Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру А (2138)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
АБСОЛЬВЕНТ
(лат.) особа, що закінчила курс наук.
АБСОЛЮТ
абсолют; ч. (лат., довершений, безумовний, необмежений) те, що ні від чого не залежить, безвідносне. В філософії і релігійних тлумаченнях - вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу …
АБСОЛЮТИЗМ
абсолютизм; ч. (лат., безумовний, необмежений) необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить одній особі (монархові - царю, імператору, королю).
АБСОЛЮТИЗУВАТИ
абсолютизувати робити щось безумовним, самодостатнім; доводити до абсолюту. Див. також: абсолют
АБСОЛЮТНИЙ
абсолютний (лат.) 1. Цілковитий, повний, безумовний, необмежений, безвідносний. 2. філос. абсолютна істина - істина, що дає всебічне, вичерпне знання дійсності. В широкому розумінні - …
АБСОЛЮЦІЯ
(лат., звільнення, виправдання) 1. юр. Постанова суду, що звільняє підсудного від покарання. 2. У католицизмі - відпущення гріхів.
АБСОРБЕНТ
абсорбент; ч. (лат., поглинаючий) речовина, здатна поглинати інші речовини. Див. також: абсорбція
АБСОРБЕР
абсорбер; ч. (лат., поглинаю) пристрій (металева колона або інша видовжена посудина) для уловлювання летких газів (спирту, ефіру, ацетону). Див. також: абсорбція, адсорбер
АБСОРБЦІЯ
абсорбція; ж. (лат., поглинання) вбирання газів або рідин, а також світла і звуку всім об'ємом (на відміну від адсорбції) рідини чи твердого тіла (абсорбента). Див. також: адсорбція
АБСТИНЕНТИ
(лат., той, що утримується) прихильник повного утримання від вживання спиртних напоїв, заборони виробництва й продажу їх.
АБСТИНЕНЦІЯ
(лат., утримуюсь) 1. Цілковите утримання від вживання спиртних напоїв. 2. Статеве утримання. 3. Особливий психічний і фізичний став, що виникає у алкоголіків і наркоманів після …
АБСТРАГУВАННЯ
абстрагування; с. (лат.) мислена дія, що творить нове поняття - абстракт, логічний прийом, за допомогою якого мислено виділяємо основні істотні властивості предметів і явищ і …
АБСТРАГУВАТИ
абстрагувати (лат., відтягую, відриваю) мислено виділяти з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного предмета основні, найзагальніші. Див. також: абстракція
АБСТРАКТНИЙ
абстрактний (лат., відтягнення, відвернення) той, що є наслідком мисленого виділення з усіх ознак, властивостей і зв'язків конкретного предмета його основних, найзагальніших; А-не …
АБСТРАКЦІОНІЗМ
абстракціонізм; ч. (лат., віддалення) течія в образотворчому мистецтві 20 ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм). Див. …
АБСТРАКЦІЯ
абстракція; ж. (лат., віддалення) 1. Мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину. 2. …
АБСУРД
абсурд; ч. (лат., немилозвучний, безглуздий) безглуздя, нісенітниця, бредня, дурниця.
АБСЦЕС
абсцес; ч. (лат., гнояк) обмежене скупчення гною в тканинах або органах тіла внаслідок руйнування тканин при гнійному запаленні їх; нарив, гнояк, чиряк, фурункул, карбункул.
АБСЦИСА
абсциса; ж. (лат., відрізаний) одна з трьох координат, що визначають положення точки на площині або у просторі відносно даної прямокутної системи координат. Див. …
АБУ
абу; ч. (араб., батько) слово, яке в арабській мові входить до складу чоловічих імен і вказує на те, що дана особа є батьком. А. означає також "володар". Див. також: абд
АБУЛІЧНИЙ
(гр.) безвільний. Див. також: абулія
АБУЛІЯ
абулія; ж. (гр., нерішучість) 1. Безвілля, нерішучість, що постає від перевтоми або нервового захворювання. 2. Патологічне ослаблення або втрата волі. Див. …
АБУТИЛОН
(араб., аубутилун) рід одно- і багаторічних рослин родини мальвових. Трави, кущі, деревця. Культивують у тропіках і субтропіках для одержання грубого волокна. Деякі види декоративні. Інша …
АБХАЗИ
(самоназва - апсуа) нація, основне населення Абхазії. Мова - абхазька, абхазо-адигської групи іберійсько-кавказьких мов.
