Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на лiтеру Ш (215)

1 2 3 > >>
ШАБЕР
шабер; ч. (нім., від шкребти, скоблити) інструмент (загострений сталевий стрижень з держаком) для шабрування.
ШАБЛОН
шаблон; ч. (нім., від фр., зразок) 1. Взірець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму готових виробів. 2. Пристрій (пластинка з заокругленням або зубцями на кінці), …
ШАБРУВАННЯ
шабрування; с. зіскоблювання шабером тоненької стружки з поверхонь металів при складальних, граверних та інших роботах.
ШАГРЕНЬ
шагрень; ж. (фр., від тур., шкіра з спини тварин) 1. М'яка шорстка шкіра з характерним малюнком, яку виготовляють з козячих, овечих та інших шкур. 2. Папір, спеціальна тканина для …
ШАЙБА
шайба; ж. (нім., кільце, диск) 1. Металеве кільце або пластинка з отвором, що їх закладають під гайку або головку болта. 2. спорт. Диск із гуми або пластмаси для гри в хокей.
ШАЙТАН
шайтан; ч. (араб.) у мусульманській міфології - злий дух, чорт, диявол, дідько, біс, нечистий.
ШАЛАНДА
шаланда; ж. (фр.) 1. Невелике мілкосидяче судно типу баржі, призначене для навантаження чи розвантаження суден на рейді, перевезення грунту і т. ін. 2. Плоскодонний парусний …
ШАЛЕ
шале; с. (фр.) 1. Невеликий селянський будинок у горах Швейцарії. 2. Невеликий житловий будинок за містом, дача.
ШАМ-ШАМ
(манжурське) звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін.
ШАМАН
шаман; ч. (маньчжурське саман - несамовитий, від санскр., сьраманас - жебрущий чернець, аскет) в анімістичних релігіях жрець, що під час ритуалу камлання ("спілкування з духами") доводить …
ШАМОЗИТ
шамозит; ч. мінерал класу силікатів, від зеленувато-сірого до чорного кольору. Залізна руда. Від назви родовища Шамозон у Швейцарії.
ШАМОТ
шамот; ч. (фр.) випалена глина, з якої виготовляють вогнетривкі матеріали (напр., цеглу).
ШАМПІНЬЙОН
шампіньйон; ч. (фр., від поле) рід грибів родини пластинникових. Поширені в усіх частинах світу, крім Антарктиди. Культурну форму Ш. звичайного вирощують у неосвітлєних теплицях, їстівний …
ШАНДРА
шандра; ж. (інд., з санскр., кандрас - блискучий) рід багаторічних, іноді однорічних трав'янистих рослин родини губоцвітих. Поширені в Європі, Північній Африці й Азії. Багато видів - …
ШАНЖАН
(фр., мінливий) тканина, якій властиво переливатися різними кольорами.
ШАНКЕР
шанкер; ч. (фр., виразка) мед. виразка на місці проникнення збудника, головним чином на статевих органах; - твердий шанкер - м'який шанкер
ШАНС
шанс; ч. (фр., удача, випадковість) 1. Умова, яка забезпечує удачу, успіх в чому-небудь; ймовірність, можливість здійснення чогось; нагода, можливість, оказія, змога. 2. Обставини.
ШАНСОНЕТКА
шансонетка; ж. (фр., пісенька) 1. Пісенька грайливого, часом легковажного, малопристойного змісту. 2. Співачка, що виконує такі пісні.
ШАНСОНЬЄ
шансоньє; ч. (фр.) поет, який пише тексти пісень; виконавець популярних пісеньок легкого жанру.
ШАНТАЖ
шантаж; ч. (фр., вимагання) залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь.
ШАПІТО
шапіто; с. (фр., букв. - ковпак, дах) 1. Легка театральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезентовою покрівлею для пересувних вистав. 2. Пересувний цирк, що дає …
ШАРІАЖ
(фр., від везти, нести) великий, пологий насув гірських порід.
ШАРІАТ
шаріат; ч. (араб., шаріа - належний шлях) у мусульман - система норм феодального права, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону.
