Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Х (195)

1 2 > >>
...ХОРІЯ
(гр., просуваюсь) у складних словах відповідає поняттям "поширення", "просування" антропохорія
...ХОРД
(гр., струна) у складних словах вказує на зв'язок з поняттями "струна", "дріт", "звук" реохорд, трихорд
...ХРОМ
(гр., колір, фарба) у складних словах відповідає поняттям "колір", "фарба", "забарвленість" генатохром
...ХРОМІЯ
(гр., колір, фарба) у складних словах відповідає поняттям "колір", "фарба", "забарвленість" поліхромія
...ХРОМИ
(гр., колір, фарба) у складних словах відповідає поняттям "колір", "фарба", "забарвленість" цитохроми
...ХТОНИ
(гр., грунт, земля, край) у складних словах означає "місцеві", "корінні" автохтони
ХIМУС
(гр., сік) вміст тонких кишок тварин і людини. Утворюється з їжі під впливом травних соків. При просуванні X. по кишечнику відбувається всмоктування розчинних продуктів перетравлювання.
ХІАЗМА
хіазма; ж. (гр., хрестоподібне розміщення (у вигляді грецької літери X)) 1. Перестановка головних членів речення. 2. Перехрестя зорових нервів.
ХІДЖРА
(араб., втеча) мусульманське літочислення, яке бере початок з 622 р.; гіджра.
ХІЛУС
хілус; ч. (гр., сік) рідина, що міститься в лімфатичних судинах кишечника тварин і людини. Являє собою лімфу, збагачену краплинами жиру.
ХІМІЗАЦІЯ
хімізація; ж. (хімія) прискорений розвиток хімічної промисловості, впровадження хімічних процесів, методів виробництва і речовин у різні галузі народного господарства, широке використання …
ХІМІОТЕРАПІЯ
хіміотерапія; ж. (хімія і терапія) лікування хімічними препаратами, що діють вибірково (специфічно) на збудників захворювань (мікробів, вірусів, найпростіших), а також на клітини …
ХІМІЯ
хімія; ж. (лат., з гр., вміння плавити метал) 1. Наука про склад, будову, властивості та перетворення речовин. 2. Практичне використання цієї науки, її законів у житті.
ХІНІН
хінін; ч. (мовою кечуа - кора) мед. лікарський препарат; алкалоїд кори хінного дерева. Солі X. застосовують як протималярійний і жарознижуючий засоби, як засоби для зменшення збудливості …
ХІНА
хіна; ж. (мовою кечуа - кора) хінін; лікарський препарат; алкалоїд кори хінного дерева. Солі X. застосовують як протималярійний і жарознижуючий засоби, як засоби для зменшення збудливості …
ХІНДІ
(інд.) державна мова Індії, створена на основі хіндустіні та санскриту, належить до індійської групи індоєвропейських мов.
ХІНОЗОЛ
хінозол; ч. (хінін і ...ол) мед. лікарський препарат. Застосовують як антисептичний засіб для дезинфекції рук, промивання ран, виразок тощо.
ХІНОЛІН
хінолін; ч. (хінін і лат., олія) органічна гетероциклічна сполука, безбарвна, частіше жовтувата рідина з різким запахом. Застосовують як розчинник, а похідні X. - у виробництві деяких …
ХІНОНИ
(мовою кечуа - кора) органічні ароматичні сполуки, забарвлені кристали з різким запахом. Застосовують у виробництві барвників.
ХІОНОСФЕРА
хіоносфера; ж. (гр., сніг і сфера) шар атмосфери, всередині якого можливий сталий додатній баланс твердих атмосферних опадів.
ХІРОМАНТІЯ
хіромантія; ж. (гр., рука і пророкування, ворожіння) ворожіння по лініях на долонях рук і провіщання на цій основі майбутнього людини.
ХІРОТ
(гр., рука) північноамериканська ящірка з червоподібним тілом; задні кінцівки відсутні; живе в землі.
ХІРОТЕРІЇ
(гр., рука і ...терій) тварини кінця палеозою і початку мезозою, відомі лише по відбитках слідів, що нагадують відбитки руки людини.
ХІРУРГІЯ
хірургія; ж. (гр., від рука і дія) галузь клінічної медицини й лікувально-профілактичного обслуговування населення, що вивчає захворювання, основним методом лікування яких є оперативне …
ХІРУРГИ
(гр., той, що діє рукою) родина морських риб роду окунеподібних. Поширені по всіх теплих морях. Деякі види отруйні.
ХІТИН
хітин; ч. (гр., покрив, оболонка) вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів.
