Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру А (2138)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>
АЛЬТАНА
альтана; ж. (іт.) покрита зверху легка будівля у саду, парку і т. ін. для відпочинку і захисту від сонця, дощу; бесідка, альтанка. Див. також: бельведер, пергола
АЛЬТЕРАЦІЯ
альтерація; ж. (лат., зміна, чергування) підвищення або пониження тону на півтон або тон; знаки альтераціЇ - діез, бемоль. Див. також: бемоль, дієз
АЛЬТЕРНАТ
альтернат; ч. (фр., від лат., чергую, змінюю) у міжнародному праві сукупність правил, що регулюють порядок підписання договору: черговість згадування сторін у тексті договору, …
АЛЬТЕРНАТИВА
альтернатива; ж. (фр., від лат., чергую, змінюю) необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей.
АЛЬТЕРНАТИВНИЙ
альтернативний той, що допускає одну з двох або кількох можливостей.
АЛЬТЕРНАТОР
альтернатор; ч. (лат., чергую, перемежовую) електрична машина, що виробляє змінний струм.
АЛЬТЕРНАЦІЯ
(лат., чергування, зміна) чергування звуків, зумовлене певним фонетичним оточенням або морфологічною позицією.
АЛЬТИГРАФ
(лат., високий і ...граф) самописний висотомір.
АЛЬТИМЕТР
альтиметр; ч. (лат., високий і ...метр) прилад для вимірювання висоти.
АЛЬТИНГ
альтинг; ч. (ісл.) парламент в Ісландії.
АЛЬТИПЛАНАЦІЯ
(ісп., плоскогір'я) вирівнювання рельєфу вершинної зони гірських хребтів, переважно внаслідок вивітрювання та нівації в умовах холодного і помірного клімату.
АЛЬТИТУДА
(лат., висота) висота точки місцевості над рівнем моря. Інша назва - абсолютна висота.
АЛЬТРУЇЗМ
альтруїзм; ч. (фр., від лат., інший) безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів.
АЛЬФА
альфа; ж. (гр.) 1. Перша літера грецького алфавіту. 2. перен. альфа й омега - головне, основне, все повністю, початок і кінець.
АЛЬФА-ЗАЛІЗО
альфа-залізо; с. структура заліза, якої воно набуває при температурі до 769° С. Див. також: алотропія
АЛЬФА-ПРОМІННЯ
альфа-проміння; с. потік альфа-частинок.
АЛЬФА-РАДІОАКТИВНІСТЬ
альфа-радіоактивність; ж. (альфа- і радіоактивність) радіоактивність, при якій відбувається випускання альфа-частинок. Інша назва - альфа-розпад.
АЛЬФА-СПЕКТРОМЕТР
альфа-спектрометр; ч. (альфа і спектрометр) прилад, за допомогою якого досліджують спектр (розподіл за енергією) альфа-частинок, що їх випромінюють радіоактивні ядра.
АЛЬФА-ЧАСТИНКИ
альфа-частинки; мн. ядра атомів гелію. Кожна А.-ч. складається з 2 нейтронів і 2 протонів.
АЛЬФА...
у складних словах означає стан речовини (напр., альфа-залізо) або зв'язок з альфа-частинками (напр., альфа-радіоактивність).
АЛЬФАМЕТР
альфаметр; ч. (альфа... і ...метр) прилад для визначення надлишку повітря в горючій суміші, яка надходить у двигун внутрішнього згоряння.
АЛЬФАТИП
(альфа... і ...тип) електронна фотонабірна машина, за допомогою якої одержують фотонабір на плівці або фотопапері.
АЛЬФАТРОН
(альфа... і (елек)трон) радіоактивний прилад, за допомогою якого вимірюють тиск газу.
АЛЬФОЛЬ
(ал(юміній) і фоль(га)) тонкий листовий алюміній (фольга), який застосовують як теплоізоляційний матеріал.
АЛЬФОНС
альфонс; ч. (фр.) ім'я героя комедії О. Дюма (сина) "Мосьє Альфонс", що стало загальним означенням коханця, якого утримує його коханка.
АЛЬФОРТІОЗ
гельмінтозна хвороба однокопитних тварин, що її спричинює нематода альфортія.
