Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру А (2138)

<< < 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 > >>
АТОМ
анатом; ч. (гр., неподільний) 1. Найдрібніша частинка хімічного елемента, що складається з ядра й електронів. 2. перен. Найменша частинка чого-небудь.
АТОМІЗАТОР
прилад для дрібного розпилювання рідини. Застосовують для дезинфекції, покривання поверхонь фарбами, лаками.
АТОМІЗМ
атомізм; ч. (гр.) атомістика; 1. Вчення, за яким матерія складається з атомів (тобто переривчаста у своїй будові). 2. Логічний А. - ідеалістичне вчення початку 20 ст. про тотожність …
АТОМІСТИКА
атомістика; ж. (гр.) 1. Вчення, за яким матерія складається з атомів (тобто переривчаста у своїй будові). 2. Логічний А. - ідеалістичне вчення початку 20 ст. про тотожність будови мови й …
АТОМІСТИЧНИЙ
атомістичний той, що стосується атомізму.
АТОМІФІКАЦІЯ
(атом і ...фікація) широке впровадження атомної енергії в народне господарство і побут. Під А. розуміють також поширення процесів, пов'язаних з розпадом ядер, у створенні радіоактивних …
АТОМНІ СПЕКТРИ
оптичні спектри одноатомних газів
АТОМНА ЕНЕРГІЯ
енергія, виділювана під час ядерних реакцій, напр. при радіоактивних перетвореннях ядер
АТОМНА МАСА
число, що показує, у скільки разів маса атома даного хімічного елемента більша за 1/2 маси атома ізотопу вуглецю С12
АТОМНА ТЕПЛОЄМНІСТЬ
величина, що чисельно дорівнює кількості тепла, яке потрібне, щоб нагріти 1 грам-атом речовини на 1°С
АТОМНА ФІЗИКА
розділ фізики, що вивчає будову і властивості атомів і іонів
АТОМНИЙ
атомний пов'язаний з атомом; - атомна маса - атомна енергія - атомна теплоємність - атомна фізика - атомні спектри - атомний радіус
АТОМНИЙ РАДІУС
половина віддалі, до якої наближаються атомні ядра при зіткненні.
АТОНІЯ
атонія; ж. (гр., в'ялість, слабість) ослаблення тонусу, еластичності й збудливості тканин та органів (А. шлунка, кишок, м'язів) у людини і тварин.
АТОНАЛЬНІСТЬ
атональність; ж. (а... і тональність) відмова від тональності, ігнорування логіки ладових і гармонійних зв'язків, які утворюють мову тональної музики.
АТОРНЕЙ
(англ.) в англосаксонських країнах повірений або представник іншої особи, який веде справи у суді. А.- генерал - в Англії, США і деяких інших країнах одна з вищих службових осіб юстиції.
АТРІУМ
атріум; ч. (лат., від темний) у давньоримських будинках приміщення з верхнім освітленням, де приймали гостей.
АТРАГЕНА
(гр.) рід рослин родини жовтецевих. Кущі.
АТРАКЦІОН
атракціон; ч. (фр., букв. - притягання) 1. Трюк, видовище; номер у цирковій чи естрадній програмі, що привертає увагу глядачів своєю ефективністю, незвичайністю. 2. Розваги у місцях …
АТРАКЦІЯ
атракція; ж. (лат., притягування) геод. відхилення виска внаслідок діяння сили тяжіння гір, важких речовин земної кори та інших значних мас.
АТРЕЗІЯ
(а... і гр., отвір) природжена відсутність або недорозвиненість природних отворів організму.
АТРЕПСІЯ
(а... і гр., живлення) тяжка форма розладу харчування у немовлят.
АТРИБУТ
атрибут; ч. (лат., додане) 1. філос. Суттєва, невід'ємна властивість предмета, явища. 2. Ознака чи предмет, які становлять характерну прикмету когось, чогось. 3. лінгв. Означення.