АБЦУГ
(нім., випуск, відвід) спечена речовина (шлак), що утворюється при виплавленні з веркблею домішок золота, срібла й олова. Див. також: абштрих, веркблей, шлак
АБШИТ
(нім.) відставка, увільнення з війська.
АБШТРИХ
(нім., окалина) спечена речовина (шлак), ще утворюється при очищенні свинцю від домішок миш'яку й сурми. Див. також: абцуг, шлак
АБҐРЕҐАЦІЯ
(лат.) виключення з якогось товариства, організації.
АВІЄТКА
(фр.) легкий одно- або двомісний спортивний літак з малопотужним двигуном.
АВІА...
(лат., птах) у складних словах відповідає понятям "авіаційний" або "повітряний".
АВІАБАЗА
авіабаза; ж. (авіа... та база) склади, майстерні, аеродроми, які обслуговують авіаційні частини.
АВІАБОМБА
авіабомба; ж. (авіа... і бомба) один з видів авіаційних боєприпасів, що їх скидають з літака або іншого літального апарата для ураження наземних, морських і повітряних цілей. Типи А.: …
АВІАГОРИЗОНТ
авіагоризонт; ч. (авіа... і горизонт) авіаційний прилад, що вказує на розташування поперечної або поздовжньої осі літального апарата щодо справжнього горизонту.
АВІАДЕСАНТ
авіадесант; ч. (авіа... і десант) війська, перекинуті повітряним транспортом у тил противника для ведення бойових дій.
АВІАЕСКАДРИЛЬЯ
авіаескадрилья; ж. (авіа... та ескадрилья) підрозділ в авіації.
АВІАКЛУБ
(авіа... і клуб) громадський заклад, що об'єднує спортсменів і любителів авіаційного спорту.
АВІАЛІНІЯ
авіалінія; ж. (авіа... і лат., лінія) смуга земної поверхні, над якою проходить затверджений маршрут регулярних польотів транспортних літаків або вертольотів. Інша назва - авіатраса.
АВІАЛЬ
авіаль; ч. (від аві(а)... і ал(юміній)) сплав алюмінію переважно з магнієм, кремнієм і міддю. Відзначається високою пластичністю, задовільною антикорозійною стійкістю. Див. …
АВІАМОДЕЛІЗМ
авіамоделізм; ч. (авіа... і моделізм) конструювання і виготовлення авіамоделей з технічною або спортивною метою.
АВІАМОДЕЛЬ
авіамодель; ж. (авіа... і модель) зразок літального апарата, у тому числі й ракети, в зменшеному вигляді.
АВІАПАРК
авіапарк; ч. (авіа... і парк) наявний склад діючих літальних апаратів і тих, що перебувають у ремонті й резерві.
АВІАПОШТА
авіапошта; ж. (авіа... і пошта) перевезення кореспонденції повітряним шляхом; сама кореспонденція, що її доставляють літаками або вертольотами.
АВІАСЕКСТАНТ
(авіа... і секстант) секстант, застосовуваний в авіації.
АВІАТЕХНІКА
авіатехніка; ж. (авіа... і техніка) галузь техніки, пов'язана з використанням для різних потреб літаків, вертольотів та інших літальних апаратів, а також їхніх двигунів, озброєння, …
АВІАТОР
авіатор; ч. (фр.) 1. Пілот, льотчик, літун. 2. Спеціаліст, який займається польотами, авіацією. 2. Повітроплавець, аеронавт.
АВІАЦІЯ
авіація; ж. (лат., птах) 1. Теорія і практика літання на апаратах, важчих за повітря (на відміну від аеронавтики), - літаках, вертольотах тощо. 2. Цивільний і військовий повітряний флот.
АВІЗО
авізо; с. (іт., повідомлення) 1. фін. Письмове фінансове повідомлення про зміни у стані взаємних розрахунків, про переказ грошей, висилання товарів і т. ін. 2. військ., мор. Невелике …
АВІЗУВАТИ
авізувати (іт.) повідомляти клієнта про проведені бухгалтерією операції на його рахунку, посилати авізо. Див. також: авізо
АВІСТА
авіста; ж. (іт., за пред'явленням) напис на векселі, який засвідчує, що вексель може бути оплачений за пред'явленням або після певного часу, що минув від дня його пред'явлення. Див. …
АВІТАМІНОЗ
авітаміноз; ч. (гр., а... і вітаміни) захворювання, зумовлене недостатністю або відсутністю того чи іншого вітаміну в харчах, які споживає людина.
