Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру О (468)

1 2 3 4 5 > >>
...ОЇД
(гр., вигляд) у складних словах вказує на схожість з чимось або походження від чогось, напр., астероїд.
...ОДОНТ
(гр., зуб) у назвах викопних тварин вказує на те, що вони класифікуються за будовою зубів, напр., мастодонти.
...ОЛ
(лат., олія) у складних словах вказує на зв'язок з поняттями "олія", "масло", "мастило" напр., нігрол.
...ОМА
(гр., пухлина) кінцева частина в назвах пухлин фіброма
ОІДІЇ
(гр., яєчко) 1. Овальні спори нестатевого розмноження (конідії) деяких грибів. 2. Заокруглені клітини, що виникають на кінцях гіф деяких грибів і відпадають від них.
ОЇДІУМ
оїдіум; ч. (лат., назва паразитичного гриба, гр., яєчко) грибна хвороба винограду, що уражає всі зелені частини виноградного куща і виявляється у вигляді сіруватого борошнистого нальоту …
ОАЗА
оаза; ж. 1. Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки наявності води різко виділяється серед навколишніх просторів розвитком рослинності; оазис. Від назви давньоєгипетського м. …
ОАЗИС
оазис; ч. 1. Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки наявності води різко виділяється серед навколишніх просторів розвитком рослинності. Від назви давньоєгипетського м. Оасії. 2. …
ОБ'ЄКТ
об'єкт; ч. (лат., предмет) 1. філос. Пізнавана дійсність, що існує поза свідомістю людини і незалежно від неї. 2. Явище, предмет, особа, на які спрямована певна діяльність, увага і т. …
ОБ'ЄКТИВ
об'єктив; ч. (лат., предметний) частина оптичного приладу (одна чи декілька лінз), обернена до предмета, який спостерігають або фотографують.
ОБ'ЄКТИВІЗМ
об'єктивізм; ч. принцип тлумачення явищ суспільного життя, який обмежується констатуванням певних фактів, явищ і подій без аналізу їхніх причин і змісту.
ОБ'ЄКТИВІСТСЬКИЙ
об'єктивістський той, що стоїть на позиціях об'єктивізму, стосується об'єктивізму, притаманний йому.
ОБ'ЄКТИВНІСТЬ
об'єктивність; ж. 1. Існування об'єкта незалежно від свідомості; належність до об'єктивної реальності. 2. Причетність до об'єктивного пізнання. 3. Неупередженість, відповідність …
ОБ'ЄКТИВНИЙ
об'єктивний (лат., предметний) 1. Який існує поза людською свідомістю і незалежно від неї; незалежний від волі, бажань людини; зовнішній, довколишній, реальний, дійсний. 2. …
ОБАХТА
(нім.) гауптвахта, військова сторожівля; абахта. Див. також: гауптвахта
ОБЕЛІСК
обеліск; ч. (гр.) гранчастий кам'яний стовп, що звужується догори і має пірамідально загострену верхівку. Надгробок, пам'ятник, найчастіше загиблим військовим.
ОБЕР-ПРОКУРОР
обер-прокурор; ч. (обер- і прокурор) 1. Службова особа, яка очолювала департамент в сенаті в дореволюційній Росії. 2. Особа, що очолювала синод у дореволюційній Росії.
ОБЕР...
(нім.) у складних словах означає "вищий", "старший" (за посадою).
ОБЕРТОН
обертон; ч. (нім., від верхній і звук) складовий тон основного звука, що має більше коливань, ніж основний звук. Склад обертонів визначає забарвлення звуку, або тембр.
ОБЛІГАТ
(іт.) інструмент або голос, що виконує головну мелодію п'єси.
ОБЛІГАЦІЯ
облігація; ж. (лат., зобов'язання, порука) 1. Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу. 2. Сертифікат, який являє собою зобов'язання погасити …
ОБЛІГО
обліго; с. (іт., від лат., зобов'язую) 1. Сума заборгованості по векселях. 2. Банківські книги особистих рахунків, у яких облічують заборгованість по векселях окремих осіб.
ОБЛІТЕРАЦІЯ
облітерація; ж. (лат., згладжування, забуття, від згладжую) 1. Закриття просвіту порожнистого чи трубчастого органа в людини й тварин внаслідок розростання сполучної тканини. 2. бот. …
ОБЛАТКА
облатка; ж. (лат.) у католицькій і лютеранській церкві - тоненький коржик для причастя.