АТРИБУТИВНИЙ
атрибутивний (лат.) той, що стосується означення, вживається як означення; означальний.
АТРИБУЦІЯ
атрибуція; ж. (лат., приписування) визначення достовірності, автентичності художнього твору, його автора, місця і часу створення.
АТРОПІН
атропін; ч. (лат., беладонна, з гр., незмінний) мед. лікарський препарат; болезаспокійливий і протиспазматичний засіб.
АТРОФІЯ
атрофія; ж. (гр., голодування, в'янення) 1. біол., мед. Зменшення розмірів окремих органів або тканин організму, що супроводиться занепадом їх життєдіяльності. 2. перен. Втрата, …
АТТІЦИЗМ
(гр., аттіцька манера) вишукана й образна мова, властива давнім жителям Аттіки за часів розквіту їхньої культури.
АТТИК
аттик; ч. (гр., той, що походить з Аттіки (область Стародавньої Греції)) стійка над карнизом або поверх, що увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку.
АТУ
ату (фр.) вигук собакам, що спонукає їх ловити щось чи когось. Див. також: куш, фас
АУДІЄНЦІЯ
аудієнція; ж. (лат., вислухування) 1. Офіційний прийом у глави держави чи в особи, що займає високий державний пост. 2. Приватний прийом, особиста розмова.
АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ
аудіовізуальний (лат., слухаю і візуальний) те, що забезпечує одночасне відтворення зображення й звукового супроводу.
АУДІОГРАФ
аудіограф; ч. (лат., слухаю і ...граф) мед. самозаписувальний прилад для визначення точності слуху.
АУДІОМЕТР
аудіометр; ч. (лат., слухаю і ...метр) прилад для визначення гостроти слуху.
АУДІОМЕТРІЯ
аудіометрія; ж. (аудио і метрія) вимірювання гостроти слуху шляхом визначення найменшої сили звуку, що сприймається людиною інша назва - акуметрія.
АУДІОН
(лат., слухаю) одноламповий радіоприймач, у якому електронна лампа була детектором.
АУДИТ
аудит; ч. (лат.) перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення …
АУДИТОР
аудитор; ч. (лат., слухач) 1. заст. У дореформених семінаріях - учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. 2. Прокурор. 3. Працівник аудиторської служби …
АУДИТОРІЯ
аудиторія; ж. (лат.) 1. Приміщення, де читають лекції, доповіді, провадять збори. 2. Слухачі лекцій, радіопередач тощо.
АУДИФОН
(лат., слухаю і ...фон) 1. Слуховий апарат для осіб з вадами слуху. 2. військ. Апарат для уловлювання на віддалі звуків моторів літаків, що наближаються.
АУКСАНОМЕТР
ауксанометр; ч. (гр., зростаю, збільшуюся і ...метр) прилад для вимірювання приросту рослини у довжину.
АУКСИНИ
(гр., вирощую, збільшую) фізіологічне активні речовини, що утворюються в рослинах, стимулюють їхній ріст. Одержані синтетично А. застосовують у рослинництві.
АУКСОТРОФИ
(гр., вирощую, збільшую і ...трофи) бактерії, гриби, водорості, що внаслідок мутації втратили здатність синтезувати речовини, необхідні для їхнього росту.
АУКУБА
(яп.) рід рослин родини деренових. Поширені в Південній та Південно-Східній Азії. Кущі А. японської культивують в Україні як декоративну рослину.
АУКЦІОН
аукціон; ч. (лат., збільшення) 1. Спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну. 2. Англійський …
АУЛ
аул; ч. (тюрк.) назва села в Середній Азії і на Кавказі.
АУРА
аура; ж. (гр., подих) своєрідний стан, що передує припадкам при деяких нервових захворюваннях людини (напр., епілепсії, істерії).
АУРЕОМІЦИН
(лат., золотий і ...міцин) біоміцин; лікарський препарат, антибіотик. Застосовують при лікуванні пневмонії, дизентерії, сифілісу тощо.