ХІТОН
хітон; ч. (гр.) чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку, підперезану, поясом з напуском.
ХІТОНИ
(гр., броня, панцир) ряд панцирних молюсків. Поширені в морях від Арктики до Антарктики.
ХАВБЕК
хавбек; ч. (англ. від напів та захисник) півзахисник, гравець середньої лінії у футбольній і хокейній (з м'ячем) командах.
ХАДЖ
(араб., паломництво) ходіння на прощу до Мекки і Медіни, що вважається у мусульман подвигом благочестя.
ХАДЖІ
хаджі; ч. (араб., прочанин) почесний титул мусульманина, який здійснив хадж.
ХАЗМОГАМІЯ
(гр., зів, паща і ...гамія) запилення, яке відбувається у квітках з оцвітиною, що розкривається під час цвітіння.
ХАЙВЕЙ
(англ., від високий, інтенсивний, головний і шлях, дорога) велика автомобільна дорога, шосе, автомагістраль.
ХАКІ
хакі; с. (мовою урду - земляний, запилений) 1. Природні заглиблення серед такирів у пустелях Середньої Азії. 2. Брунатно-зеленуватий колір, а також тканина або одяг такого кольору.
ХАКІМ
(араб., суддя, правитель) у країнах Близького й Середнього Сходу: а) правитель області або округу, губернатор; б) третейський суддя, арбітр, посередник. На відміну від вироку каді рішення …
ХАКАН
(тюрк., володар) найвищий титул ватажків племен багатьох тюркомовних народів за раннього середньовіччя; каган.
ХАЛІФ
халіф; ч. (араб., халіфа - спадкоємець, наступник) титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей …
ХАЛІФАТ
халіфат; ч. (араб.) 1. Система державного ладу з теократичною владою у феодальних мусульманських країнах. 2. Феодальна держава на чолі з халіфом, що утворилася внаслідок арабських …
ХАЛАЛ
розмінна монета Саудівської Аравії, 1/100 ріала.
ХАЛЦЕДОН
халцедон; ч. (гр.) мінерал класу силікатів, волокнистий різновид кварцу; переважно сірого, синюватого, рожевого кольору. Використовують як абразив та виробне каміння. Див. також: кварц
ХАЛЬКОЗИН
халькозин; ч. (гр., мідь) мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору з металевим блиском. Мідна руда.
ХАЛЬКОПІРИТ
халькопірит; ч. (гр., мідь і пірит) мінерал класу сульфідів, латунно-жовтого кольору з металевим блиском. Мідна руда.
ХАМЕЛЕОН
хамелеон; ч. (гр.) 1. Ящірка підряду червоязикових. Має здатність міняти забарвлення шкіри при роздратуванні, зміні кольору навколишнього середовища тощо. 2. перен. Людина, яка часто й …
ХАМЕРОПС
хамеропс; ч. (гр., на землі і кущ) рід кущових або деревних рослин родини пальмових. Поширені на півдні Європи і в Північній Африці. 3 волокон листків X. плетуть капелюхи, кошики тощо. X. …
ХАМСИН
хамсин; ч. (араб.) сухий, гарячий південний вітер у північно-східній частині Африки.
ХАН
хан; ч. (тюрк.) 1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки. 2. Родовитий дворянський титул у деяких країнах Сходу, а також особа, що має цей титул.
ХАНСТВО
ханство; с. 1. Володіння хана, країна, що нею управляє хан. 2. Влада хана.
ХАО
розмінна монета Демократичної Республіки В'єтнам, 1/10 донга.
ХАОС
хаос; ч. (гр., від розверзаюсь) 1. У давньогрецькій міфології - безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, з яких начебто виникли Гея (земля), Ерос (любов), Ереб …
ХАРІБДА
міф. у давньогрецькій міфології страховисько, що нібито мешкало на скелях біля протоки між Італією та Сіцілією й нищили мореплавців. Див. також: Сцілла і Харібда
ХАРІУС
харіус; ч. (фін., від норв.) рід риб родини харіусових. Поширені в річках Європи. Об'єкт промислу. Інші назви - пир, пирьок.
ХАРАКІРІ
харакірі; с. (яп., від хара - живіт і кіру - різати) поширений серед самураїв спосіб самогубства (розпорюванням живота).