АВІТЕЛІНОЗИ
захворювання жуйних тварин, спричинювані стьожковими гельмінтами роду авітеліна. Див. також: гельмінти
АВІФАУНА
(лат., птах і фауна) сукупність птахів певної місцевості, середовища проживання або певного відрізку часу в історії Землі. Інша назва - орнітофауна.
АВАЛІСТ
особа чи банк, що бере на себе подібне зобов'язання.
АВАЛЬ
аваль; ч. (фр.) порука, співпідпис на векселі; вексельне гарантування, за яким особа, що його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання зобов'язань щодо …
АВАН...
(фр.) префікс у словах іншомовного походження, що означає: одна річ знаходиться перед іншою.
АВАНБЕК
аванбек; ч. (фр., попереду і наконечник, виступ) пересувне металеве кріплення замкненої циліндричної або овальної форми. Застосовують при гірничих роботах у нестійких породах і під …
АВАНЗАЛ
аванзал; ч. (фр., перед і нім., зал) невеликий зал, кімната перед головним залом у великих громадських будинках, палацах; передзал, приймальня, передпокій.
АВАНКАМЕРА
аванкамера; ж. (фр., перед і камера) 1. Пристрій у передній частині поверхневої водозабірної (водоприймальної) споруди, в якому осідає намул. 2. Водний простір (частина верхнього б'єфу) …
АВАНЛОЖА
аванложа; ж. (фр., перед і ложа) 1. Невелике приміщення при вході у театральну ложу. 2. Внутрішня закрита частина театральної ложі.
АВАНПОРТ
аванпорт; ч. (фр.) 1. Зовнішня частина водного простору порту чи гавані, захищена від морських хвиль. 2. Той із двох парних портів, який розміщено ближче до моря.
АВАНПОСТ
аванпост; ч. (фр.) передовий сторожовий пост, що охороняє основні сили армії від несподіваного нападу ворога.
АВАНС
аванс; ч. (фр., платити наперед) 1. Грошова сума або майнова цінність, що видається в рахунок майбутніх платежів. 2. перен. робити аванси - загравати; подавати надію.
АВАНСУВАТИ
авансувати (фр.,) давати аванс. Див. також: аванс
АВАНСЦЕНА
авансцена; ж. (фр.) 1. Відкрита частина театральної сцени, що виступає трохи вперед. 2. перен. Чільне місце, передній план.
АВАНТАЖ
(фр., перевага) вигода, користь, сприятливе становище.
АВАНТАЖНИЙ
породонавантажний (фр., перевага) той, що справляє приємне враження зовнішністю; привабливий, інтересний.
АВАНТИТУЛ
авантитул; ч. (фр., перед і титул) виконана художником або набрана за ескізом початкова сторінка книги, яка передує титулові. Див. також: ескіз, титул
АВАНТЮРА
авантюра; ж. (фр., букв. - пригода) 1. Ризиковане, сумнівне діяння, часто з корисливими, безчесними цілями, розраховане на випадковий успіх; акція без урахування реальних можливостей і …
АВАНТЮРИЗМ
авантюризм; ч. схильність до авантюр. Див. також: авантюра
АВАНТЮРИН
авантюрин; ч. (фр.) 1. Мінерал класу силікатів, дрібнозернистий різновид кварцу переважно буро-червоного кольору з мерехтливим золотавим блиском. Використовують для виготовлення прикрас, …
АВАНТЮРИСТ
авантюрист; ч. (фр.) 1. Пройдисвіт, людина, схильна до авантюр. 2. Шукач пригод, аферист, дурисвіт, шахрай, відчайдух, знайдибіда. Див. також: авантюра
АВАНТЮРНИЙ РОМАН
(фр.) великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризикованими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського і крутійського …
АВАНҐАРД
аванґард; ч. (фр., попереду і охорона, букв. - передова охорона) 1. Частина або підрозділ, що під час пересування військ іде попереду головних сил. 2. перен. Найпередовіша і найсвідоміша …
АВАНҐАРДИЗМ
аванґардизм; ч. (лат.) умовний термін, яким позначають ряд течій європейського мистецтва і літератури з різними філософськими, політичними, естетичними програмами. Термін використовується …
АВАНҐАРДНИЙ
аванґардний належний до авангарду, передовий, той, що йде в перших лавах. Див. також: аванґард
АВАРІЯ
аварія; ж. (іт., араб., пошкодження, шкода) 1. Велике пошкодження або вихід з ладу машини, агрегату, апарата. 2. Шкода, збитки, пов'язані з нещасним випадком, що стався з судном. 3. …
АВАРИ
(тюрк.) великий племінний союз, в якому провідну роль відігравали тюркські племена. У 5-6 ст. авари склали основу Тюркського каганату; просуваючись на захід з Центральної Азії, розбили …
АВАРЦІ
(тюрк.) одна з народностей Дагестану.
