музичний інструментз родини ідіофонів. Складається з бамбукових трубок, закріплених на прямокутній рамі. Звук видобувається паличками. АНГЛІЙСЬКИЙ РІЖОК духовий дерев’яний інструмент з родини гобоїв (альтовий гобой). Діапазон від е до в2. Входить до складу симфонічного оркестру. АНГЛЕЗ (від фр. anglaise - англійська) - загальна назва народних танців англійського походження - дво- та чотиридольних контрдансів, три- та дводольних хорнпайпів. За музикою близький до екосезу,
АНДАНТЕ (іт. andante - йти помірним, повільним кроком) - 1. Такий темп, що відповідає рівномірно повільному кроку (Додаток ХІ). 2 . Частина музичного твору, написаного в темпі А. 3. Умовна назва
АНДАНТИНО (іт. andantino) - помірний темп, швидший, ніж анданте(див. Додаток ХІ) . АНДЕ(Р)ГРАУНД (англ. underground - підпільний) - сильний соціально - політичний рух в мистецькому (переважно рок-музичному) середовищі, який грунтується на субкультурі хіпі другої половини 60-х років і
АНОТАЦІЯ (лат. annotatio - зауваження) - короткий виклад змісту музичного твору, який включає: повну назву твору; відомості про авторів музики і літературного тексту; жанр, форму, фактуру,
АНСАМБЛЬ (фр. ensemble - спільно, разом) - 1. Група виконавців, які виступають спільно (дует, тріо, квартет, квінтет, секстет тощо). В практиці музичного виконавства існують А. різного складу -
АНТИФОН (від гр. antiphonos - той, що звучить у відповідь) - почерговий спів соліста і хору або двох частин хору, які наче ведуть діалог. АНТИФОНАРІЙ співацька книга римсько-католицької церкви, яка включає репертуар григоріанського хоралу, зібрання антифонів, респонсоріїв та псалмів, які виконуються поза месою. АНТИЦИПАЦІЯ (лат. anticipatio - передбачення) - здатність випереджаючого уявлення явища, передбачення дій або поведінки індивіда до того, як вини будуть здійснені. А. має значення в індивідуальному
АНТРАКТ (від фр. entre - між і acte - дія) - 1. Перерва між актами вистави або відділами концерту. 2.Музичний вступ до дій театральної вистави. АНТРЕПРИЗА (від фр. entreprise - розпочинати) - приватна глядацька справа, форма мистецького бізнесу. АНТУРАЖ (від фр. entourage - оточення) - оточення музиканта –виконавця під час спектаклю, вистави, концерту тощо (солісти, оркестр, хор, балет, концертмейстер, ансамбль тощо). АНШІ казахський народний професійний музикант - співак. АПАСІОНАТО (іт. appasionato - пристрасний) - пристрасне, натхненне виконання. Позначає характер виконання твору або його частини. АПЕРЦЕПЦІЯ (лат. ad - ні, perteptio - сприймати) - залежність сприйняття музики від попереднього індивідуального досвіду людини, її знань, інтересів, потреб тощо. А. є вихідною умовою для формування
АПЛІКАТУРА (іт. applico - прикладати, притискати) - 1. Спосіб розташування та порядок чергування пальців під час гри на музичних інструментах. Вибір А. є важливою частиною виконавської майстерності
АПОДЖІАТУРА = аподжатура
(від іт. appoggiare - підтримувати) - див. Передйом. АРІОЗО (іт. arioso - наче арія) - 1. Різновид арії - невеликий сольний вокальний номер наспівно-декламаційного характеру. Від арії відрізняється меншим розміром і драматичною насиченістю. 2.
АРАБЕСКА (фр. arabesque - арабський) - витончена, примхлива інструментальна п’єса з узорчастою фактурою та багато орнаментованим мелодичним малюнком. Широко відомі А. А.Аренського, К.Дебюсі,
АРКАН гуцульський народний чоловічий танець, за легендою - швидкий танець легенів, які зійшли з гір. Музичний розмір 2/4. АРКИЧЕМБАЛО (іт. archicembalo) - старовинний клавішний інструмент, різновид клавесина. А. мав три системи струн, що відповідали діатонічному, хроматичному або енгармонічному старовинним ладам, в октаві
АРПЕДЖІО = арпеджо
(іт. arpeggio, від arpeggiare - грати на арфі) -послідовне виконання звуків акорду за чергою у висхідному абонизхідному (дуже рідко) русі. В нотопису позначається вертикальною
АРПЕДЖІОНЕ = арпеджоне
(іт. arpeggare) - смичковий інструмент, схожий на невелику віолончель з гітароподібним корпусом та ладами на грифі з 6 струнами. АРС НОВА (лат. ars nova - нове мистецтво) - напрям в музичнійтворчості та музичній теорії раннього Відродження (XIV ст.). Характерні жанри А.н. - мотет, балада, мадригал, кача, рондо, шас і т.д. АРТ-РОК (англ. Art - художній і рок) - сукупність форм року, яка має музичною основою елементи джазу, електронної та академічної музики, як у вигляді стилізації, так і прямого запозичення
АРТИКУЛЯЦІЯ (лат. articulatio - розчленування, від articulo - членувати, розчленовано вимовляти) - 1. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті. Існує три види А.: зв’язану
АРТИСТ (фр. Artiste - митець) - особа, яка професійно займаєтьсямистецтвом. Музикант - виконавець (співак, інструменталіст, диригент, хормейстер та ін.), який виступає на оперній сцені або
АРФА (іт. -arpha) - струнний щипковий музичний інструмент давнього походження. Сучасна арфа має 46 струн та 7 педалей для перестроювання основного звукоряду (до - бемоль мажор) в інші
АРХІВ ЗВУКОЗАПИСІВ = фоноархів
заклад, де збирають та зберігають фонограми записів музичних творів та фонодокументів. Найдавніші А.з. - Австрійської академії наук (1899), Берлінського психологічного
АРХАЇЧНИЙ ДЖАЗ (англ. archaic jazz) - рання стадія розвитку негритянської інструментальної музики, яку виконували новоорлеанські духові оркестри, серед яких формувався джаз. А.д. охоплював період від 1860
АСПІРАЦІЯ (від лат. aspiratio - вдихати) - старовинний виконавський прийом, подібний до staccato, що вимагав скорочення тривалості звука вдвічі. АТОНАЛЬНА МУЗИКА (від гр. а - заперечення та tonos - тон) - музика, створена поза ладових та гармонічних зв’язків. Принцип А.м. полягає у рівноправності усіх тонів, відсутності тяжіння між ними та ладового
АУДІОЛОГІЯ (лат. audio - чути та гр. logos - наука) - наука про нормальну слухову функцію та її порушення, що має важливе значення для формування сприймання музики та музичного навчання, а також
АУРА (нім. Aura - подих повітря, вітерець) - щипковий язичковий інструмент, який складається з кількох варганів, закріплених на металевому диску.
(фр. loure - волинка) - народний танець селян
|