Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Музичні терміни →  А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я A

Слова на лiтеру К (259)

1 2 3 > >>
КІЛОК
на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання …
КІЛЬКІСНА ВЕЛИЧИНА ІНТЕРВАЛУ
кількість ступенів, що входять до складу інтервалу від його основи до вершини включно, інакше - ступенева величина інтервалу. Назва інтервалу визначається саме К.в.і. (прима, секунда, …
КІЛЬФЛЮГЕЛЬ
(нім. Kilflugel) - див. Клавесин.
КІНЕСТЕЗІЯ
(від гр. kinesis - рух, здатність до руху) - м’язові відчуття, пов’язані з положенням або напрямом руху певної частини тіла людини. К. має важливе значення у музичному навчанні, зокрема, …
КІНОВАРНІ ПОМІТИ
червоні позначення в знаменному запису музики (див. Крюки). К.п. вказували, з якого ступеня звукоряду слід починати спів, позначений в нотопису.
КІНОМУЗИКА
музичний компонент кінофільму, один із важливих виражальних засобів кіномистецтва. Сучасний етап музичного оформлення кінофільму характеризується рівноправним значенням музики у розкритті …
КІСИН-ФАНДИР
= хойисар-фандир осетинський смичковий чоловічий інструмент. Існують двострунні (з квартовим строєм) та триструнні (з терцово - квінтовим строєм) К.-ф. Застосовується як сольний та …
КІТАРОДІЯ
(гр. kitharjdia) - спів у супроводі на кіфарі.
КІТАРОН
= кітароне струнний щипковий інструмент, різновид басової лютні, поширений в Римському регіоні Італії в XVI - VII ст.
КІФАРА
(гр. kithara) - давньогрецький щипковий інструмент, подібний до ліри. Гру на К. називали кіфаристой; спів у супроводі К. - кіфародією, а музиканта – виконавця - кіфаристом.
КІФАРИСТ
(від гр. kithara) - в Давній Греції - приватний учитель, який за платню навчав підлітків гри на кіфарі та співу, а також поетиці..
КАБАЦА
(ісп. cabaza) - афро-бразильський дерев’яний ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини ідіофонів – сухий гарбуз, обгорнений сіткою з бусами. Звук видобувають долонею.
КАБУКІ
(яп. від ка - пісня, бу - танець, кі - майстерність) - японський національний театр, в якому мовлення і рухи акторів супроводжуються музикою та коментуються співаком – розповідником під …
КАВАЛ
духовий пастуший інструмент, подібний до подовжньої флейти, поширений в Болгарії, Молдові, Румунії та ін. країнах.
КАВАЛЕРІЙСЬКА ТРУБА
військовий сигнальний мідний духовий інструмент, різновид горна, призначений для подання кавалерійських сигналів.
КАВАТА
(від іт. cavare - видобувати) - в опері, ораторії, кантаті XVII - XVIII ст. заключний узагальнюючий розділ речитативу.
КАВАТИНА
(іт. cavatina, від іт. cavare - видобувати) - 1. Різновид лірико - оповідальної за характером арії. К. має більш просту форму, пісенний склад та відсутність темпових контрастів. 3. Вихідна …
КАВЕР
(від англ. сover - охоплення, захист, прикриття, схованка)- термін, який вживається для назви будь-якої нової інтерпретації відомої п’єси або пісні. К. можуть суттєво відрізнятись від …
КАДАНС
(фр. cadence) - див. Каденція (1).
КАДЕНЦІЯ
(іт. cadenza - закінчення) - 1. Мелодичний або гармонічний зворот (послідовність акордів), який закінчує музичний твір, його частину або окрему побудову (речення, період), встановлюючи …
КАДЛО
широка обечайка барабана, до якої кріпляться перетинки.
КАДРИЛЬ
(від ісп. cuadrilla - група з чотирьох осіб) - танець, поширений в Бєларусі, Росії, Україні, який виконують пари. Музичний розмір 2/4, 6/8. К. складається з 5 - 6 фігур, кожна з них має …
КАЗОЧОК
див. Козачок.
КАЗУ
(афр. kazoo) - народний музичний інструмент африканського походження, поширений серед американських негрів - трубка, закрита з одного боку мембраною, яка виступає вібратором.
КАЙРАК
давні таджицькі та узбецькі кастаньєти з камінців. В сучасній музичній практиці застосовуються в традиційних танцях, вокальних, інструментальних ансамблях і оркестрах народних інструментів.