АЛЬЦІОНА
(гр.) 1. У давньогрецькій міфології ім'я однієї з героїнь. 2. Зоря 2,9 видимої зоряної величини, найяскравіша в зоряному скупченні Плеяд. Віддаль від Сонця 59 парсек. Інша назва - ? …
АЛЬЯНС
альянс; ч. (фр., від з'єднувати) 1. Союз, об'єднання держав, організацій на основі договірних зобов язань. 2. Шлюбний союз.
АЛЮВІЙ
алювій; ч. (лат., нанос) відклади, нагромаджені в долинах водними потоками (галька, гравій, пісок, глина).
АЛЮЗІЯ
алюзія; ж. (лат., жарт, натяк) уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт (напр., "Піррова перемога").
АЛЮМІНІЙ
алюміній; ч. (лат., галун) хімічний елемент, символ Аl, ат. н. 13; сріблясто-білий метал, складова частина бокситів, алунітів та інших мінералів.
АЛЮМІНАТИ
солі алюмінієвих кислот. Найпоширеніший А. натрію, застосовують у текстильній і паперовій промисловості, для очищення води.
АЛЮМІНОГРАФІЯ
(алюміній і ...графія) спосіб плоского друку з тонкої (0,6-0,8 мм) алюмінієвої друкованої форми. Застосовують для друкування карт, плакатів, репродукцій. Інша назва - альграфія.
АЛЮМІНОТЕРМІЯ
(алюміній і ...термія) здобування металів і сплавів відновленням їхніх сполук порошкуватим алюмінієм.
АЛЮМІНУВАННЯ
те саме, що й алітування. Див. також: алітування
АЛЮМЕЛЬ
(алюм(іній) і (нік)ель) сплав алюмінію, нікелю, кремнію, марганцю і кобальту (як домішки до нікелю). Застосовують у пірометрії. Див. також: авіаль, аерон, склерон
АЛЮМОГЕЛЬ
алюмогель; ч. (лат., галун і гелі) пориста біла маса, іноді прозора, за складом - окис алюмінію, за властивостями - адсорбент.
АЛЮМОСИЛІКАТИ
(алюм(іній) і силікати) група породоутворюючих мінералів; кремнеземисті сполуки з великим вмістом алюмінію, напр. польові шпати, слюди, мінерали глин.
АЛЮМОТЕРМІЯ
(алюміній і ...термія) здобування металів і сплавів відновленням їхніх сполук порошкуватим алюмінієм.
АЛЮР
алюр; ч. (фр., букв. - хода) 1. Різні види ходи, бігу коня (напр., ступа, галоп, кар'єр). 2. військ. Умовна позначка хрестами на донесенні, що визначає ступінь швидкості його доставки.
АЛЯБАНДИЗМ
(від вл.) художній безсмак, невміння цінувати художні твори (від назви стародавнього м. Алябанду в Малій Азії).
АЛЯМЕДА
(ісп.) місця для прогулянок в іспанських містах; бульвар.
АЛЯРМ
алярм; ч. (фр.) 1. Тривога, ґвалт, сполох, переполох, паніка. 2. Несподіваний заклик до зброї у війську.
АМІАК
аміак; ч. (лат., гр., смолиста камедь) хім. найпростіша сполука азоту з воднем, безбарвний отруйний газ з різким задушливим запахом. Застосовують у виробництві азотної кислоти, азотних …
АМІАНТ
аміант; ч. (гр., чистий, незаплямований) мінерал, амфіболовий азбест.
АМІДАЗИ
(аміди) ферменти, що беруть участь в азотистому обміні в організмі. Містяться в тканинах тварин і рослин, в мікроорганізмах.
АМІДИ
(амі(ак) і ...(ої)д) 1. Похідні кислот, в яких гідроксильна група заміщена аміногрупою, напр. ацегамід-амід оцтової кислоти. 2. Хімічні сполуки, що утворюються заміною одного атома водню …
АМІДОЛ
амідол; ч. (амід(и) і ...ол) органічна сполука, безбарвні або світло-сірі кристали. Застосовують у фотографії як проявник.
АМІДОПІРИН
(аміди і гр., вогонь) мед. лікарський препарат; болезаспокійливий, протизапальний, протиревматичний та жарознижуючий засіб. Інша назва - пірамідон.
АМІДУВАННЯ
амідування; с. утворення амідів кислот. А. знешкоджує аміак у тканинах тварин і людини.
АМІКОШОНСТВО
амікошонство; с. (фр., від друг, як і свиня) безцеремонність, панібратство, фамільярність.
АМІЛ...
