Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру А (2138)

<< < 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 > >>
АРХІВ
архів (лат., гр., урядовий будинок) 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали. 2. Сукупність листів, рукописів, знімків тощо, …
АРХІВІСТ
архівіст; ч. (лат.) знавець архівної справи.
АРХІВАРІУС
архіваріус; ч. (нім., з лат., охоронець архіву) 1. Працівник архіву. 2. заст. Охоронець архівних матеріалів.
АРХІВОЛЬТ
(іт., виступ під аркою) зовнішнє обрамлення (наличник) прольоту арки, найчастіше профільоване.
АРХІДИЯКОН
архідиякон; ч. (гр.) старший диякон, який служить при митрополиіт.
АРХІМІЦЕТИ
(гр., початок і ...міцети) клас нижчих мікроскопічних грибів. Багато видів - паразити рослин, деякі спричинюють захворювання культурних рослин.
АРХІМАНДРИТ
архімандрит; ч. (гр., букв. - старший над паствою) у православній церкві титул настоятелів великих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій; титул ігумена монастиря. …
АРХІПАСТИР
архіпастир; ч. (гр.) стара шаноблива назва вищих чинів духовенства.
АРХІПЕЛАГ
архіпелаг; ч. (гр.) група морських островів, що лежать близько один від одного.
АРХІТЕКТОНІКА
архітектоніка; ж. (гр., будівельне мистецтво) 1. архіт. Гармонійне сполучення частин у єдине ціле. 2. мист., літ. Розмірність, побудова художнього твору. 3. геол. Загальна картина …
АРХІТЕКТУРА
архітектура; ж. (лат., гр., будівничий) 1. Будівельне мистецтво, проектування і будівництво споруд. 2. Мистецький характер будівлі.
АРХІТРАВ
архітрав; ч. (архі... та лат., балка) головна балка, нижня частина антаблемента. Див. також: антаблемент
АРХАЇЗАЦІЯ
архаїзація; ж. (гр., наслідую старовину) умисне наслідування старовини.
АРХАЇЗМ
архаїзм; ч. (гр., стародавній) 1. Слово чи мовний зворот, що застарів або вийшов із ужитку. 2. Пережиток минулого.
АРХАЇКА
архаїка; ж. (гр., старовинний) 1. Ранній етап розвитку мистецтва, переважно давньогрецького та єгипетського. 2. Давнина.
АРХАЇЧНИЙ
архаїчний старовинний, застарілий.
АРХАЛАКСИС
(гр., початок і зміна, обмін) один із шляхів еволюції органів тваринних організмів внаслідок ембріональних змін, завдяки яким розвиток органа не повторює розвитку предка. Див. …
АРХАР
архар; ч. (тюрк.) дикий баран. Поширений в Середній і Центральній Азії. Цінна мисливсько-промислова тварина. Інша назва - аргалі.
АРХЕ...
(гр., початок, походження) у складних словах означає початок.
АРХЕГОНІАТИ
група рослин, у яких жіночим статевим органом є архегоній.
АРХЕГОНІЙ
(архе... і гр., народження, материнська утроба) жіночий статевий орган мохоподібних, папоротеподібних і голонасінних рослин.
АРХЕЙСЬКА ЕРА
(гр., стародавній, первісний) найдавніша ера в геологічній історії Землі; розпочалась понад 3500 млн. років тому, тривала понад 900 млн. років. Відклади цієї ери становлять архейську групу.
АРХЕО...
(гр., стародавній) у складних словах означає стародавній, належний до давнини.
АРХЕОГРАФІЯ
археографія; ж. (гр., давня і пишу) спеціальна історична дисципліна, що вивчає архівні документальні інформаційні ресурси та писемні пам'ятки для залучення їх до наукового та …
АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА
група археологічних пам'яток, що мають спільні ознаки.
АРХЕОЛОГІЯ
археологія; ж. (гр.) наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками.
АРХЕОПТЕРИКС
археоптерикс; ч. (архео... і гр., птах) викопний первісний птах. Поширений у мезозойську еру. Схожий з рептиліями, від яких він походить. Інша назва - первоптах довгохвостий.
АРХЕОРНІС
(архео... і гр., птах) археоптерикс; викопний первісний птах. Поширений у мезозойську еру. Схожий з рептиліями, від яких він походить. Інша назва - первоптах довгохвостий.
