Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру З (100)

1 >>
...ЗАВР
(гр., ящірка) у складних словах вказує на приналежність до викопних плазунів, напр., динозавр.
...ЗОЙ
(гр., життя) у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "життя" палеозой
ЗІНДЖАНТРОП
(араб. і гр.) викопна людиноподібна мавпа, близька до автралопітека і парантропа. Залишки З. знайдено у Східній Африці. Див. …
ЗАЇМ
(тур.) князь-васал у Туреччині.
ЗАЇР
заїр; ч. заст. наприкинці 20 ст. грошова одиниця Заїру (тепер - Демократична Республіка Конго), поділяється на 100 макута або 10 000 сенжі.
ЗАДРУГА
задруга; ж. (серб.) економічно пов'язані між собою кілька родин, які складають громаду, що існувала у південних слов'ян у 16 ст. Нині існує у сербів.
ЗАЙСАНҐ
(монг.) родовий старшина у монголів.
ЗАЛ
зал; ч. (нім.) 1. Вітальня, приймальня; велика кімната для прийому гостей. 2. Велике приміщення, призначене для нарад, зборів, концертів і т.ін.
ЗАЛА
зала; ж. (нім.) 1. Вітальня, приймальня; велика кімната для прийому гостей. 2. Велике приміщення, призначене для нарад, зборів, концертів і т.ін. Інша назва - зал.
ЗАЛЬБАНД
зальбанд; ч. (нім.) площина, що відокремлює мінеральну жилу від гірських порід, в яких вона міститься.
ЗАМБО
(ісп.) дитина, народжена мулаткою від негра.
ЗАМША
замша; ж. (пол., від нім.) 1. Шкіра оленя, лося, вівці, вичинена жировим дубленням. 2. Ткана замша - спеціально оброблена тканина.
ЗАНДРИ
зандри; мн. (ісл., від пісок) хвилясті рівнини, утворені продуктами перемивання морени - пісками, гравієм, галькою. Див. також: морена
ЗАПТІЙ
(тур.) турецький жандарм.
ЗАРБАТ
(араб.) калатало, яким скликають людей на молитву на Сході.
ЗАРИН
зарин; ч. хім., військ. органічна сполука, безбарвна рухлива рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Для захисту від зарину застосовують протигаз.
ЗАУРОЛОФ
(гр., гребінь і ящірка) травоядний динозавр з сімейства гадрозаврів з сильно розвинутим гребнем на голові; пересувався на двох ногах. Жив у крейдяний період. Див. …
ЗАУРОПОД
(гр., ящірка і нога) травоядний динозавр, що жив за мезозою; пересувався на чотирьох кінцівках. Див. …
ЗЕБОЇД
зебоїд; ч. (зебу і ...оїд) гібрид великої рогатої худоби й зебу.
ЗЕБРА
зебра; ж. (фр., порт., з афр. мови банда) африканська порода дикого коня (у чорні і білі смуги), підрід ссавців родини конячих. Поширені в степах Африки.
ЗЕБРОЇД
зеброїд; ч. (зебра і ...оїд) помісь коня чи осла й зебри. Див. також: зебра
ЗЕБУ
зебу; ч. (1) (інд.) порода горбатої рогатої худоби, яку розводять у Південній Азії та Східній Африці. (2) (фр., з тібетського зеба) підвид свійського бика. Поширений в Індії, країнах …
ЗЕВГІТИ
(гр.) давньогрецькі дрібні землевласники.
ЗЕВС
(гр.) у давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали З. з Юпітером.
ЗЕЙГЕРУВАННЯ
зейгерування; с. (нім., прямовисний, вертикальний) розділення твердого сплаву, яке грунтується на різниці температур плавлення його складових частин. ЗЕНЗУБЕЛЬ
ЗЕЙЛЬ
ч. (гол.) мор. корабельне вітрило.
