Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру А (2138)

<< < 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 > >>
АПОЛЛІНАРІЇ
(гр.) щорічні ігрища на честь Аполлона у Давньому Римі.
АПОЛЛОН
Аполлон; ч. (лат., з грец.) 1. В давньогрецькій міфології син Зевса й Латони, бог сонця, бог мудрості, покровитель мистецтв, ідеал краси. 2. (Аполлон) перен. красень. 3. астр. Одна з …
АПОЛОГ
аполог; ч. (гр., оповідка) коротке повчальне оповідання в античній і стародавній східній літературі, в якому персоніфікувалися тварини й рослини.
АПОЛОГІЯ
апологія; ж. (гр., захист, виправдання) 1. Відвертий, беззастережний захист певних положень. 2. Промова або письмовий твір на захист певної особи або теорії.
АПОЛОГЕТ
апологет; ч. (гр., від захищаю) захисник тих чи інших учень, теорій, течій.
АПОЛОГЕТИКА
апологетика; ж. (гр.) 1. Галузь богослов'я, що захищає догми християнської релігії. 2. перен. Захист, вихваляння якогось учення, суспільного ладу і т. ін. Див. …
АПОМІКСИС
апоміксис; ч. (апо... і ...міксис) 1. Різні способи нестатевого розмноження тварин і рослин - партеногенез, апогамія, апоспорія. 2. Утворення зародка у вищих рослин без запліднення й …
АПОМОРФІН
апоморфін; ч. (апо... і морфін) мед. лікарський препарат; блювотний та відхаркувальний засіб.
АПОНЕВРОЗ
апоневроз; ч. (гр.) сухожилок широких пластинчастих м'язів, при допомозі якого вони прикріплюються до кісток.
АПОПЛЕКСІЯ
апоплексія; ж. (гр., від вражаю, приголомшую) 1. Тяжкий хворобливий стан, що настає внаслідок крововиливу в який-небудь орган (напр., головний мозок). 2. заст. Інсульт.
АПОРІЯ
(гр., непрохідність, безвихідь) суперечність у міркуванні, яка здається непереборною. У формальній логіці - парадокс. Див. також: антиномія, парадокс
АПОРТ
апорт; ч. (1) (фр., принеси) вигук, яким звертаються до дресированого собаки, вимагаючи щось принести. Див. також: ату, куш, фас (2) (польськ.) сорт солодких яблук. Див. …
АПОСЕЛЕНІЙ
апоселеній; ч. (апо... і гр., Місяць) точка орбіти штучного супутника Місяця, найвіддаленіша від центра Місяця. Див. також: апоастр, апогей, афелій, періастр
АПОСПОРІЯ
апоспорія; ж. (апо... і гр., плід, сім'я, насіння) спосіб розмноження деяких вищих рослин, який полягає у розвитку гаметофіта з вегетативних клітин спорофіта без спороутворення. Див. …
АПОСТАЗІЯ
(гр.) віровідступництво, зречення віри, переконань; ренегатство.
АПОСТЕРІОРІ
апостеріорі (лат., букв. - з наступного) залежно від досвіду, "з пізнішого"; висновок із наслідків досліду. - знання апостеріорі Протилежне - апріорі. Див. також: апостеріорний
АПОСТЕРІОРНИЙ
апостеріорний той, що грунтується на досвіді, набутий з досвіду. Див. також: апостеріорі
АПОСТИЛЬБ
(гр., блищу) одиниця яскравості освітленої поверхні; 1 а. = 0.3183 ніт. Див. також: кандела, ламберт, люмен, ніт, стильб, фот
АПОСТОЛ
Апостол (гр.) 1. Згідно з євангельськими переказами - кожен із 12 учнів Христа, яких він послав проповідувати своє вчення. Згідно з Новим Заповітом А. були Петро, Андрій, Яків Старший, …
АПОСТРОФ
апостроф; ч. (гр., букв. відвернений, звернений на бік) знак, яким в українській мові відокремлюють йотовані від губних та ; (напр., м'яч, п'ять) в інших мовах ставиться замість …
АПОСТРОФА
апострофа; ж. (гр., звертання, зворот) стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого, до предмета як до людини.