АРХЕСПОРІЙ
(архе... і гр., народження, розмноження) група клітин, з яких розвиваються спори у мохів і різноспорових папоротеподібних та пилок і зародкові мішки у різноспорових папоротеподібних, …
АРХЕТИП
архетип; ч. (гр.) філ. праформа, прототип - первісна форма для наступних утворень; початкова форма чогось. В "аналітичній психології" К.Г. Юнга архетипи - компоненти "колективного …
АРХОЗАВРИ
(гр., стародавній і ...завр) група вимерлих (текодонти, динозаври, птерозаври) та сучасних (крокодили) плазунів. Див. також: птерозаври
АРХОНТИ
(гр.) у Стародавній Греції - виші службові особи, які обиралися на певний строк.
АРҐО
(фр., жаргон) 1. Мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, не зовсім зрозуміла для сторонніх. 2. Паризьке А. - паризьке просторіччя.
АРҐОНАВТИ
(гр.) 1. У грецькій міфології - герої, що здійснили морський похід на кораблі "Арґо" в Колхіду за золотим руном. 2. перен. Відважні мореплавці, що подорожують у невідомі країни.
АРҐОТИЗМИ
(фр.) слова й звороти з арґо, вживані в літературі, переважно в мові персонажів. Див. також: арґо
АРҐУМЕНТ
(лат., від показую, виявляю) 1. Підстава, доказ, довід, що наводиться для обгрунтування, підтвердження чогось. 2. мат. Незалежна змінна величина.
АРҐУМЕНТАЦІЯ
(лат.) наведення аргументів на користь чого-небудь.
АРҐУС
(гр.) 1. У грецькій міфології - стоокий сторож, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргонського царя. 2. перен. Пильний, невсипущий сторож; символ пильності.
АС
(1) (лат.) грошова одиниця Стародавнього Риму. (2) (фр., туз, переносно - майстер своєї справи) 1. Льотчик-винищувач вищого класу, майстер повітряного бою. 2. Командир підводного …
АСАМБЛЕЯ
асамблея; ж. (фр., збори) 1. В Росії - бал, розважальні або ділові збори, які влаштовували за Петра І. 2. Збори. 3. Державний або керівний орган якоїсь міжнародної організації (напр., …
АСАФЕТИДА
(перс., смола і лат., смердюча) висохлий сік з різким запахом часнику, добувають з багаторічної зонтичної рослини ферули асафетиди.
АСДИК
(англ.) гідролокаційний пристрій для визначення місця перебування підводних об'єктів.
АСЕЙСМІЧНИЙ
асейсмічний (а... і сейсмічний) той, що не піддається дії землетрусів. А-на область - область земної кулі, де не буває землетрусів або вони проявляються слабо. А-ні споруди - будівлі, які …
АСЕКСУАЛЬНІСТЬ
асексуальність; ж. (а... і лат., статевий) відсутність статевих ознак, статевого потягу.
АСЕМБЛЕР
(англ., від збирати, монтувати) загальноприйнята назва транслятора з автокоду. Див. також: автокод, алгол, бейсік, кобол, фортран
АСЕНІЗАЦІЯ
асенізація; ж. (фр., оздоровлення, очистка) система вивізного очищення неканалізованих населених місць від покидьків і бруду.
АСЕПТИКА
асептика; ж. (гр., мед.) запобігання зараженню шляхом стерилізації, знезараження предметів, якими дотикаються до органів під час операції, лікування і т. ін.
АСЕРТОРИЧНИЙ
(лат., від визнаю) ствердний. А-не судження - судження, в якому лише констатується факт, але не виражається його логічна необхідність.
АСЕСОР
асесор; ч. (лат., від засідаю) судова службова особа в Стародавньому Римі (помічник претора), в країнах середньовічної Європи та деяких державах (напр., у Німеччині). В Росії посаду …
АСИГНАЦІЯ
асигнація; ж. (лат.) 1. іст. Назва паперових грошей, які випускалися в Росії з 1769 р. по 1834 р. 2. заст. Взагалі паперовий грошовий знак.
АСИГНУВАТИ
асигнувати (лат., призначаю) відпускати, виділяти певну суму грошей для певної мети.