КАЛІПСО
(амер. Calypsо, від імені німфи Каліпсо з грецької міфології) сучасний танець з острова Тринідад, який набув популярності в 50-х роках завдяки Г.Белафонте в Америці та Європі. Музичний …
КАЛІФОРНІЙСЬКИЙ ДЖАЗ
див. Вест-коуст-джаз.
КАЛЕВІПОЕГ
естонський епос, складений Ф.Крейцвальдом з рун в 1853 - 1861 роках.
КАЛЕВАЛА
карело-фінський епос, складений Е.Льонротом з рун і опублікований в 1835 (32 руни) та 1849 (50 рун) роках.
КАЛТАК
таджицький парний чоловічий танець. Музичний розмір 2/4, виконується у темпі швидкого маршу.
КАМБІАТА
(від іт. cambiare - змінювати) - неакордовий звук, який відстоїть від акордового звуку на секунду вгору (рідко вниз), припадає на слабку долю такту і при зміні акорду розв’язується ходом на …
КАМЕР-МУЗИКАНТ
композитор або соліст - виконавець, який при дворі XVII - XVIII ст. відповідав за виконання музики або брав в ньому участь.
КАМЕРАТА
(іт. camerata - компанія, корпорація) - об’єднання поетів, музикантів, вчених, яке виникло в 1580 у Флоренції і прагнуло відродити античну трагедію, а в сфері музики протиставляло хоровій …
КАМЕРНА МУЗИКА
(іт. camera - кімната) - вид музичного мистецтва - вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна музика, створена для виконання невеликим складом музикантів в невеликих приміщеннях …
КАМЕРНА СИМФОНІЯ
різновид симфонії, що виник на початку ХХ ст. К.с. властиві стисла одно - двочастинна форма тривалістю від 10 до 30 хв., зменшення масштабу музичної ідеї, обмежений склад виконавців, …
КАМЕРНА СОНАТА
різновид тріо - сонати.
КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ
1. Група музикантів, що виконує твори камерної музики. 2. Музичні твори для кількох вокалістів, інструменталістів, а також вокально - інструментальних складів.
КАМЕРНИЙ ОРКЕСТР
невеликий за складом оркестр, який виконує переважно ансамблево - оркестрову музику XVII - XVIII ст., а також твори, написані для К.о. До К.о., як правило, входять струнні смичкові …
КАМЕРНИЙ СПІВ
вид вокального виконавства, пов’язаний з художньою інтерпретацією романсів, пісень, ансамблів тощо в умовах невеликого концертного приміщення. К.с. вимагає специфічної, інтимної музики, …
КАМЕРНИЙ ХОР
невеликий за складом хор, який здебільшого виконує старовинну ансамблево - хорову музику, а також твори сучасних композиторів для складу К.х.
КАМЕРТОН
(від нім. Kammer - кімната і Ton - звук) - прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший К. - це U - подібний …
КАМЕРТОННЕ ПІАНІНО
електричний багатоголосний клавішний інструмент, де замість струн застосовано камертони. Звучання К.п. подібне до звуку челести, можливе включення вібрації. Загальний діапазон К.п. - До - …
КАМЕСО
(ісп. kameso) - латиноамериканський дерев’яний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звучання з родини ідіофонів, циліндр з дробом, зерном, горіхом тощо в середині. На К. грають, …
КАМИЛЬ
1. Адигейська подовжня флейта з трьома отворами, виготовлена з тростини або дерева. Має діатонічний звукоряд; діапазон - кварта. 2. Кабардинський духовий язичковий інструмент, подібний до …
КАМПАНЕЛЛА
(іт. campanella - дзвоник) - музична п’єса, яка імітує передзвін дзвоників. Широко відома К. для скрипки Н.Паганіні та її фортепіанна транскрипція, створена Ф.Лістом.
КАНІФОЛЬ
(від лат. Colophonia resina - резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку.
КАНАРІ
(фр. canarie) - бальний і сценічний танець, популярний у Франції та Італії в XVI - XVII ст. Музичний розмір 3/8, 6/8 або 3/4, темп швидкий. В професійній музиці (Ж.Б.Люллі, Г.Персел, …
КАНАСТЮЛЕК
угорський духовий інструмент, подібний до рогу з мундштуком.
КАНЕЛЬ
(ест. kannel) - естонський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, кантеле, канклес.
КАНЗАСЬКИЙ ДЖАЗ
= канзаський стиль = Канзас-Сіті джаз стильовий різновид раннього негритянського свінгу, який виник наприкінці 20-х рр. в м. Канзас - Сіті. Характерні ознаки - свінгова пульсація …
КАНИТЕЛЬ
(фр. cannetille) - м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання …
КАНКАН
(фр. cancan - галас, від canard - качка) - французький танець алжирського походження, подібний до контрдансу. Музичний розмір 2/4, темп рухливий, енергійний, Виконується з характерним …
КАНКЛЕС
(лит. kankles) - литовський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, кантеле.