АПОТЕГМА
(гр., короткий вислів, влучне слово) стисле дотепне висловлювання.
АПОТЕЦІЙ
(гр., комора) відкрите плодове тіло деяких сумчастих грибів (аскоміцетів). Див. також: перитецій
АПОФІЗ
апофіз; ч. (гр., наріст, відросток) 1. анат. Кінцева частина трубчастих кісток; відросток, виступ кістки. 2. бот. Виріст при основі коробочки деяких мохів; ромбічна площинка над …
АПОФЕМА
апофема; ж. (гр., відкладаю вбік) 1. Перпендикуляр, опущений з центра будь-якого правильного многокутника на будь-яку з його сторін. 2. Висота будь-якої бічної грані правильної повної …
АПОФЕОЗ
апофеоз; ч. (гр., обожнювання) 1. Прославляння, звеличення особи, події, явища. 2. Заключна урочиста масова сцена вистави чи святкової концертної програми. 3. Урочисте завершення події.
АПОФЕРМЕНТ
апофермент; ч. (апо... і фермент) колоїдальна, білкова частина ферменту, що зумовлює специфічність його дії. Див. також: фермент
АПОХРОМАТ
апохромат; ч. (апо... і гр., колір) об'єктив, в якому виправлено хроматичну аберацію ще більше, ніж в ахроматі.
АПОЦЕНТР
апоцентр; ч. (апо... і центр) точка орбіти небесного тіла, найвіддаленіша від центрального тіла. В окремих випадках А. називають апогеєм, афелієм, апоселенієм.
АППЕРЦЕПЦІЯ
апперцепція; ж. (лат., до і перцепція) зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття.
АППОЗИЦІЯ
аппозиція; ж. (лат., додаток) 1. Прикладка. 2. Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням нових шарів на раніше утворену поверхню.
АПРІОРІ
апріорі (лат., букв. - з попереднього) 1. філософ., лог. Незалежно від досвіду. 2. перен. Без перевірки, наперед.
АПРІОРНІСТЬ
апріорність; ж. (лат.) знання, набуте на підставі логічних висновків, незалежно від досвіду.
АПРІОРНИЙ
апріорний (апріорі) той, що не грунтується на досвіді, передує йому.
АПРАКСІЯ
(гр., бездіяльність) порушення здатності виконувати доцільні звичні дії і рухи, яке виникає внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку.
АПРЕСИН
(а... і лат., тиск) мед. лікарський препарат. Застосовують при різних формах гіпертонічної хвороби, в т. ч. і при злоякісній гіпертонії.
АПРЕТ
(фр., обробка) речовина, яку наносять на тканину (пряжу) при апретурі.
АПРЕТУРА
апретура; ж. (нім., від фр., обробляти) 1. Сукупність операцій над тканинами (пряжею) для надання їм потрібних властивостей. 2. Розчин для обробки шкіряних виробів.
АПРОБАЦІЯ
апробація; ж. (лат., схвалення, визвавня) 1. Офіційне схвалення, ухвала, затвердження чогось після випробування, перевірки. 2. с/г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення …
АПРОБУВАТИ
апробувати (лат., погоджуюсь, утверджую) схвалювати, стверджувати.
АПРОКСИМАЦІЯ
апроксимація; ж. (лат., зближення) наближене зображення одних математичних об'єктів іншими, напр. кривих лівій - ламаними, ірраціональних чисел - раціональними.
АПРОПРІАЦІЯ
апропріація; ж. (лат., привласнення) привласнення, заволодіння.
АПРОШІ
апроші; мн. (фр., підступ) 1. військ. Змієподібні й зигзагоподібні земляні рови, що їх прокладали для прихованого наближення до стін фортеці перед її штурмом. 2. тех. Проміжки між …
АПСИДА
апсида; ж. (гр., дуга, склепіння) півкруглий або гранований у плані виступ будівлі, що здебільшого має власне перекриття.
АПСИДИ
(гр., дуга) найближча і найвіддаленіша точки орбіти одного світила відносно іншого центрального (напр., Землі відносно Сонця - перигелій і афелій).
АПТЕКА
аптека; ж. (гр.) 1. Медично-санітарний заклад, в якому виготовляють і продають ліки та ін. медичні товари. 2. Набір ліків.