АСИЗИ
(лат., засідання) в середньовічній Англії - засідання королівської ради, а також загальні постанови й розпорядження короля. 2. В середньовічній Франції - розпорядження можновладних …
АСИМІЛЯЦІЯ
асиміляція; ж. (лат., уподібнення) 1. Уподібнення. 2. біол. Процес засвоєння рослинними або тваринними організмами зовнішніх щодо них речовин. 3. лінгв. Уподібнення одних звуків іншим.
АСИМЕТРІЯ
асиметрія; ж. (гр., невідповідність) відсутність або порушення симетрії.
АСИМПТОТА
асимптота; ж. (гр., той, що не збігається) пряма, яка не має жодної спільної точки з певною кривою (напр., гіперболою), що необмежено наближається до цієї прямої.
АСИНДЕТОН
асиндетон; ч. (гр., безсполучниковість) фігура поетичної мови, в якій опускаються сполучники для надання розповіді більшої виразності, стислості.
АСИНЕРГІЯ
(а... і гр., співучасть) втрата здатності об'єднувати окремі рухи в складний руховий акт; спостерігається при захворюваннях мозочка.
АСИНХРОННИЙ
асинхронний (а... і синхронний) той, що не збігається в часі; А-на культура - сукупність особин одного виду (популяція) одноклітинних водоростей, що перебувають на різних стадіях …
АСИСТЕНТ
асистент; ч. (лат., присутній, помічник) 1. Помічник спеціаліста (професора, лікаря, режисера, екзаменатора). 2. У вузах штатна посада на кафедрі; перше наукове звання. 3. Помічник …
АСИСТОЛІЯ
асистолія; ж. (а... і гр., скорочення) гостре ослаблення скорочень серцевого м'яза, що викликає розлад серцевої діяльності.
АСКАРИДИ
(гр.) родина класу круглих червів. Паразитують у кишечнику тварин та людини, спричинюючи аскаридоз.
АСКАРИДОЗ
аскаридоз; ч. гельмінтозне захворювання людини і тварин, спричинюване аскаридами.
АСКЕР
(тур.) турецький солдат.
АСКЕТ
аскет; ч. (гр., добре навчений) 1. У давнину християнський подвижник, пустельник. 2. перен. людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби.
АСКЕТИЗМ
аскетизм; ч. (гр.) 1. Релігійно-етичне вчення, що полягає у проповіді зречення радощів життя, відлюдництва й "умертвіння" плоіт. 2. перен. Надзвичайна стриманість, відмова від життєвих …
АСКЛЕПІЙ
Асклепій; ч. (гр.) в давньогрецькій міфології бог лікування, у давніх римлян - Ескулап.
АСКОМІЦЕТИ
(гр., міх і ...міцети) клас вищих грибів, що розмножуються спорами, які розвиваються в сумках (асках). Інша назва - сумчасті гриби.
АСКОРБІНАЗА
фермент, що прискорює окислення аскорбінової кислоти. Міститься в рослинах.
АСКОРБІНОВА КИСЛОТА
аскорбінова кислота; сполучен. (а... і лат., цинга) вітамін С, органічна кислота, нестача якої в їжі спричинює цингу. Міститься в усіх рослинах; найбільше - в чорній смородині, шипшині.
АСКОРБІНОМЕТРІЯ
аскорбінометрія; ж. (а..., лат., скорбут, цинга і ..метрія) метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований розчин аскорбінової кислоти. Див. також: титр
АСМОДЕЙ
(перс.) злий демон у давніх народів; згадується в апокрифах і повістях 16-17 ст. 2. перен. Руйнівник подружнього щастя, перелесник.
АСО
асо; с. (фр., приступ, штурм) тренувальний бій двох спортсменів у боксі та фехтуванні.
АСОНАНС
асонанс; ч. (фр., від лат., відгукуюсь) 1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.
АСОНОРИЗАЦІЯ
(а... і лат., звук) заходи для зменшення шуму.
АСОПТИКА
(а... і гр., гнильний) сукупність профілактичних методів і прийомів, спрямованих на створення безмікробних умов для запобігання зараженню ран.
АСОРТІ
асорті; с. (фр., добре підібраний) набір однорідних предметів різних сортів.
АСОРТИМЕНТ
асортимент; ч. (фр., набір, комплект, від підбирати, сортувати) 1. Склад, співвідношення різних видів виробів у продукції підприємства, галузі виробництва або в певній групі товарів. 2. …
АСОЦІАЛЬНИЙ
асоціальний (а... і соціальний) протисуспільний, негромадський.