КАНОН
(гр. kanon - лінійка, правило, зразок) - 1. Багатоголосний твір, де всі голоси виконують мелодію провідного, вступаючи за чергою; перший голос називається пропостою, інші, які імітують …
КАНОНІКИ
в Давній Греції - послідовники музично-теоретичного вчення Піфагора.
КАНТ
(лат. cantus - пісня) - старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. Відомий з XVI ст. в Польщі, дещо пізніше - в …
КАНТАДЖИРО
(від іт. cantare - співати та giro - подорож) - пересувний конкурс - фестиваль італійських естрадних співаків і пісень.
КАНТЕ ФЛАМЕНКО
(ісп. cante flamenko) - пісні й танці Південної Іспанії, а також стиль їх виконання.
КАНТЕЛЕ
(kantele) - карельський та фінський народний струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, канклес.
КАНТИГАС
(ісп. cantigas) - жанр іспанських духовних та світських пісень на португальсько - галісійські тексти, які в ХІІ ст. створювали придворні співаки - музиканти.
КАНТИЛЕНА
(іт. cantilena - спів, розспівування) - 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. 2. Мелодійність …
КАНТИЛЯЦІЯ
(від лат. cantillo - співаю тихо, слабо, сумливо) - протяжно - жалісливе речитативне виконання уривків з Біблії в давньому іудейському богослужінні.
КАНТОР
(лат. cantor - співак) - 1. В іудейській церкві (синагозі) - тенор - виконавець релігійних гімнів. В сучасних синагогах як кантори виступають відомі оперні співаки – М.Александрович, …
КАНТРІ
(англ. country - сільський) - народна музика британських переселенців у США, яка продовжувала традиції епічної кельтської балади і народних танцювальних форм. К. виконувалась характерним …
КАНТРІ-РОК
(від англ. country - сільський та рок) - напрямок музики року, який виник в 60-х роках у США як синтез кантрі і року. Головні виконавці К.-р. - музиканти, які створюють і виконують власні …
КАНТУС МЕНЗУРАТУС
(лат. cantus mensuratus - виміряний спів) - виклад основного хоралу поліфонічного твору ритмічно чіткими тривалостями нот.
КАНТУС ПЛАНУС
(лат. cantus planus - рівний спів) - основний хорал органуму поліфонічного твору, записаний звуками невизначено великої тривалості. В подальшому К.п. наближується до кантус фірмус, …
КАНТУС ФІРМУС
(лат. cantus firmus - незмінний спів) - провідна мелодія поліфонічного твору, яка є його тематичною основою і багаторазово проводиться у незмінному вигляді.
КАНЦІОНАЛ
(від лат. cantio - спів) - 1. Загальна назва збірників гуситських пісень чеської церкви, григоріанських співів, а з середини XVI ст. - духовних співів протестантської церкви. 2. Німецький …
КАНЦОНА
(іт. canzone - пісня) - 1. Вид ліричної поезії трубадурів Провансу ХІІ - ХІІІ ст., пізніше поширений в Італії та Північній Франції. 2. Багатоголосні пісні, стилізовані в народному дусі, а …
КАНЦОНЕТА
(іт. canzonetta - пісенька) - невелика вокальна сольна або багатоголосна канцона, яка виникла в Італії в процесі розвитку віланели, вплинувши на формування жанру арії. Інколи зустрічаються …
КАПЕЛЬМЕЙСТЕР
(нім. Kapelmeister - майстер капели) - керівник і диригент хору, оркестру. Таке значення слова К. застаріло, оскільки в наш час керівника хору називають хормейстером, керівника оркестру - …
КАПРІС
див. Капричіо.
КАПРІЧО
= капрічіо (іт. capriccio - примха, каприз) - інструментальна п’єса довільної форми, в блискучому віртуозному стилі, заснована на імітації.
КАРІЙОН
(фр. carillon - передзвін) - 1. Ударний музичний інструмент, комплект настроєних відповідним чином невеликих дзвонів, інколи з клавішним механізмом, з діатонічним або хроматичним строєм. К. …
КАРМАНЬЙОЛА
(фр. Carmagnola - назва міста в П’ємонті) - французька народна бойова пісня - танець кінця XVIII ст.
КАРНАЙ
узбецька і таджицька латунна труба довжиною 2-3 метри, без пальцевих отворів. Звук міцний і низький, діапазон обмежений кількома звуками обертонового ряду. Застосовується як сигнальний …
КАРТИНА
1. К.Симфонічна - див. Симфонічна картина. 2. Завершена частина акту в опері, балеті тощо відокремлюється короткою перервою, під час якої опускається завіса, а не антрактом.