АУРИКУЛЯРНИЙ
(лат., вушна раковина) вушний.
АУРИПІГМЕНТ
аурипігмент; ч. (лат., золото і пігмент) мінерал класу сульфідів, золотаво-жовтого кольору з алмазним блиском. Використовують як миш'якову руду й фарбу.
АУСКУЛЬТАЦІЯ
аускультація; ж. (лат., слухання, вислуховування) метод дослідження хворих вислуховуванням звукових явищ в організмі - тонів серця, шумів дихання, перистальтики.
АУСЛАУТ
(нім., кінцевий звук, кінець слова) позиція звука або звукосполучення в кінці слова.
АУСПІЦІЇ
(лат., від птах і дивлюсь) 1. У давніх римлян ворожіння на основі спостережень за польотом і криком птахів, за небесними явищами. 2. перен. види на майбутнє.
АУСТЕНІТ
аустеніт; ч. структурна складова залізовуглецевих сплавів, твердий розчин вуглецю (до 2%) або легуючих елементів у гамма-залізі. Від прізвища англійського металурга У. Робертса-Аустена.
АУТ
аут; ч. (англ., зовні, поза) термін, що у спортивних іграх з м'ячем означає виліт м'яча за межі спортивного поля.
АУТБОРТ
(англ., від поза і борт) підвісний мотор, іноді й сам човен з підвісним мотором.
АУТБРЕДНИЙ
(аутбриднг) той, що походить від схрещування не споріднених між собою особин.
АУТБРИДИНГ
(англ., від поза і розводити) схрещування не споріднених між собою тварин або рослин.
АУТЕКОЛОГІЯ
(гр., сам, один і екологія) розділ екології, що вивчає пристосованість окремих видів рослин і тварин до умов середовища та способи життя виду.
АУТИЗМ
аутизм; ч. (гр., сам, один) хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у власні внутрішні переживання, прагненням до відособлення від зовнішнього світу і поступовим …
АУТОДАФЕ
(порт., букв. - акт віри) у середні віки - прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або т. зв. єретичних творів.
АУТРАЙТ
(англ., фін.) проста строкова валютна угода, що передбачає виплати у точно визначені сторонами терміни за курсом, зафіксованим на момент угоди (форвард).
АУТРИГЕР
(англ., від зовні і оснастка) човен з виносними кочетами для весел, а також самі виносні кочети.
АУТСАЙДЕРИ
(англ., сторонній) 1. Підприємства, що не входять до монополістичних об'єднань і ведуть з ними конкурентну боротьбу. 2. Біржові спекулянти-непрофесіонали. 3. Спортсмени або команда, що …
АФІКС
афікс; ч. (лат., прикріплений) 1. Частина слова, що змінює його смисл, значення або роль у реченні. Інші назви - формант, форматив. 2. Точка на площині, яка визначається комплексним …
АФІНА ПАЛЛАДА
(гр.) у давньогрецькій міфології богиня війни, перемоги, родючості; згодом - богиня мудрості, покровителька наук і ремесел.
АФІНАЖ
афінаж; ч. (лат.) процес відділення коштовних металів (золота, платини, срібла) від домішків з метою отримання кінцевого продукту високої проби.
АФІНАЦІЯ
афінація; ж. (фр., очищати) попереднє очищення цукру-піску від сторонніх домішок перед рафінуванням.
АФІННИЙ
афінний (лат., від до і межа, кордон) суміжний, сусідній; А-на геометрія - вчення про геометричні об'єкти, що залишаються незмінними при перетвореннях, в яких прямі лінії переходять у …
АФІРМАЦІЯ
(лат., від підкріплюю, стверджую) установлення, запевнення.
АФІЦИДИ
(лат., тля і циди) різновидність інсектицидів для знищення тлі. Див. також: акарициди, інсектициди, ларвіциди
АФІША
афіша; ж. (фр.) оповістка; оголошення про якусь подію (концерт, виставу, лекцію і т. ін.).