АСОЦІАТИВНІСТЬ
асоціативність; ж. (лат., приєдную) властивість додавання й множення чисел, виражена формулами (а + b) + с = а + (b + с) і (аb)с = а(bс).
АСОЦІАЦІЯ
асоціація; ж. (лат., сполучення, з'єднання, від з'єдную) 1. Добровільне об'єднання осіб або організацій для досягнення спільної мети. 2. Сполучення, з'єднання чого-небудь в єдине …
АСПІД
аспід (1) (гр., отруйна змія) 1. Рід отруйних змій. Поширені в Північній і Південній Америці. Отруту А. використовують у медицині. 2. перен. зла, підступна людина. (2) (гр., …
АСПІДІУМ
(гр., маленький щит) заст. Назва деяких папоротей.
АСПІДНИЙ
зроблений з аспіду; - аспідний сланець
АСПІДНИЙ СЛАНЕЦЬ
те саме, що й аспід.
АСПІРАНТ
аспірант; ч. (лат., той, що до чогось прагне) 1. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституіт. 2. заст. Кандидат на якусь посаду.
АСПІРАНТУРА
аспірантура; ж. (лат.) система підготовки професорсько-викладацьких і наукових кадрів при вузах і науково-дослідних інститутах. Див. …
АСПІРАТИ
(лат., придиховий) придихові приголосні звуки. Слов'янським мовам не властиві.
АСПІРАТОР
аспіратор; ч. (лат., дму, видихаю) 1. В медицині - апарат для відсмоктування рідин з ран відкритих і закритих порожнин тіла. 2. В техніці - пристрій, яким відбирають проби газу з метою …
АСПІРАЦІЯ
аспірація; ж. (лат., дихання) 1. Відсмоктування пилу з забруднених виробничих приміщень. 2. Проникнення сторонніх речовин у дихальні шляхи під час вдиху. 3. Відсмоктування рідини або …
АСПІРИН
аспірин; ч. (лат., дихаю) біла кристалічна речовина, лікарський препарат. Жарознижуючий, болезаспокійливий і протиревматичний засіб. Інша назва - ацетилсаліцилова кислота.
АСПАЗІЯ
(гр.) 1. Розумна і красива Періклова дружина, подруга Алківіада і Сократа. 2. перен. Розумна і красива жінка з вільними поглядами на кохання.
АСПАРАГІН
(гр., спаржа, холодок) органічна азотиста сполука. Вперше одержано з пагонів спаржі. Знешкоджує аміак, що утворюється в організмі при перетворюванні білків.
АСПАРАГІНОВА КИСЛОТА
(гр., спаржа, холодок) амінокислота, входить до складу білків. Є проміжним продуктом азотистого обміну у тварин і рослин. Див. також: амінокислоти
АСПЕКТ
аспект; ч. (лат., погляд, вид) 1. Точка зору, з якої сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія; перспектива, в якій вони виступають. 2. Зовнішній вигляд рослинних …
АСПЕРГІЛ
аспергіл; ч. (лат., оприскую, кроплю) рід сумчастих плісеневих грибів. Деякі види спричинюють захворювання на аспергільоз. Певні види А. використовують для одержання лимонної кислоти, …
АСПЕРГІЛЬОЗ
аспергільоз; ч. інфекційне захворювання людини, птахів, бджіл, рідше інших тварин, яке спричинюється плісеневими грибами роду аспергіл. Інша назва - пневмомікоз.
АСПЕРГІЛЬОТОКСИКОЗ
(аспергіл і токсикоз) отруєння тварин кормами, ураженими плісеневими грибами роду аспергіл.
АСПЕРМІЯ
(гр., позбавлений насіння) повна відсутність сперматозоїдів у виділенні сім'яників.
АСТАЗІЯ
астазія; ж. (а... і гр., стояння) мед. втрата здатності стояти, переважно внаслідок захворювання нервової системи (істерії). А. найчастіше сполучається з абазією. Див. …
АСТАЗУВАННЯ
астазування; с. (а... і гр., стан) ослаблення впливу земного магнетизму на магнітну стрілку чутливого вимірювального приладу.

<< < 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 > >>

© ukrslov.com - 2010