(гр., крохмаль) у назвах деяких хімічних сполук означає одновалентний залишок (С5Н11)-радикал. Див. також: валентність
АМІЛАЗИ
(гр., крохмаль) ферменти, що гідролітично розщеплюють крохмаль і глікоген з утворенням декстринів, мальтози і глюкози. Містяться в організмі тварин і рослин.
АМІЛАН
(аміди) різновид синтетичного волокна з поліамідів.
АМІЛАЦЕТАТ
амілацетат; ч. (аміл... та ацетат) аміловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина. Амілацетат є розчинником багатьох органічних сполук.
АМІЛОЇД
амілоїд; ч. (аміл... і ...оїд) 1. мед. Скловидна речовина білкового характеру, яка утворюється при амілоїдозі. 2. бот. Запасний полісахарид, що міститься в клітинних оболонках насіння.
АМІЛОЇДОЗ
амілоїдоз; ч. одна з форм патологічного порушення білкового обміну в організмі. Інша назва - амілоїдна дистрофія.
АМІЛОДЕКСТРИН
амілодекстрин; ч. (аміл... і декстрин) продукт розщеплення крохмалю.
АМІЛОЗА
амілоза; ж. (гр., крохмаль) легкорозчинна у воді складова частина крохмалю.
АМІЛОПЕКТИН
амілопектин; ч. (аміл... і пектин) складова частина крохмалю. Застосовують як клеї і в харчовій промисловості.
АМІМІЯ
(а... і гр., наслідувач, актор) 1. Ослаблення або повна відсутність міміки, що спостерігається при деяких захворюваннях нервової системи. 2. Неспроможність через нервові розлади …
АМІНАЗИН
аміназин; ч. (аміни) мед. лікарський препарат; застосовують при нервових та психічних захворюваннях, для посилення дії снотворних, наркотичних та багатьох знеболюючих засобів.
АМІНИ
аміни; мн. (лат., аміак) хім. азотовмісні органічні сполуки, похідні аміаку. Застосовують у виробництві барвників, лікарських препаратів. Див. також: аміак, анілін
АМІНОБЕНЗОЛ
амінобензол; ч. (аміни та бензол) те саме, що й анілін. Див. також: анілін
АМІНОГРУПА
аміногрупа; ж. одновалентна група - NH2, залишок аміаку. Міститься в амінах, амінокислотах та інших органічних сполуках. Див. також: аміни, амінокислоти, валентність
АМІНОКИСЛОТИ
органічні кислоти, що містять одну або кілька аміногруп. Входять до складу всіх білкових речовин, багатьох ферментів, гормонів, вітамінів. Застосовують переважно в медицині й …
АМІНОПЕПТИДАЗИ
(аміни і пептидази) група ферментів кишкового соку, що каталізують гідролітичне розщеплення поліпептидів з утворенням вільних амінокислот. Див. також: амінокислоти
АМІНОПЛАСТИ
(аміни і пласт(мас)и) пластмаси на основі термореактивних синтетичних смол. 3 А. виготовляють електроізоляційні матеріали, клеї.
АМІНОСАХАРИ
(аміни і гр., цукор) органічні сполуки, амінопохідні простих сахарів (моносахаридів). Входять до полісахаридів, складних білків, ліпідів, гормонів, антибіотиків.
АМІНОТРАНСФЕРАЗИ
(аміни і трансферази) ферменти з групи трансфераз, які відіграють важливу роль в азотистому обміні в організмі тварин і рослин.
АМІНОФЕНОЛИ
(аміни і феноли) хім. органічні кристалічні сполуки, похідні фенолу. Відзначаються амфотерністю. Застосовують у виробництві барвників, деяких ліків, у фотографії.
АМІНУВАННЯ
введення аміногрупи в різні органічні сполуки.
АМІНЬ
амінь (гр.) 1. Заключне слово у молитвах, проповідях; вірно, істинно. 2. Кінець, усе скінчено.
АМІОКАРДІЯ
(гр.) кволість серцевих м'язів.
АМІТОЗ
амітоз; ч. (а... і мітоз) прямий поділ ядра клітини, здебільшого шляхом перешнурування, без попередніх структурних змін у його будові.
АМАЗОНІТ
мінерал класу силікатів, різновид калієвого польового шпату олакитно-зеленого кольору. Використовують як виробне каміння. Від назви ріки Амазонки.
