Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Ц (183)

1 2 > >>
...ЦЕН
(гр., новий) у складних словах відповідає поняттю "новий" міоцен
...ЦЕНОЗ
(гр., загальний) у складних словах відповідає поняттю "сукупність" біогеоценоз
...ЦЕФАЛ
(гр., голова) в складних словах вказує на зв'язок з поняттям "голова" брахіцефалія
...ЦЕФАЛІЯ
(гр., голова) в складних словах вказує на зв'язок з поняттям "голова" брахіцефалія
...ЦИД
(лат., вбиваю) у складних словах відповідає поняттю "знищення" геноцид
...ЦИДИ
(лат., вбиваю) у складних словах відповідає поняттю "знищувачі" інсектициди
...ЦИТИ
(гр., вмістище, оболонка, клітина) у складних словах відповідає поняттю "клітини" лейкоцити.
...ЦИТОЗ
(гр., вмістище, оболонка, клітина) у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "клітина" лейкоцитоз.
ЦІАН
ціан; ч. (гр., синій) безбарвний газ з запахом гіркого мигдалю, складається з вуглецю й азоту; його похідні: ціаністо-воднева кислота (синильна кислота) і її солі - ціаністі солі …
ЦІАНАМІД
ціанамід; ч. (ціан і амід) хімічна сполука, похідна ціаністоводневої кислоти, безбарвна кристалічна речовина. Практично важливим є Ц. кальцію - цінне азотне добриво.
ЦІАНКОБАЛАМІН
(ціан і кобаламін) нітамін В12, протианемічний вітамін. Міститься в печінці, нирках, менше - в м'ясі і молоці. Ц. застосовують для лікування злоякісного недокрів'я та інших розладів …
ЦІАНОЗ
ціаноз; ч. (гр., синій) синювате забарвлення шкіри й слизових оболонок внаслідок зменшення в крові кількості кисню. Може виникати при деяких захворюваннях серця, легень, при отруєнні …
ЦІАНОМЕТР
ціанометр; ч. (гр., синій і ...метр) прилад для визначення кольору ясного неба.
ЦІАНОТИПІЯ
ціанотипія; ж. (ціан і ...типія) копіювання (креслеників, карт тощо) на світлочутливому папері, що містить похідні ціану.
ЦІАНУВАННЯ
ціанування; с. 1. Добування золота й срібла з руд розчиненням цих металів у слабких розчинах ціаністих солей калію, натрію тощо. 2. Дифузійне насичення поверхневого шару сталевих виробів …
ЦІРЦЕЯ
(лат., з гр.) 1. У давньогрецькій міфології німфа-чарівниця. 2. перен. Жінка-чарівниця.
ЦАНГА
цанга; ж. (нім., букв. - кліщі) пристрій на металорізних верстатах, яким затискують матеріал або інструмент.
ЦАПФА
цапфа; ж. (нім.) частина валів та осей машин, якою вал (вісь) спирається на підшипник.
ЦЕЗІЙ
цезій; ч. (лат., блакитний, сіро-блакитний) хімічний елемент, символ Cs, ат. н. 55; м'який метал сріблястого кольору, належить до лужних металів. Застосовують у виробництві фотоелементів.
ЦЕЗАР
цезар; ч. (лат.) в Стародавньому Римі з 2 ст. титул спадкоємця престолу. В 4 - 5 ст. титулом цезаря називали носія самодержавної влади взагалі. Від імені Юлія Цезаря, який у 40-х рр. до …
ЦЕЗАРИЗМ
цезаризм; ч. (лат.) одноосібна диктатура в поєднанні з формальним визнанням прав народу.
ЦЕЗУРА
цезура; ж. (лат., від відрубую) 1. Обов'язкова для даного віршованого розміру пауза в середині віршованого рядка. 2. Межа між частинами музичного твору.
ЦЕЙНЕРИТ
цейнерит; ч. штучний мінерал класу фосфатів, зеленуватого кольору. Радіоактивний. У природному стані відомий метацейнерит. Від прізвища німецького вченого Г. Цейнера.
ЦЕЙТЛУПА
цейтлупа; ж. (нім., від час і лупа) високошвидкісний кінознімальний апарат. Застосовують для дослідження процесів, які відбуваються дуже швидко.
ЦЕЙТНОТ
цейтнот; ч. (нім., від час і потреба) 1. Нестача часу на обдумування ходів у шахових і шашкових партіях. 2. перен. Нестача часу.