КАРТУЛІ
= лезгинка народний грузинський парний танець. Музичний розмір 6/8, 3/8; темп від помірно швидкого до жвавого, класична форма К. - п’ятичастинна. Виконується в супроводі народного …
КАРЦГАНГ
осетинський ударний інструмент, подібний до тріскачки, з 3 - 9 скріплених ремінцем дощечок з рукояткою. Застосовується для підкреслювання ритму під час танцю.
КАР’ЯПАСУН
= тирв = тирі естонська труба з дерева або кори. К. - сигнальний інструмент пастухів, споріднений латиському таурі та литовському даудіте.
КАСАЦІЯ
(від нім. Каssation - серенада) - інструментальний ансамблевий твір типу сюїти для виконання просто неба, подібно дивертисменту або серенаді. Зразки К. створили Й.Гайдн і В.А.Моцарт.
КАСТАНЬЄТИ
(ісп. castanetas, від лат. castanea - каштан) - іспанський ударний інструмент з родини ідіофонів без визначеної сили звуку, який складається з двох або трьох заокруглених пластинок, …
КАСТРАТИ-СПІВАКИ
(від лат. cvastro - вихолощення, оскоплення) - особлива категорія співаків (сопраністи та альтисти), які з XVI і до початку ХХ ст. виступали на сценах театрів Європи. Внаслідок кастрації в …
КАТАКХАЛІ
вид індійського музично - хореографічного театру, де пантоміма супроводжується вокальною розповіддю співака за завісою в супроводі оркестру. Вистави відбуваються на відкритому місці вночі і …
КАФА
народний кабардинський танець типу лезгинки (картулі). Музичний розмір - 6/8 або 2/4. Темп помірний. Виконується парами.
КАЧА
(іт. caccia - полювання, погоня, переслідування) - вокальний твір імітаційного складу часів раннього Відродження, який змальовував картини полювання, жанрово - побутові сцени. К. була …
КАЧУЧА
іспанський (андалузький) народний танець. Музичний розмір - 3/8 або 3/4. Темп близький до болеро.
КАЯГИМ
= каяго давньокорейський різновид 12 - струнного щипкового інструменту, подібного до цитри. Діапазон - від великої до другої октави. Застосовується як сольний, акомпануючий та ансамблевий …
КВІК-СТЕП
(англ. quick step - швидкий крок) - бальний танець вільної побудови, який розвинувся з фокстроту в середині 1920 років. Музичний розмір 4/4.
КВІНТА
(лат. quinta п’ята) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює п’ять ступенів; позначається цифрою 5. Чиста К. має 3 1/2 тони; збільшена - 4 тони; зменшена - 3 тони (Тритон).2. П’ятий …
КВІНТАКОРД
акорд, побудований за квінтами (чистим або чистим та зменшеним).
КВІНТДЕЦИМА
(лат. quinta-decima - п’ятнадцята) 1. Один із складених інтервалів, який охоплює 15 ступенів; позначається цифрами 15 або 16 (як подвоєна октава). Чиста К. охоплює 15 ступенів та має 12 …
КВІНТЕТ
(від лат. quintus - п’ятий) - 1. Ансамбль з п’яти виконавців - співаків або інструменталістів. За складом К. може бутиоднорідним (5 струнних смичкових, 5 дерев’яних духових, 5 мідних …
КВІНТОВЕ КОЛО
система розташування тональностей за ступенем спорідненості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні - за чистими квінтами …
КВІНТОВИЙ ТОН
звук акорду терцевої побудови, який в стислому розташуванні є третім знизу, інакше - квінта акорду. Позначається цифрою 5, зберігаючи свою назву в усіх видах розташування і оберненнях …
КВІНТОЛЬ
(від лат. quintus - п’ятий) - особлива ритмічна фігура, яка складається з п’яти нот і за часом звучання дорівнює чотирьом або шістьом нотам тієї ж тривалості. Утворена шляхом поділу чотири- …
КВІНТСЕКСТАКОРД
перше обернення септакорду, коли басовою опорою є терцевий тон. Назва походить від інтервалів квінти та сексти, що утворюються між басом і відповідно септимою і основним тоном акорду. …
КВАДРАТ
в джазовій музиці - завершена функціонально - гармонічна структура (восьми-, дванадцяти-, шістнадцяти - тактова і т.д.), яка утворює основу теми для виконання імпровізації. К. багато разів …

1 2 3 > >>

© ukrslov.com - 2010