АВВА
(сир.) 1. Духовний титул у сирійських християн. 2. Сирійська назва ігумена. Див. також: ігумен
АВГІЄВІ СТАЙНІ
(гр.) 1. У давньогрецькій міфології - стайні царя Авгія, які ніхто не чистив 30 років та які за день вичистив Геракл, пустивши через них воду ріки Алфей (сьомий подвиг Геракла). 2. перен. …
АВГІТ
авгіт; ч. (гр., блиск) породоутворюючий мінерал класу силікатів, зеленувато-чорвого кольору з скляним блиском.
АВГУСТ
Август; ч. (лат.) 1. Серпень, восьмий місяць року, названий так від імені римського імператора Октавіана Августа. 2. Почесний титул римських імператорів після Октавіана Августа.
АВГУСТАЛИ
(лат.) римська колегія жерців, до обовязків якої належалавідправа культу імератора.
АВГУСТИНСЬКИЙ ОРДЕН
один з жебрущих чернечих орденів католицької церкви. Утворився в Італії у 12 ст. за статутом, складеним на підставі творів християнського богослова Августина. Див. також: августинці
АВГУСТИНЦІ
(лат.) ченці католицького ордену Римо-католицької церкви, що виник в Італії у 12 ст. Його статут грунтувався на основі оригіналів творів єпископа Гіппону (Північна Африка) Августина …
АВЕНІН
отрутохімікат, який застосовують для боротьби з буряковим довгоносиком.
АВЕНЮ
авеню; ж. (фр.) 1. Алея, проспект. 2. Широка вулиця, як правило, обсаджена деревами. 3. Дорога для під'їзду до якогось місця.
АВЕРРОЇЗМ
(лат.) раціоналістичний і почасти матеріалістичний напрям у середньовічній філософії, засновником якого був арабський мислитель Ібн-Рошд (латинізоване ім'я - Аверроес).
АВЕРС
аверс; ч. (лат., повернутий обличчям) лицьовий бік монети або медалі, де, як правило, зображується державний герб або портрет державника. Див. також: реверс
АВЕРСІЯ
(лат.) нехіть, огида до чогось.
АВЕСТА
(перс, основний текст) збірник із 21 священної книги, кодифікованих за династії Сасанідів (3-7 ст.), у яких викладена суть зороастризму.
АВЛЕТИКА
(гр.) уміння грати на флейті. Див. також: флейта
АВЛОДІОН
(гр.) музичний інструмент, який поєднує звуки фортепіано, флейти і фляжолета. Див. також: флейта
АВЛОС
(гр., сопілка) найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним …
АВЛЯ
(лат.) 1. Актовий зал у закордонних університетах. 2. У давніх римлян - подвір'я.
АВОГАДРО ЗАКОН
один з основних законів про ідеальний газ. А. з. твердить, що в однакових об'ємах різних газів при однакових тиску і температурі міститься однакова кількість молекул. За іменем …
АВОГАДРО ЧИСЛО
кількість молекул в грам-молекулі або атомів у грам-атомі речовини; число авізо становить близько 6.02486 х 1023.
АВОКАДО
авокадо; с. (порт.) рід плодових дерев родини лаврових. Культивують у багатьох тропічних і субтропічних країнах. Плоди споживають свіжими. Інша назва - алігаторова груша.
АВРААМ
(лат.) 1. Біблійний персонаж, прабатько єврейського народу. 2. перен. Символ батьківського благословення на все життя. Див. також: Адам
АВРАЛ
аврал; ч. (англ., нагору і всі) 1. Термінова робота, яку виконує весь або майже весь особовий склад судна. 2. Залучення всіх працівників для виконання невідкладного завдання.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>

© ukrslov.com - 2010