ЦЕЙХГАУЗ
цейхгауз; ч. (нім.,) від зброя і будинок
ЦЕЛІБАТ
целібат; ч. (лат., від неодружений, самотній) обов'язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва.
ЦЕЛІТ
целіт; ч. важкозаймистий препарат целюлози. 3 Ц. виготовляють кіноплівки і пластмаси.
ЦЕЛЕСТИН
целестин; ч. (лат., небесний) мінерал класу сульфатів, блакитного кольору з скляним блиском. Використовують у харчовій та хімічній промисловості.
ЦЕЛОЇДИН
целоїдин; ч. (цел(юлоза) і гр., вид, вигляд) чиста нітроцелюлоза, виготовлювана з колодію; іде на вироблення фотографічного паперу. Див. також: колодій
ЦЕЛОБІОЗА
целобіоза; ж. (целю(лоза) і гр., життя) органічна сполука, вуглевод з групи дисахаридів; основна структурна одиниця целюлози. Міститься в соці деяких дерев.
ЦЕЛОН
целон; ч. пластичний матеріал на основі ацетилцелюлози, стійкий щодо діяння тепла й світла. Застосовують для виготовлення кіноплівок, лаків, скла для автомобілів і літаків тощо.
ЦЕЛОСТАТ
целостат; ч. (лат., небо і ...стат) допоміжний астрономічний пристрій - система з двох плоских дзеркал, з яких одне нерухоме, а друге рухається за допомогою годинникового механізму. Дає …
ЦЕЛОТЕКС
(целю(лоза) і лат., плетений) один із замінників шкіри.
ЦЕЛОФАН
целофан; ч. (целю(лоза) і гр., ясний, світлий) прозора гнучка плівка з віскози. Застосовують як пакувальний матеріал, у поліграфії тощо.
ЦЕЛУЛОЇД
целулоїд; ч. (целюл(оза) і ...оїд) пластичний вогненебезпечний матеріал на основі нітроцелюлози. Застосовують переважно для виготовлення небиткого скла, лаків.
ЦЕЛУРОЗАВР
(гр., порожній і ящір) хижий динозавр, скелет якого складався з тонкостінних порожнистих кісток. Див. …
ЦЕЛЮЛАЗА
фермент, що гідролізує целюлозу. Міститься в плісеневих грибах, деяких бактеріях тощо. Велику кількість Ц. виділяють бактерії, що живуть у шлунку жуйних тварин.
ЦЕЛЮЛОЗА
целюлоза; ж. (лат., комірка) високомолекулярний вуглевод; головна складова частина оболонок рослинних клітин. Інша назва - клітковина.
ЦЕЛЮЛЯРНИЙ
целюлярний (лат., клітина) клітинний; той, що складається з клітин.
ЦЕМЕНТ
цемент; ч. (нім., від лат., щебінь, битий камінь) 1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна маса, що швидко густіє. 2. анат. Кісткова …
ЦЕМЕНТАЦІЯ
цементація; ж. 1. Скріплення або покривання цементом. 2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості. 3. Осадження з розчинів більш …
ЦЕМЕНТИТ
цементит; ч. (цемент) хімічна сполука заліза з вуглецем (карбід заліза), структурна складова частина сталей і чавунів, що надає їм твердості й крихкості.
ЦЕНЗ
ценз; ч. (лат., від роблю перепис, опис) 1. У Стародавньому Римі - періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди. 2. Умови допущення особи до …
ЦЕНЗИТАРІЙ
(лат.) середньовічний селянин, який сплачував натуральний або грошовий оброк, чинш.
ЦЕНОГЕНЕЗИ
(гр., новий і ...генез) пристосовні ознаки зародка або личинки до специфічних умов існування. Ц. є, напр., зябра і глоткові зуби у пуголовків, жовток яйцеклітини й зародкові оболонки у …
ЦЕНТ
цент; ч. (англ., гол., від лат., сто) розмінна монета Канади, 1/100 канадського долара; Голландії, 1/100 голландського гуфрдена; Ліберії, 1/100 ліберійського долара; Шрі-Ланка, 1/100 …
ЦЕНТАВР
центавр; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології химерна істотаз кінським тулубом і людською головою та грудьми. 2. астр. Сузір'я Південної півкулі неба. Інша назва - кентавр.