АПТЕРІЇ
(гр., безперий) позбавлені пір'я ділянки шкіри птахів.
АПТЕРИГОТИ
(гр., безкрилий) нижчі первиннобезкрилі комахи. Поширені по всій земній кулі. Беруть участь у грунтоутворенні, деякі - хижаки.
АР
(фр., від лат., площа) одиниця площі, що дорівнює 100 м2.
АР'ЄРГАРД
ар'єргард; ч. (фр., від ззаду і охорона, букв. - тилова охорона) 1. військ. Частина війська, яка під час пересування йде позаду головних сил, щоб охороняти їх на марші. 2. перен. б утив …
АР'ЄРСЦЕНА
ар'єрсцена; ж. (фр., ззаду і сцена) задня частина сцени.
АРІЄЛЬ
(євр.) 1. Водяник у єврейській кабалістичній літературі. 2. У середньовічних переказах - добрий дух, оборонець невинних. 3. Найближчий сателіт планети Урана.
АРІЄТА
арієта; ж. (іт.) невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодії.
АРІАДНА
Аріадна; ж. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології дочка крітського царя Міноса, що вивела Тезея з лабіринта за допомогою клубка ниток. 2. перен. "нитка А. - порятунок.
АРІАНСТВО
аріанство; с. течія в християнстві в 4 - 6 ст., засновником якої був священик Арій з м. Александрії. Заперечуючи офіційне вчення церкви про єдину суть трійці, аріанці твердили, що "син …
АРІЙСЬКИЙ
арійський (санскр.) індоєвропейський.
АРІЙЦІ
(санскр.) 1. Назва індійців, іранців та інших народів, які говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими …
АРІМАН
(гр.) грецька назва Анхра-Майнью - злого бога в зороастризмі.
АРІОЗО
аріозо; с. (іт.) 1. Жанр вокальної музики, проміжний між арією і речитативом. 2. Невелика арія, що має наспівно-речитативний характер. 3. Наспівне виконання.
АРІЯ
арія; ж. (іт., пісня) муз. 1. закінчений за будовою епізод в опері, ораторії, кантаті, що виконується одним співаком у супроводі оркестру; 2. самостійний музичний твір для голосу; 3. …
АРІЯДНА
(гр.) дочка міфічного крітського царя Міноса, що допомогла Тесеєві вийти з лабіринту, давши йому клубок ниток; звідси "нитка Аріядни" - спосіб вийти зі складного становища, розв'язати …
АРА
ара; ч. (з мови тупі-гуарані) група довгохвостих папуг. Поширені в Центральній Америці.
АРАБІН
арабін; ч. різновид рослинного клею, складова частина аравійської камеді (гуміарабіку). Від назви батьківщини А. - Аравії.
АРАБЕСК
арабеск; ч. (фр., від іт., арабський) поза в класичному балеті.
АРАБЕСКИ
(іт.) 1. Складний орнамент з геометричних і стилізованих рослинних візерунків, переважно з арабськими написами. 2. Невеликий музичний твір, примхливий і невимушений за характером.
АРАГОНІТ
арагоніт; ч. мінерал класу карбонатів, різновид карбонату кальцію, білого, світло-зеленого або світло-фіолетового кольору. Входить до складу перламутру черепашок більшості молюсків. Від …
АРАК
арак; ч. (араб.) алкогольний напій з перемусованого рису, соку пальм або зі спирту і штучних есенцій, поширений на Сході.
АРАЛІЯ
аралія; ж. рід деревних, іноді кущових, рослин. Поширені в тропіках і субтропіках Північної півкулі. Багато видів культивують як декоративні.
АРАМЕЙЦІ
(вл.) мешканці країни Арам, що нібито існувала на місці теперішніх Сирії та Месопотамії.
АРАНЕОЛОГІЯ
(лат., павук і ...логія) розділ арахнології, шо вивчає павуків.
АРАНЖУВАННЯ
аранжування; с. (фр., упорядковувати) перекладення музичного твору для виконання його іншим складом інструментів (голосів), ніж було передбачено; полегшений виклад його для того самого …
АРАП
арап; ч. (лат.) мурин, негр.