ОБМУНДИРУВАННЯ
обмундирування; с. (нім.) формений одяг.
ОБОЛ
обол; ч. (гр.) вагова одиниця; срібна, а пізніше мідна монета в Стародавній Греції (дорівнювала 1/6 драхми).
ОБРИ
(слов.) літописна назва аварів.
ОБРОҐАЦІЯ
(лат.) пропозиція змінити або скасувати закони.
ОБСЕКВЕНТНИЙ
(лат.) запобігливий, слухняний.
ОБСЕРВАТОР
обсерватор; ч. (лат.) спостережник, спостерігач.
ОБСЕРВАТОРІЯ
обсерваторія; ж. (лат., спостерігаю, уважно слідкую) наукова установа, яка веде астрономічні та геодезичні спостереження й дослідження, а також спеціально обладнаний будинок для …
ОБСЕРВАЦІЙНИЙ
обсерваційний (обсервація) спостережний.
ОБСЕРВАЦІЯ
обсервація; ж. (лат., від спостерігаю) 1. Спостереження. 2. Медичний нагляд за особами, тимчасово ізольованими в зв'язку з підозрою на інфекційне захворювання чи при контакті їх з …
ОБСЕРВУВАТИ
обсервувати (лат.) спостерігати, обстежувати, вивчати, зауважувати, стежити, мати на оці.
ОБСИДІАН
обсидіан; ч. склувата силікатна вулканічна гірська порода темного кольору. Використовують у будівництві. Від імені римлянина Обсідіуса, який привіз цей камінь з Ефіопії.
ОБСКУРАНТ
обскурант; ч. захисник обскурантизму; реакціонер, мракобіс.
ОБСКУРАНТИЗМ
обскурантизм; ч. (лат., той, що затемнює) вкрай вороже ставлення до науки, освіти, прогресу взагалі.
ОБСТРУКЦІЯ
обструкція; ж. (лат., перешкода, від завалюю, нагромаджую) демонстративна дія, що застосовується з метою зриву якихось заходів, пропозицій тощо.
ОБТУРАТОРИ
(лат., затикаю) протези, які застосовують при дефектах твердого чи м'якого піднебіння.
ОБТЮРАТОР
обтюратор; ч. (фр., від лат., закупорюю) 1. Пристрій у затворах гармат роздільного заряджання для усунення прориву порохових газів під час пострілу. 2. Затвор у кінознімальних апаратах, …
ОВІСТИ
одповісти (лат., яйце) біологи 17 - 18 ст., які помилково вважали, що в яйці міститься сформований мініатюрний організм, розвиток якого вони зводили лише до збільшення його розмірів.
ОВАЛ
овал; ч. (лат.) 1. Довгоокруглість, довгасте круглої форми. 2. Продовгувасто кругла лінія.
ОВАЦІЯ
овація; ж. (лат., малий тріумф, від торжествую) 1. У давніх римлян - прилюдне пошанування героя; урочистий вхід переможця до Риму. 2. Палке схвалення, привітання; бурхливі оплески. Див. …
ОВЕРАРМ
(англ., букв. - рука зверху) спосіб плавання на боці.
ОВЕРШОТ
(англ.) інструмент для захоплення бурильних труб, які залишилися в свердловині.
ОВЕРШТАГ
(гол.) поворот вітрильного судна, що переходить на другий галс проти вітру.
ОВОЇД
(лат., яйце і ...оїд) плоска крива яйцеподібного перерізу (овал) з однією віссю симетрії.
ОВОГЕНЕЗ
(лат., яйце і ...генез) процес розвитку жіночих статевих клітин (яйцеклітин) у яєчнику людини, а також тварин.
ОВОСКОП
овоскоп; ч. (лат., яйце і ...скоп) електричний прилад для визначення якості яєць просвічуванням або контролю за розвитком зародка в процесі інкубації яєць.
ОВУЛЯЦІЯ
овуляція; ж. (лат., яєчко) фізіологічне явище виходу готової до запліднення яйцеклітини з яєчника людини і тварин.
ОГОН
огон (гол., букв. - очі) петля на кінці або на середині троса, утворена з цього самого троса.
ОДІН
Одін у давньоскандінавській міфології найвище божество, творець всесвіту, богів і людей, пізніше - бог війни, покровитель торгівлі й мореплавства.