ЦЕНТАЛ
(англ., від лат., сто) одиниця ваги в англійській системі мір, що дорівнює 100 фунтам (англійським) 45,3592 кг.
ЦЕНТИ...
(лат., сто) те саме, що й санти...
ЦЕНТИФОЛІЯ
центифолія; ж. (лат., столиста, від сто і лист) культурний вид рослин роду роза, що дав початок великій групі сортів троянди паркового типу.
ЦЕНТНЕР
центнер; ч. (нім., від лат., той, що містить сто одиниць) 1. Одиниця маси (ваги), що дорівнює 100 кг. 2. Неметрична міра маси (ваги) в ряді країн, яка дорівнює 100 фунтам. Напр., в …
ЦЕНТР
ч. (дат., гр., стрекало, осереддя) 1. Середня частина чогось. 2. геом. центр кола (кулі) точка, рівновіддалена від усіх точок кола (поверхні кулі). 3. центр еліпса - точка перетину …
ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ
централізація; ж. (лат., серединний) 1. Зосередження керівництва, управління в єдиному центрі. 2. Зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ. 3. Ц. …
ЦЕНТРАЛІЗМ
централізм; ч. (лат., центральний) система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові.
ЦЕНТРИФУГА
центрифуга; ж. (нім., від лат., середина і втеча) 1. Апарат, який від дії відцентрової сили розділяє суміші. 2. Пристрій для тренування косцонавтів і випробування деяких приладів.
ЦЕНТРОПЛАН
центроплан; ч. (центр і ...план) центральна частина крила літака.
ЦЕНТУРІЯ
центурія; ж. (лат., від сто) одиниця військово-політичного поділу громадян у Стародавньому Римі. Комплектувалася залежно від майнового і вікового цензу і спочатку налічувала 100 чоловік. …
ЦЕОЛІТИ
(гр., киплю, вирую і ...літ) група мінералів класу силікатів. Безбарвні або білі. Освоєно виробництво штучних Ц., які використовують для очищування води, фарбування тощо.
ЦЕПЕЛІН
цепелін; ч. дирижабль з металевим каркасом, який обшито тканиною. Від прізвища німецького конструктора Ф. Цеппеліна.
ЦЕРІЙ
церій; ч. (лат., Церера) хімічний елемент, символ Ce, ат. н. 58; м'який метал сірого кольору, належить до лантаноїдів. Застосовують у металургії, для виготовлення дугових електродів, …
ЦЕРБЕР
цербер; ч. (лат., з гр.) 1. У давньогрецькій міфології триголовий злий пес з хвостом і гривою із змій, що охороняв вхід до потойбічного світу - Аїду. 2. перен. Лютий і пильний …
ЦЕРВІКАЛЬНИЙ
(лат., шия) анат. шийний.
ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ
церебральний (лат., мозок) мозковий.
ЦЕРЕБРАСТЕНІЯ
(лат., мозок і астенія) слабкість і підвищена збудливість головного мозку.
ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНИЙ
(лат., мозок і хребетний стовп) анат. спинномозковий; - цереброспінальний менінгіт
ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНИЙ ЛІКВОР
спинномозкова рідина
ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНИЙ МЕНІНГІТ
мед. запалення оболонок головного й спинного мозку.
ЦЕРЕЗИН
церезин; ч. (лат., віск) очищений озокерит, схожий на віск, розтоплюється в інтервалі температур 68-72° С. Застосовують як електроізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, …
ЦЕРЕМОНІАЛ
церемоніал; ч. (лат., той, що стосується культових обрядів) офіційно прийнятий розпорядок урочистих прийомів, процесій тощо.
ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ
церемоніальний (лат.) 1. Властивий церемоніалові. 2. Урочистий.
ЦЕРЕМОНІЯ
церемонія; ж. (лат., благоговіння, культовий обряд, торжества) 1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. 2. Умовності в …
ЦЕРЕМОННИЙ
церемонний (церемонія) 1. Той, що дотримується прийнятого етикету, витончено ввічливий, манірний. 2. Той, що вимагає підвищеного вияву уваги до себе, бундючний.
ЦЕРЕРА
(лат.) 1. У давньоримській міфології богиня землеробства. 2. Одна з малих планет.
ЦЕРЕУС
(лат., ніжний, жирний, гнучкий) рід багаторічних рослин родини кактусових. Поширені переважно в пустелях Центральної і Південної Америки. Плоди деяких видів їстівні. Багато видів …
ЦЕРОПЛАСТИКА
церопластика; ж. (лат., віск і пластика) скульптура з воску.