ХАРАКТЕР
характер; ч. (гр., ознака, риса, особливість) 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляється й поведінці й діяльності. 2. Сукупність визначальних …
ХАРАКТЕРИСТИКА
характеристика; ж. (гр., той, що служить відмітною ознакою) 1. Опис, аналіз, оцінка певних явищ, відмітних особливостей когось або чогось. 2. Опис характеру, дій тощо якогось персонажа, …
ХАРАКТРОН
характрон; ч. (гр., знак, зображення і (елек)трон) електроннопроменева трубка, використовувана, напр., для виведення інформації з обчислювальних машин.
ХАРДИНГФЕЛЕ
норвезький смичковий музичний інструмент типу скрипки.
ХАРИТИ
(гр.) в давньогрецькій міфології богині краси й радості (у римлян - грації). Три X. - Євфросинія (радість), Талія (процвітання) і Аглая (блиск) вважалися доньками Зевса.
ХАРОВІ
харові; мн. (лат., дика капуста, польовий кмин) клас зелених водоростей. Поширені в чистих стоячих прісних і солонуватих водах всієї земної кулі, крім Антарктиди.
ХАРТІЯ
хартія; ж. (гр., лист папірусу) 1. Старовинний рукопис, а також матеріал, на якому він написаний. 2. В середні віки - документ, що засвідчував які-небудь права або привілеї. 3. Назва …
ХАСМОГАМІЯ
(гр., зів, паща і ...гамія) запилення, яке відбувається у квітках з оцвітиною, що розкривається під час цвітіння; хазмогамія.
ХАФІЗ
гафіз; хафіз; ч. (араб.) людина, що знає напам'ять Коран.
ХАЧБОТ
(англ., від люк і човен) невелике вітрильне вантажне судно з люками і палубою, яку в разі потреби можна розбирати.
ХЕДЕР
хедер; ч. (1) (англ., від зрізати верхівку) жатна, робоча частина зернових комбайнів, що складається з різального апарата, мотовила й транспортера. (2) (давньоєвр., букв. - …
ХЕДЛАЙНЕР
(англ., від давати заголовок) фотонабірна машина з ручною установкою шрифтових шаблонів і фотоматеріалу.
ХЕЙМВЕР
(нім., від домашнє вогнище і захист) загони, які виникли 1918 р. в Австрії і ставили собі за мету придушувати революційний робітничий рух. Після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною X. …
ХЕЙРОТЕРІЇ
(гр., рука і ...терій) тварини кінця палеозою і початку мезозою, відомі лише по відбитках слідів, що нагадують відбитки руки людини; хіротерії.
ХЕМІ...
(лат., хімія) у складних словах відповідає поняттям "хімія" або "хімічний процес".
ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ
хемілюмінесценція; ж. (хемі... і люмінесценція) свічення тіл, що виникає внаслідок хімічних реакцій (напр., свічення фосфору при невільному окисленні).
ХЕМІТРОН
хемітрон; ч. (хемі... і (елек)трон) різновид електроннопроменевої трубки, використовують, напр., для візуального подання інформації при взаємодії людини з обчислювальною машиною.
ХЕМО...
(лат., хімія) у складних словах відповідає поняттям "хімія" або "хімічний процес".
ХЕМОСИНТЕЗ
хемосинтез; ч. (хемо... і синтез) процес утворення органічних речовин живими істотами з вуглекислого газу та інших неорганічних речовин без участі світла. Властивий певним видам бактерій.
ХЕМОСОРБЦІЯ
хемосорбція; ж. (хемо... і сорбція) різновид сорбції, за якої частинки вбирача і вбираної речовини хімічно взаємодіють.
ХЕМОТАКСИС
хемотаксис; ч. (хемо... і таксиси) рух (притягнення або відштовхування) організмів (головним чином одноклітинних) і клітин, що вільно рухаються (сперматозоїдів, лейкоцитів), під впливом …
ХЕМОТЕРАПІЯ
(хемо... і терапія) метод лікування, те саме, що й хіміотерапія.
ХЕМОТРОПІЗМ
хемотропізм; ч. (хемо... і тропізми) ростові рухи у рослин під впливом хімічних подразнень.
ХЕНД
(англ., рука) англійська міра довжини, що дорівнює 4 дюймам (10,16 см). Див. також: дюйм, міл, миля, нейл, палм, род, роп, фатом, фурлонг, фут, чейн, ярд, ярд
ХЕРУВИМ
херувим; ч. (гр.) 1. У біблійній символіці - надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні - ангел вищого чину. 2. Церковна пісня, яка починається …
ХЕТОГНАТИ
(гр., грива, волосся і щелепа) щетинкощелепні морські тварини з прозорим тілом. Хижаки, які рухаються у воді швидкими стрибками.