ШАРАДА
шарада; ж. (фр., від прованс., базікання, бесіда) загадка, побудована на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово, що можуть становити собою й окремі …
ШАРЖ
шарж; ч. (фр., букв. - тягар) 1. літ. Невеликий віршований твір, найчастіше чотиривірш, що висміює ту чи іншу особу або явище. 2. мист. Різновидність карикатури; загострене сатиричне або …
ШАРЛАХ
шарлах; ч. (нім.) фарба яскраво-червоного кольору.
ШАРНІР
шарнір; ч. (фр.) з'єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин.
ШАСІ
шасі; с. (фр., основа, рама) 1. Рама чи основа різних машин, механізмів, пристроїв; сукупність усіх механізмів і агрегатів, закріплених на такій рамі. 2. Висувний або нерухомий пристрій …
ШАТИРУВАННЯ
(нім., відтіняти) заст. Накладання тіней на рисунок (напр., штрихами).
ШАФАР
шафар; ч. (пол., економ, ключник) військовий служитель Запорозької Січі, збирач податків на користь Війська Запорозького на перевозах.
ШАФРАН
шафран; ч. (араб., зафаран) 1. Рід багаторічних трав'янистих рослин родини півникових. Поширені переважно у Середземномор'ї. Ш. посівний, або культурний, вирощують як фарбувальну й пряну …
ШАХ
шах; ч. (перс., володар, цар) 1. Титул монарха в деяких східних країнах. 2. У шахах - безпосередній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою …
ШАХІНШАХ
(перс., букв. - цар царів) титул монарха в Ірані.
ШАХИ
шахи; мн. (перс., шах - володар, цар) 1. Гра між двома противниками на квадратній дошці, поділеній на 64 поля, кожному з яких надається по 16 фігур, що їх вони можуть переміщати лише за …
ШАХСЕЙ-ВАХСЕЙ
(від перс. вигуку "Шах Хусейн, вах, Хусейн!", букв. - "Цар Хусейн, ах, Хусейн!") бузувірський звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять …
ШАХТА
шахта; ж. (нім., від стрижень, стовбур) 1. Система підземних споруд, де добувають корисні копалини (переважно вугілля) або провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні; копальня, …
ШАШМАКОМ
(тадж., перс.- шість макомів) цикл з шести вокально-інструментальних сюїт (макомів) у таджиків та узбеків.
ШВІЦ
м'ясо-молочна порода великої рогатої худоби, виведена у Швейцарії в кантоні Швіц, а також корова і бик цієї породи. Див. також: айршир, пінцгау, симентал, шортгорн
ШВАРТОВ
швартов; ч. (гол., причальний канат) трос (чи ланцюг), яким судно прив'язують до пристані, берега або до іншого судна.
ШВЕЛЕР
швелер; ч. (нім.) сталева (переважно) балка або стрижень з перерізом у формі широкої літери "п".
ШВЕРТБОТ
швертбот; ч. (нім., від ) меч і шлюпка
ШЕЄЛІТ
шеєліт; ч. мінерал класу вольфраматів і молібдатів, переважно білого і жовтувато-білого кольору. Руда вольфраму. Від прізвища шведського хіміка К. Шеєле.
ШЕВІНГ-ПРОЦЕС
шевінг-процес; ч. чистове оброблення (зіскоблювання волосиноподібної стружки) зубців незагартованих зубчастих коліс шевером.
ШЕВАЛЬЄ
шевальє; ч. (фр., букв. - вершник, лицар) дворянський титул у феодальній Франції.
ШЕВЕР
шевер; ч. (англ., від скоблити) різальний інструмент (зубчасте колесо або рейка з зубцями) для шевінгування.
ШЕВЙОТ
шевйот; ч. (англ.) м'яка, злегка ворсиста гладкопофарбована вовняна костюмна тканина, іноді з бавовняною основою. Від назви місцевості в Шотландії.
ШЕВРЕТ
шеврет; ч. (фр., - кізочка) хромова шкіра (замінник шевро), вироблена з шкур овець. Застосовують для виготовлення взуття, головних уборів тощо.