ЦЕРУСИТ
церусит; ч. (лат., білила) мінерал класу карбонатів, білого кольору з сіруватим, жовтуватим або буруватим відтінками. Свинцева руда.
ЦЕСАРКА
цесарка; ж. (нім.) свійський птах ряду курячих родини фазанових.
ЦЕСТОДИ
(гр., вишитий пояс та вид, вигляд) клас тварин типу плоских червів. Паразитують в організмі тварин і людини. Спричинюють гельмінтози. Інша назва - стьожкові черви.
ЦЕФАЛОПОДИ
(гр., голова й ...поди) клас морських молюсків (каракатиці, кальмари, спрути). Поширені переважно в субтропічних і тропічних водах. Інша назва - головоногі молюски.
ЦЕФЕЇДИ
цефеїди; мн. зорі, блиск яких періодично змінюється (за період від 0,07 до 70 діб). Одна з найяскравіших цих зір перебуває в сузір'ї Цефея.
ЦЕФЕЙ
Цефей; ч. (лат., з гр.) сузір'я Північної півкулі неба. На території України видно протягом усього року.
ЦЕХ
турбоцех; ч. (нім.) 1. В епоху феодалізму - об'єднання ремісників міст (однієї або близьких спеціальностей); замкнута корпорація, що захищала станові інтереси ремісників як дрібних …
ЦЕХІН
цехін; ч. (іт., від - монетний двір) старовинна венеціанська золота монета (різновид золотого дуката), яку карбували з 1284 р. Була поширена і в інших європейських державах.
ЦЕХОВИЙ
цеховий 1. Той, що стосується цеху, належить йому, організований у цех. 2. перен. Вузький, замкнутий у межах своєї групи, гуртка, професії.
ЦЕЦЕ
цеце; ж. (мовою африкаанс) рід кровосисних комах родини справжніх мух. Поширені виключно в тропічній і субтропічній Африці. Переносники трипаносом, які спричинюють тяжкі захворювання …
ЦЗАОФАНІ
(кит., букв. - бунтівники) антикомуністична молодіжна організація, створена в Китаї в 1966 р. для проведення т. з. "культурної революції".
ЦЗЯО
розмінна монета Китайської Народної Республіки, 1/10 юаню.
ЦИБЕТИН
(лат., від араб., сабад) речовина з різким запахом мускусу. Застосовують у парфюмерії.
ЦИВІЛІЗАЦІЯ
цивілізація; ж. (фр., від лат., гідний, вихований) 1. Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією чи іншою формацією. 2. Історичний тип культури, локалізованої в …
ЦИВІЛІЗОВАНИЙ
цивілізований прилучений до цивілізації; той, що досяг достатньо високого ступеня культури, освіти.
ЦИВІЛІСТИКА
(лат., цивільний) узагальнююче поняття, яке іноді вживають для визначення суспільних відносин цивільноправового змісту.
ЦИВІЛЬНИЙ
цивільний (лат.) 1. Який стосується правових відносин громадян між собою і державними органами. 2. Нецерковний, недуховний, світський.
ЦИКАДИ
(лат.) родина комах ряду рівнокрилих хоботних. Деякі Ц. - шкідники рослин. Поширені на всіх материках, крім Антарктиди. Інша назва - співучі цикади.
ЦИКАДОВІ
(цикади) те саме, що й саговники. Див. також: саговники
ЦИКЛ
ч. (гр., круг, коло, круговерть) 1. Сукупність взаємозв'язаних явищ, процесів, що створюють закінчене коло розвитку протягом якогось проміжку часу (напр., Ц. виробничий, Ц. парової …
ЦИКЛАМЕН
цикламен; ч. (гр.) рід багаторічних трав'янистих рослин родини первоцвітих. Поширені переважно в горах Середземномор'я і Передньої Азії. Отруйні. Багато видів вирощують як …
ЦИКЛО...
(гр., круг, коло) у складних словах відповідає поняттям "круг", "коло".
ЦИКЛОЇДА
циклоїда; ж. (гр., колоподібний, круглий) плоска крива, що її описує довільна точка кола, яке котиться без ковзання по прямій.
ЦИКЛОЇДАЛЬНИЙ
циклоїдальний той, що має форму циклоїди.

1 2 > >>

© ukrslov.com - 2010