ОДІОЗНИЙ
одіозний (лат., ненависний) який викликає негативне ставлення до себе; небажаний, неприйнятний.
ОДІССЕЯ
одіссея; ж. 1. Давньогрецька епічно-героїчна поема, творцем якої вважають Гомера. В "О." розповідається про пригоди одного з героїв Троянської війни Одіссея (звідси й назва). 2. перен. …
ОДА
ода; ж. (гр., пісня) у давніх греків урочистий ліричний вірш для хору. Пізніше - хвалебна, урочиста пісня (вірш), присвячена видатній події чи особі.
ОДАЛІСКА
одаліска; ж. (фр., з тур., від кімната) 1. Рабиня, служниця в гаремі. 2. Наложниця, коханка.
ОДЕКОЛОН
одеколон; ч. (фр., букв. - кельнська вода) спирто-водяний розчин запашних ефірних масел, що є парфумерним, гігієнічним та освіжаючим засобом. Уперше почали виготовляти в м. Кельні.
ОДЕЛЬСТИНГ
(норв.) нижня палата норвезького парламенту - стортингу.
ОДЕОН
одеон; ч. (гр.) іст. у Стародавній Греції кругле приміщення для музичних вистав і змагань; пізніше - приміщення для концертів, танців тощо.
ОДОГРАФ
(гр., дорога і ...граф) прилад, що автоматично прокладає на навігаційній карті курс судна. Інша назва - автопрокладач.
ОДОМЕТР
одометр; ч. (гр., дорога і ...метр) прилад для вимірювання пройденого судном шляху.
ОДОНТОГРАФІЯ
(гр., зуб і ...графія) те саме, що й одонтологія.
ОДОНТОЛІТ
одонтоліт; ч. (гр., зуб і ...літ) 1. Зубний камінь. 2. Бивні деяких викопних тварин (мамонта, мастодонта тощо).
ОДОНТОЛОГІЯ
одонтологія; ж. (гр., зуб і ...логія) 1. Розділ стоматології, який охоплює питання лікування та профілактичної допомоги при захворюванні зубів. 2. Розділ морфології, що вивчає зуби …
ОДОРАНТИ
(лат., пахучий) пахучі речовини, що їх застосовують для одоризації.
ОДОРИЗАЦІЯ
(лат., роблю пахучим) 1. Додавання до газу пахучих речовин, які б сигналізували про його витікання з газопроводів або посудин. 2. Розпилення у повітрі приміщення речовин з приємним …
ОДР
(гр.) ложе, постеля.
ОЖРАГІС
(лит., букв. - козиний ріг) старовинний литовський і латиський духовий музичний інструмент. Виготовляють з козиного рогу.
ОЗИ
ози; мн. (швед.) невисокі вузькі вали з льодовикових відкладів (піску, гравію, гальки тощо).
ОЗОКЕРИТ
озокерит; ч. (гр., пахну і віск) мінерал групи нафтових бітумів, білого, жовтого, бурого, зеленуватого кольору. Інша назва - гірський віск.
ОЗОН
озон; ч. (гр., пахучий) газ синього кольору з різким запахом - алотропічна видозміна кисню, що має окислювальні і знезаражувальні властивості.
ОЗОНАТОР
озонатор; ч. прилад для одержання озону з повітря діянням тихого електричного розряду.
ОЗОНОСФЕРА
(гр., пахучий і ...сфера) шар атмосфери з найбільшою концентрацією озону на висотах 20-25 км. Озонова діра - простір в О. із зниженим вмістом (до 50%) озону. Див. також: атмосфера, озон
ОЗОНУВАННЯ
озонування; с. проведення хімічних реакцій діянням озону. В техніці використовують головним чином для знезаражування повітря й води, з метою знищення неприємних запахів тощо.
ОЙКОСНИЙ
(гр., дім, майно) майновий; О-не господарство - господарство, в якому виробництво й споживання замкнуті в межах сім'ї, дому.
ОЙКУМЕНА
ойкумена; ж. (гр., вся земля, від населяю) 1. За уявленням давніх греків, населена територія Землі з Елладою в центрі. 2. Сукупність населених людиною областей Землі.