ХИМЕРА
химера; ж. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології страховисько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона. 2. перен. Витвір хворобливої уяви, фантастична, нездійсненна, дивовижна мрія. …
ХЛАМІДОМОНАДА
хламідомонада; ж. (гр., плащ, мантія і одиниця) рід одноклітинних зелених водоростей. Поширені в прісноводних водоймах, на вологому грунті, деякі - в морях. При масовому розмноженні …
ХЛОР
хлор; ч. (гр., жовто-зелений) хімічний елемент, символ Cl, ат. н. 17; належить до галогенів, жовтувато-зелений газ з різким задушливим запахом, отруйний. Використовують у виробництві …
ХЛОРАЛГІДРАТ
хлоралгідрат; ч. (хлораль і гідрат) органічна сполука, лікарський препарат; заспокійливий, снотворний, протикорчовий та знеболювальний засіб.
ХЛОРАЛЬ
хлораль; ч. (хлор і ал(когол)ь) органічна сполука, безбарвна рухлива рідина з різким запахом. Застосовують у виробництві інсектицидів.
ХЛОРАМІНИ
(хлор і аміни) хімічні сполуки, хлорпохідні аміаку або амінів. Застосовують X. як хлоруючі, окислюючі й дезинфікуючі засоби. Див. також: дезинфекція, хлорування
ХЛОРАТИ
солі хлорнуватої кислоти, безбарвні кристалічні речовини, отруйні. Застосовують у піротехніці, виробництві сірників тощо.
ХЛОРАЦЕТОФЕНОН
хлорацетофенон; ч. (хлор, ацетон і гр., свічу) органічна сполука, безбарвні кристали; належить до сльозоточивих отруйних речовин.
ХЛОРБЕНЗОЛ
хлорбензол; ч. (хлор та бензол) органічна сполука, похідна бензолу, безбарвна рідина. Застосовують як розчинник, у виробництві деяких лаків, барвників тощо.
ХЛОРЕЛА
хлорела; ж. (гр., зелений) рід одноклітинних зелених водоростей порядку протококових. Поширені в прісноводних водоймах, на вологому грунті, деякі - в морях. Містять протеїн, вуглеводи, …
ХЛОРЕТИЛ
(хлор та етил) мед. лікарський препарат. Застосовують для місцевого знеболювання і при недовгочасному наркозі.
ХЛОРИДИ
солі хлористоводневої (соляної) кислоти, напр., хлорид натрію (хлористий натрій, або кухонна сіль).
ХЛОРИН
хлорин; ч. різновид синтетичного волокна з полівінілхлориду, з якого виготовляють фільтри для кислот і лугів, риболовецькі сіті тощо.
ХЛОРИТИ
(гр., зеленуватий) група породоутворюючих мінералів класу силікатів, переважно зеленого кольору (напр., пенін, клінохлор, тюрингіт).
ХЛОРОЗ
хлороз; ч. (гр., жовтувато-зелений, блідий) 1. Захворювання жінок - недокрів'я, пов'язане з нестачею в організмі заліза. Інша назва - бліда неміч. 2. Захворювання рослин, що …
ХЛОРОМІЦЕТИН
(гр., зелений і гриб) природний антибіотик з широкою антибактеріальною дією. Одержують синтетично. Див. також: левоміцетин
ХЛОРОПЛАСТИ
(гр., зелений і ...пласт) пластиди у рослин, забарвлені хлорофілом у зелений колір. У X. відбувається фотосинтез. Див. також: фотосинтез
ХЛОРОФІЛ
хлорофіл; ч. (гр., зелений і листок) зелений пігмент рослин, за участю якого відбувається фотосинтез. Міститься в хлоропластах (у водоростей - хроматофорах). Див. …
ХЛОРОФОРМ
хлороформ; ч. (гр., зелений і мурашка) розчинник для жирів і смол; лікарський препарат, наркотичний засіб. Застосовують при м'язових болях, невралгіях тощо, а також для наркозу. Інша …
ХЛОРОФОС
хлорофос; ч. (хлор і фос(фор)) фосфорорганічний препарат. Застосовують для боротьби з шкідливими комахами.
ХЛОРПІКРИН
хлорпікрин; ч. (хлор і гр., гіркий) органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина. Застосовують як інсектицид.
ХЛОРУВАННЯ
хлорування; с. 1. Введення хлору в неорганічні й органічні речовини для одержання хлористих сполук (хлорного вапна, деяких розчинників тощо). 2. Дезинфекція питних і стічних вод хлором.

1 2 > >>

© ukrslov.com - 2010