АФІШУВАННЯ
(фр., виставляти напоказ) виставлення напоказ, щоб виділитися, часто безпідставне.
АФАЗІЯ
афазія; ж. (гр., оніміння) повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів. Див. також: аграфія, алалія, алексія, дизартрія
АФАКІЯ
(а... і гр., сочевиця) відсутність кришталика ока.
АФАНІЗІЯ
(гр., роблюсь невидимим, зникаю) один з типів зникнення органів протягом індивідуального розвитку організму; напр., зникнення зубів у стерляді, зябрових судин у риб тощо.
АФГАНІ
афгані; ж. грошова одиниця Афганістану, поділяється на 100 пулів.
АФЕКТ
афект; ч. (лат., настрій, хвилювання, пристрасть) психол. короткочасне бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, раптова велика радість).
АФЕКТАЦІЯ
афектація; ж. (лат., від удаю, прикидаюсь) неприродність, штучність у поведінці, манерах, надмірна піднесеність у мові.
АФЕКТИВНИЙ
афективний пройнятий афектом: емоційний.
АФЕЛІЙ
(гр., вдалині від і Сонце) найвіддаленіша від Сонця точка орбіти планети або комети. Див. також: апоастр, апогей, апоселеній, періастр
АФЕРА
(фр., справа) шахрайський вчинок, шахрайство.
АФЕРЕНТАЦІЯ
(лат., приношу, доставляю) передавання нервового збудження від периферичних чутливих нейронів до центральних.
АФЕРИСТ
аферист; ч. людина, що вчиняє аферу; шахрай.
АФОНІЧНИЙ
афонічний (гр., німий, безголосий) беззвучний, сиплий.
АФОНІЯ
афонія; ж. (гр., німота, безмовність) втрата голосу, беззвучність його (внаслідок захворювання гортані або ураження нервової системи).
АФОРИЗМ
афоризм; ч. (гр., визначення, вислів) короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним.
АФОТИЧНА ЗОНА
(а... і гр., світло) глибинна зона морських та прісних водойм, в яку не проникає світло; населена організмами, які не потребують його для своєї життєдіяльності.
АФРИКАТ
африкат; ч. (лат., лінгв.) складний приголосний звук, що утворюється в результаті злиття двох приголосних (дз, дж).
АФРИКАТА
африката; ж. (лат., притираю) приголосний із складною змично-щілинною артикуляцією (ч - тш, ц - тс).
АФРОДІТА
Афродіта; ж. (гр.) в давньогрецькій міфології богиня кохання і вроди.
АФРОНТ
афронт; ч. (фр., образа) 1. Несподівана неприємність, невдача; різка відсіч. 2. заст. публічна образа, зневага, приниження.
АФТИ
(гр.) мед. маленькі виразки (пухирці) на слизовій оболонці рота, що розвиваються при деяких захворюваннях.
АХІЛІЯ
ахілія; ж. (а... і гр., сік) відсутність соляної кислоти та пепсину у шлунковому соці.
АХІЛЛ
Ахіллес; Ахілл; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології найхоробріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразливим місцем на тілі А. була п'ята. 2. перен. Ахіллесова п'ята - …
АХІЛЛЕС
Ахіллес; Ахілл; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології найхоробріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразливим місцем на тілі А. була п'ята. 2. перен. Ахіллесова п'ята - …
АХІЛЛЕСОВА П'ЯТА
(від вл., перен.) вразливе місце, слабкість людини.
АХЕЙЦІ
(гр.) старогрецьке плем'я, що жило на Пелопонесі.
АХЕРОН
(гр.) у грецькій міфології - річка сліз у підземному царстві, через яку мали переправлятися душі померлих.
АХОЛІЯ
(а... і гр., жовч) патологічний стан, при якому жовч не надходить у дванадцятипалу кишку.

<< < 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 > >>

© ukrslov.com - 2010