ЗЕЛОТИ
(гр.) 1. Юдейська релігійно-політична партія "непримиренних", що боролася проти римлян за незалежність свого народу. 2. перен. Непокірні, непримиренні.
ЗЕМІНДАР
(інд.) 1. Начальник округу в Ост-Індії за часів монгольського панування. 2. Ост-індійський збирач податків.
ЗЕНІНА
(інд.) жіноча половина індуського дому.
ЗЕНІТ
зеніт; ч. (фр., від араб., земт, букв. - шлях, напрям) 1. Найвища точка неба над головою спостерігача; обрій, овид, горизонт, видноколо, виднокруг, крайнебо, небозвід, небокруг, круговид, …
ЗЕНІТНИЙ
зенітний той, який можна спрямувати в зеніт. З-а віддаль - кутова віддаль світила від зеніту.
ЗЕНД
(іран.) одна з іранських мов, яка близька до санскритської.
ЗЕНЗУБЕЛЬ
зензубель; ч. (нім.) деревообробний інструмент; рубанок.
ЗЕНКЕР
зенкер; ч. (нім., від поглиблювати) металорізний інструмент (стрижень з різальною і калібрувальною частинами) для обробки стінок отворів.
ЗЕНОНІЗМ
(гр.) наука грецького філософа 3 ст. до н.е. Зенона; стоїцизм.
ЗЕРО
зеро; с. (араб.) нуль.
ЗЕФІР
зефір; ч. (гр.) 1. У давніх греків теплий західний вітер. 2. поет. Легкий теплий вітерець. 3. Тонка бавовняна тканина. 4. Кондитерський виріб - вид пастили. 5. Один з кращих сортів …
ЗИГМАШИНА
(нім.) машина для утворення виступів і заглибин (зиків) та інших операцій обробки тонколистового матеріалу; зикмашина.
ЗИГОГАМІЯ
зигогамія; ж. (гр., пара, двоє і ...гамія) тип статевого процесу у ряду нижчих рослин: грибів зигоміцетів та зелених водоростей кон'югат. При З. відбувається злиття двох однакових за …
ЗИГОМІЦЕТИ
зигоміцети; мн. (гр., пара, двоє і ...міцети) підклас нижчих грибів. Мікроскопічні гриби. Найпоширеніші мукорові гриби, які містяться в грунті, на рослинних продуктах, і ентомофторові …
ЗИГОМОРФНИЙ
зигоморфний (пара, двоє і ...морфний) двоформний; З-а квітка - квітка, через яку можна провести лише одну площину симетрії. Такі квіти характерні для рослин родин бобових, губоцвітих, …
ЗИГОСПОРА
зигоспора; ж. (гр., пара, двоє і спори) спора, яка утворюється в результаті зигогамії.
ЗИГОТА
зигота; ж. (гр., з'єднаний докупи) клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої й жіночої статевих клітин (гамет) рослинних або тваринних організмів.
ЗИКМАШИНА
(нім.) машина для утворення виступів і заглибин (зиків) та інших операцій обробки тонколистового матеріалу.
ЗИЛЬБЕРГЛЕТ
зильберглет; ч. (нім.) свинцевий глет, що його одержують при виплавленні срібла з веркблею.
ЗИМОЛОГІЯ
зимологія; ж. (гр., закваска, дріжджі і ...логія) розділ хімії, що вивчає процеси бродіння органічних речовин.
ЗИНҐШПІЛЬ
(нім., букв. - гра зі співом) німецька комічна опера, в якій спів і танці чергуються з різномовними діалогами.
ЗИҐЗАҐ
зиґзаґ; ч. (фр.) 1. Кривуля, ламана лінія, схожа на блискавку. 2. Траншеї, вкриті таким чином, що утворюють ряд гострих кутів. 3. Архітектурна прикраса.
ЗЛОТИЙ
злотий; ч. (пол., золотий) грошова одиниця Польщі, поділяється на 100 грошів.