АРАРА
(з мови тупі-гуарані) група довгохвостих папуг. Поширені в Центральній Америці.
АРАТ
арат; ч. (монг.) скотар у Монголії.
АРАУКАРІЯ
араукарія; ж. рід хвойних деревних рослин. Поширені у Південній Америці й Австралії. Дають цінну деревину; насіння більшості видів їстівне. В Україні деякі види вирощують як декоративні. …
АРАХІС
арахіс; ч. (гр.) рід трав'янистих рослин родини бобових. Походить з Південної Америки. Вирощують у субтропічних і тропічних країнах. Насіння використовують у їжу, переробляють на …
АРАХНІДИ
(гр., павук) павукоподібні тварини.
АРАХНОЇДИТ
арахноїдит; ч. (гр., павутина і ...оїд) запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку.
АРАХНОЛОГІЯ
арахнологія; ж. (гр., павук і ...логія) розділ зоології, що вивчає павукоподібних та меростомат.
АРБІТР
арбітр; ч. (фр., від лат., посередник) 1. Посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв'язання спору. 2. Службова особа, що …
АРБІТРАЖ
арбітраж; ч. (фр.) 1. Розв'язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд. 2. юр. Орган, який займається розглядом майнових спорів між установами і …
АРБАЛЕТ
арбалет; ч. (фр., від лат., лук і метальне знаряддя) 1. Старовинна зброя, що має форму лука для метання стріл, каменів і т. ін.; самостріл. 2. мисл. Рушниця для полювання під …
АРБОЛІТ
арболіт; ч. (лат., дерево і ...літ) будівельний матеріал, різновид легкого бетону, що являє собою суміш цементу, органічних заповнювачів (відходів деревообробки) й води.
АРБОРЕТУМ
(лат., чагарник, гай, від дерево) те саме, що й дендрарій.
АРБОРИЦИДИ
(лат., дерево і ...циди) речовини, що їх застосовують для боротьби з деревно-чагарниковою рослинністю.
АРБУТИН
(лат., суничне дерево) глікозид, при розщепленні якого утворюються глюкоза і гідрохінон. Міститься в листках мучниці. Застосовують у медицині.
АРГІЛІТИ
(гр., глина і ...літ) група твердих глинистих порід, що утворюються внаслідок ущільнення та цементації глини; не розмокають у воді.
АРГІНІН
аргінін; ч. (гр., сліпучо-білий) діаміномонокарбонова амінокислота. Входить до складу білків тварин і рослин. В організмі тварин бере участь у синтезі сечовини. Див. …
АРГІРОГРАФІЯ
(гр., срібло і ...графія) виготовлення штрихових негативів без застосування фотоапарата.
АРГАЛ
(монг.) сухий кізяк. Використовують як паливо в безлісних місцевостях Азії. Див. також: кізяк, саман
АРГАЛІ
(монг.) те саме, що й архар. Див. також: архар
АРГАМАК
аргамак; ч. (тюрк., арабський кінь) назва породистих коней у східних країнах.
АРГАТ
(гр., робота, праця) назва бідних козаків на Запорізькій Січі у 18 ст., які наймитували у Молдавії, Волощині, Криму. Один з відомих представників А. - Максим Залізняк, керівник руху …
АРГЕНТИТ
аргентит; ч. (лат., срібло) мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору. Срібна руда.
АРГЕНТОМЕТРІЯ
аргентометрія; ж. (лат., срібло і ...метрія) метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований розчин азотнокислого срібла. Див. також: титр
АРГОН
аргон; ч. (гр., бездіяльний) хімічний елемент, символ Аr, ат. н. 18; газ без кольору, запаху, смаку, є інертним газом. Застосовують для наповнювання ламп розжарення, газорозрядних …
АРДАШ
(перс.) перський шовк високої якості.
АРДОМЕТР
(лат., жар і ...метр) прилад, за допомогою якого вимірюють високі температури.
АРЕАЛ
ареал; ч. (лат., площа, простір) зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо.
АРЕД
аред; ч. (євр.) 1. Хитрий, злий дід. 2. Скупердя, жаднюга.

<< < 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 > >>

© ukrslov.com - 2010