ОКАЗІОНАЛІЗМ
оказіоналізм; ч. (лат., випадковий) релігійно-ідеалістичний напрям західноєвропейської філософії 17 ст., представники якого вважали, що між фізичними й психічними явищами немає …
ОКАЗІЯ
оказія; ж. (лат., випадок, привід) 1. Дивний випадок, незвичайна подія, пригода. 2. Зручний момент, випадок, нагода. 3. заст. Випадковий транспорт, яким можна під'їхати куди-небудь, …
ОКАПІ
окапі; ж. (з мови мбуба) вид парнокопитних ссавців родини жирафових. Поширені в Африці. Об'єкт мисливства заради м'яса й шкури.
ОКАРИНА
окарина; ж. (іт.) духовий музичний інструмент з глиняним або фарфоровим корпусом і свистовим пристроєм, який нагадує звучання флейти.
ОКЕАН
океан; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології - світова ріка, потік, що оточує землю, кордон між світом життя і смерті. В О. беруть початок всі морські течії, з нього сходять і в нього …
ОКЕАНІДИ
(гр.) у давньогрецькій міфології німфи, дочки Океана. Див. також: німфа, океан
ОКЕАНАВТ
океанавт; ч. (океан і ...навт) спеціально підготовлена людина, яка досліджує океанські глибини.
ОКЕАНАРІЙ
(океан) природна водойма, басейн, обладнаний для утримування морських тварин з метою наукових досліджень або спостережень за ними. Див. також: акваріум, дельфінарій
ОКЕАНОГРАФІЯ
океанографія; ж. (океан і ...графія) 1. Одна з океанологічних наук, що вивчає гідрологічний режим Світового океану та його окремих частин, зокрема морські течії, припливи й відпливи, …
ОКЕАНОЛОГІЯ
океанологія; ж. (океан і ...логія) наука, що вивчає фізичні, хімічні, геологічні та біологічні процеси і явища, які відбуваються в Світовому океані, його поділ на природні райони.
ОКЛЮЗІЯ
(лат., замкнений, прихований) 1. хім. Поглинання газів мікроскопічними порожнинами у металах, мінералах і т. ін. 2. мед. Співвідношення зубів верхньої та нижньої щелепи у зімкненому …
ОКСАЛАТИ
(гр., кислий і сіль) солі щавлевої кислоти.
ОКСАФЕНАМІД
(гр., кислий, свічу і амід) мед. лікарський препарат; жовчогінний засіб. Застосовують при хронічних холециститах, холангітах, жовчнокам'яній хворобі тощо.
ОКСИ...
(гр., кислий) у складних словах означає присутність кисню в сполуках або сумішах.
ОКСИГЕМОГЛОБІН
оксигемоглобін; ч. (окси... і гемоглобін) органічна речовина, що утворюється в органах дихання при сполученні гемоглобіну з киснем. Легко розщеплюється, забезпечуючи перенесення кисню до …
ОКСИГЕМОМЕТР
(окси... гр., кров і ...метр) прилад для вимірювання ступеня насиченості киснем артеріальної крові людини.
ОКСИГЕМОМЕТРІЯ
(окси.... гр., кров і ...метрія) фотометричний метод вимірювання ступеня насиченості артеріальної крові киснем. Грунтується на спектральних властивостях оксигемоглобіну і відновленого …
ОКСИГЕН
(лат., від гр., кислий і народження) латинська назва кисню, що її застосовують у назвах його сполук, процесів за його участю тощо (напр., оксиди, оксидування).
ОКСИГЕНІУМ
(лат., від гр., кислий і народження) латинська назва кисню, що її застосовують у назвах його сполук, процесів за його участю тощо (напр., оксиди, оксидування); оксиген.
ОКСИГЕНАТОР
апарат, що замінює легені під час хірургічної операції.
ОКСИД
оксид; ч. (фр.) сполука хімічного елемента з киснем; окисел.
ОКСИДАЗИ
(гр., кислий) ферменти, що містяться в тканинах людини, тварин і рослин і беруть участь в окисленні органічних речовин за рахунок молекулярного кисню. Див. також: фермент
ОКСИДАЦІЯ
оксидація; ж. 1. Штучне окислення поверхні металевих виробів, щоб запобігти корозії і надати їм красивого зовнішнього вигляду. 2. Сполучення якої-небудь речовини з киснем. 3. Відщеплення …
ОКСИДИ
(фр., окис, гр., кислий) хімічні сполуки елементів з киснем. Інша назва - окисли.

1 2 3 4 5 > >>

© ukrslov.com - 2010