ЗНІЧ
(лит.) святий огонь у стародавніх литовців.
ЗНАННЯ АПОСТЕРІОРІ
знання, набуте з досвіду, з практики.
ЗОЇЛ
зоїл; ч. необ'єктивний, несправедливий, уїдливий критик. Від прізвища грецького філолога й критика 4 ст. до н. е., відомого своїми нападками па твори Гомера.
ЗОДІАК
зодіак; ч. (гр., коло з зображень тварин) 12 сузір'їв, по яких відбувається видимий річний рух Сонця: Водолій, Риби, Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, …
ЗОЛІ
(нім., колоїдний розчин, від лат., розкладання) найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідинному, твердому чи газоподібному середовищі. Див. також: колоїд
ЗОЛИТИ
(нім.) 1. Лужити, намочувати білизну у лузі деревного попелу. 2. перен. Гризти, морочити комусь голову; дуже набридати.
ЗОЛОТНИК
золотник; ч. (рос.) колишня російська одиниця ваги, дорівнює 4,5 г.
ЗОМАН
зоман; ч. органічна сполука, безбарвна, малолетка рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Для захисту від З. застосовують протигаз та спеціальний одяг.
ЗОНА
зона; ж. (гр., пояс) 1. Ділянка, область, смуга або частина простору, що має певні, притаманні їй ознаки (прикордонна З., З. провідності тощо). 2. Зони фізико-географічні - частини …
ЗОНАЛЬНИЙ
зональний той, що стосується будь-якої зони, перебуває в певній зоні: кліматичній, грунтовій, географічній тощо.
ЗОНД
зонд; ч. (фр., бур, щуп) 1. Медичний прилад для дослідження порожнистих органів, свищів та ран. 2. Свердло для вивчення глибоких шарів грунту, 3. З. акустичний - пристрій для вимірювання …
ЗОНДЕМ
(нім.) полотно над палубою корабля, що захищає пасажирів від сонця.
ЗОНДУВАТИ
зондувати (фр.) 1. Досліджувати за допомогою зонда. 2. перен. Намагатися наперед довідатися про щось, з'ясувати якесь питання.
ЗОНТ
зонт; ч. (1) (нім.) у складних словах означає певне відношення до тваринного світу. (2) (нім.) 1. Велика парасоля. 2. Звідна палуба у повозі.
ЗОО...
(гр., тварина, жива істота) у складних словах означає те, що стосується тваринного світу.
ЗООБЕНТОС
зообентос; ч. (зоо... та бентос) сукупність тварин, що живуть на дні морських і прісних водойм.
ЗООВЕТЕРИНАРНИЙ
зооветеринарний (зоо... і лат., тваринний) той, що стосується вирощування, лікування й використання тварин.
ЗООГІГІЄНА
зоогігієна; ж. (гр. зоо... і гігієна) наука про охорону здоров'я тварин.
ЗООГЕОГРАФІЯ
зоогеографія; ж. (гр.) наука, що вивчає географічне поширення тварин та їхніх угруповань на земній кулі.
ЗООГРАФІЯ
(гр.) опис тварин з точки зору природознавства.
ЗООЛАТРІЯ
(гр.) релігійні вірування та обряди, в основі яких лежить культ тварин; анімалізм.
ЗООЛОГІЧНИЙ
зоологічний той, що стосується зоології; - зоологічний музей - зоологічний парк
ЗООЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
наукова й культурно-освітня установа, в якій зберігається і демонструється колекція тварин (чучела, скелети тощо)
ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК
науково-освітня установа, де утримують диких і деяких свійських тварин з метою демонстрації, вивчення й відтворення їх.
ЗООЛОГІЯ
зоологія; ж. (гр.) комплексна біологічна наука про тварин.
ЗООМОРФІЗМ
зооморфізм; ч. (зоо... і ...морфізм) у давніх релігіях зображення богів в образі тварин. Передувало антропоморфізмові, а іноді й супроводило його.