АМАЗОНКА
амазонка; ж. (гр., від без і сосок, грудь) 1. За грецькими переказами, войовничі жінки, що жили над Чорним морем і мали свою державу. 2. Войовнича жінка, вершниця. 3. Жіноча довга сукня …
АМАЛЬТЕЯ
(гр.) у грецькій міфології - коза, молоком якої вигодувала Зевса дочка крітського царя Мелісея, за що Зевс подарував своїм годувальникам ріг Амальтеї, в якому вони знаходили все, чого …
АМАЛЬҐАМА
(фр., з араб, аль-мальгам, гр., пристрій для пом'якшення ударів) 1. Сплав, одним з компонентів якого є ртуть. Застосовують при золоченні металевих виробів, у виробництві дзеркал. 2. …
АМАЛЬҐАМАТОР
апарат, в якому провадять амальгамацію.
АМАЛЬҐАМАЦІЯ
1. Покриття металу, скла амальгамою. 2. Добування благородних металів з тонко подрібнених руд або пісків змочуванням поверхні металу ртуттю. 3. Злиття капіталістичних підприємств …
АМАЛЬҐАМОГРАФІЯ
(амальґама і ...графія) спосіб плоского друку з амальгамованих форм, в яких пробільні елементи оброблено ртуттю.
АМАНАТ
(араб.) заручник.
АМАНТ
аграмант; ч. (араб.) 1. Коханець. 2. Роль коханця.
АМАРАНТ
амарант; ч. (гр., нев'янучий) рід одно-, рідше багаторічних трав'янистих рослин родини щирицевих. Поширені в теплих та помірних зонах. Більшість видів - бур'яни, деякі - декоративні й …
АМАРИЛІС
амариліс; ч. (гр.) рід трав'янистих багаторічних рослин. Повсюдно вирощують як декоративні рослини в оранжереях та кімнатах, на півдні - у відкритому грунті.
АМАТОР
автоаматор; ч. (лат., від полюбляю, маю нахил) 1. Прихильник; той, хто охоче займається чим-небудь. 2. Хто займається чим-небудь не як професіонал, а як любитель.
АМБІ...
(лат.) у складних словах відповідає українському: дво... (амбілогія - двозначність).
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ
амбівалентність; ж. (лат., обидва і сила, міць) суперечливе, двоїсте (те, що має в собі, наприклад, задоволення й незадоволення) емоційне переживання щодо тієї самої події або предмета.
АМБІСТОМА
амбістома; ж. (гр., тупий і паща) рід хвостатих земноводяних. Поширені в Північній та Центральній Америці. Схожі на саламандр. Личинку А. тигрової називають аксолотль.
АМБІЦІЯ
амбіція; ж. (лат., честолюбність, пиха, від обходжу, домагаюсь) гонор, чванливість.
АМБАЛАЖ
(фр., від пакувати) 1. Пакувальний матеріал. 2. Витрати на пакування.
АМБАСАДА
амбасада; ж. (фр.) посольство; представництво однієї держави на території іншої.
АМБЛІСТОМА
(гр., тупий і паща) рід хвостатих земноводяних. Поширені в Північній та Центральній Америці. Схожі на саламандр. Личинку А. тигрової називають аксолотль. Інша назва - амбістома.
АМБОНА
(гр.) 1. Казальниця, підвищення, з якого виголошують проповіді. 2. перен. Підвищення, кафедра.
АМБРА
амбра; ж. (іт., фр., від араб., анбар) 1. Воскоподібна запашна речовина, що утворюється в кишечнику хворих китів - кашалотів; застосовують А. у парфюмерії для надання стійкості запаху …
АМБРАЗУРА
амбразура; ж. (фр., бійниця) 1. Отвір в оборонних спорудах і бронебаштах для стріляння і для спостереження. 2. Отвір у стінці для вікна або дверей.
АМБРЕ
амбре; с. (іт., фр., від араб., анбар) амбра; 1. Воскоподібна запашна речовина, що утворюється в кишечнику хворих китів - кашалотів; застосовують А. у парфюмерії для надання стійкості …
АМБРОЗІЯ
амброзія; ж. (гр., безсмертя) 1. У давньогрецькій міфології - ароматна їжа богів, що нібито надавала їм вічної юності, краси і безсмертя. 2. Запашна мазь у давніх народів. 3. Нальоти …
АМБУЛАТОРІЯ
амбулаторія; ж. (лат., той, що робиться на ходу) невеликий лікувально-профілактичний заклад, що надає хворим як в А., так і вдома медичну допомогу лише з основних спеціальностей: терапії, …

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 > >>

© ukrslov.com - 2010