ЗООНОЗИ
(зоо... і ...ноз) інфекційні хвороби тварин, на які можуть хворіти й люди, заражаючись від тварин (чума, сказ, бруцельоз, сап тощо). Див. також: інфекційний
ЗООПАЛЕНТОЛОПЯ
(гр.) наука про викопні тваринні залишки.
ЗООПАТОЛОГІЯ
(зоо... і патологія) наука про хворобливі (патологічні) процеси в організмі тварин.
ЗООПЛАНКТОН
зоопланктон; ч. (зоо... і планктон) сукупність тварин, що населяють товщу води й пасивно переносяться водою.
ЗООПЛАСТИКА
(гр.) наслідування тваринних форм у різьбі.
ЗООПСИХОЛОГІЯ
зоопсихологія; ж. (гр.) галузь психології, що вивчає психіку тварин, її прояви, походження і розвиток; психологія тварин.
ЗООСПОРАНГІЇ
(зоо... і спорангії) органи нестатевого розмноження у деяких водоростей і нижчих грибів; клітини, в яких утворюються зооспори.
ЗООСПОРИ
(зоо... і спори) рухливі клітини у багатьох водоростей і нижчих грибів, що служать для нестатевого розмноження.
ЗООТЕХНІЯ
зоотехнія; ж. (гр.) наука про розведення, годування і використання сільськогосподарських тварин.
ЗООФАГИ
(гр.) організми, що живляться тваринною їжею.
ЗООФЕРМА
зооферма; ж. (зоо... і ферма) господарство, в якому розводять диких хутрових звірів.
ЗООФОР
зоофор; ч. (гр.) фриз, оздоблений тваринним орнаментом.
ЗООХОРІЯ
(зоо... і ...хорія) поширення плодів і насіння рослин за допомогою тварин, до тіла яких вони чіпляються або виділяються з екскрементами тварин, що живляться ними.
ЗООЦЕНОЗ
зооценоз; ч. (зоо... і ...ценоз) сукупність тварин, що входять до складу біоценозу.
ЗООЦИДИ
(зоо... і ...циди) хімічні речовини для боротьби з шкідливими хребетними тваринами.
ЗОРОАСТРИЗМ
зороастризм; ч. релігія, поширена в давнину і за середньовіччя в ряді країн Близького й Середнього Сходу; незначна кількість прихильників З. є в Індії (парси) й в Ірані (гебри). В основі …
ЗУАВ
зуав; ч. (фр., від араб., зуауа - назва одного з кабільських племен в Алжирі) 1. Алжирський стрілець. 2. Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини.
ЗУМЕР
зумер; ч. (нім., від дзижчати) автоматичний електромагнітний переривач електричного струму. Застосовують у радіотехніці, телефонії.
ЗУМПФ
зумпф; ч. (нім., букв. - болото, трясовина) 1. Яма, куди по шахтному стовбуру стікає вода. 2. Порожнина у гірських породах, у якій нагромаджується вода або гідросуміш. 3. Ящик для …
ЗУРКА
(перс.) старовинний перський музичний інструмент.
ЗУРНА
зурна; ж. (тюрк., від перс., сурна, сурнай, букв. - святкова флейта) східний народний духовий музичний інструмент типу гобоя.
ЗЮЙД
зюйд; ч. (гол.) 1. Південь. 2. Південний вітер.
ЗЮЙД-ВЕСТ
зюйд-вест; ч. (гол.) 1. Південний захід. 2. Південно-західний вітер.
ЗЮЙД-ОСТ
зюйд-ост; ч. (гол.) 1. Південний схід. 2. Південно-східний вітер.
ЗЮЙДВЕСТКА
зюйдвестка; ж. (гол.) 1. Капелюх з тканини, шо не промокає, з широкими полями, який надягають моряки під час непогоди. 2. Широкий плащ-дощовик з капюшоном.

1 >>

© ukrslov.com - 2010