ШЕВРО
шевро; с. (фр., козеня) шкіра хромового дублення, виготовлена з шкур молодих кіз. 3 Ш. виробляють взуття.
ШЕВРОН
шеврон; ч. (фр., кроква) 1. Нашивки з галуна на рукаві форменого одягу. 2. Нагрудна нашивка, що вказує на поранення в бою. Див. також: аксельбант, галун, позумент
ШЕВРОННИЙ
шевронний 1. Той, що належить до шеврона. 2. Ш-е колесо - шестерня, в якої зубці нахилені під кутом (навкіс).
ШЕДЕВР
шедевр; ч. (фр., букв. - головна робота) 1. В середні віки в Західній Європі - зразки виробів, які мали подавати ремісники, щоб здобути звання майстра. 2. Визначний твір літератури, …
ШЕДУЛА
(англ., опис, від лат., смужка паперу) в ряді країн (Англії, Італії та інших) частки, на які поділяють усі доходи залежно від їхніх джерел і кожна з яких оподатковується окремо.
ШЕЗЛОНГ
шезлонг; ч. (фр., букв. - довгий стілець) легке розсувне крісло, на якому можна напівлежачи відпочивати.
ШЕЙК
шейк; ч. (англ., букв. - тремтіння) парний танець англійського походження.
ШЕЙХ
шейх; ч. (араб., букв. - старий) 1. В арабських країнах - глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського духівництва.
ШЕЛАК
шелак; ч. (гол.) смола, яку виділяють молоді пагони деяких тропічних рослин внаслідок укусів цих пагонів т. зв. лаковими червецями. Використовують для виготовлення лаків, фарб, патефонних …
ШЕЛЬСЬКА КУЛЬТУРА
археологічна культура раннього палеоліту. Від назви стоянки біля містечка Шеля поблизу Парижа. Див. також: палеоліт
ШЕЛЬТЕРДЕК
шельтердек; ч. (англ., від навіс і палуба) верхня легка (захисна навісна) палуба на судні.
ШЕЛЬФ
шельф; ч. (англ., букв. - уступ) 1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів. 2. Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові. 3. Опора (палиця) …
ШЕНГ
китайський язичковий музичний інструмент типу губної гармошки.
ШЕНКЕЛЬ
шенкель; ч. (нім.) внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки. Натиском Ш. коня посилають уперед.
ШЕНЬШІ
(кит., букв. - мужі, що носять чиновний пояс) стан у феодальному Китаї; складався з поміщиків, які самі або члени їхніх сімей обіймали чиновні посади й становили правлячу верхівку села.
ШЕРБЕТ
шербет; ч. (тюрк., від араб., шараб) 1. Східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром. 2. Густа маса, виготовлена з фруктів чи кави, шоколаду й цукру.
ШЕРИФ
шериф; ч. (1) (англ., від англосакс., графство і службовець, правитель) виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, …
ШЕРХЕБЕЛЬ
шерхебель; ч. (нім., від загострювати і струг) столярний інструмент (рубанок з закругленим лезом) для первинного (грубого) стругання деревини.
ШЕФ
шеф; ч. (фр., голова, керівник) 1. загальна назва начальника установи, підприємства, відділу тощо. 2. У царській Росії офіційний попечитель навчального закладу, почесний командир …
ШИЇЗМ
шиїзм; ч. (араб., група прибічників) один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі.
ШИБЕР
шибер; ч. (нім., заслінка) 1. Заслінка в димоходах заводських печей і котельних установок, якою регулюють тягу. 2. Затулка (щит), якою відключають різні частини водозабірних споруд від …
ШИВА
(санскр., букв. - прихильний, дружній) бог-руйнівник і водночас творець у трійці (трімурті) головних богів індуїстського пантеону.
ШИВАЇЗМ
один з основних напрямів індуїзму, що склався на грунті культу бога Шиви.
ШИЗОГОНІЯ
шизогонія; ж. (гр., розсікаю, розділяю і ...гонія) множинний поділ; одна з форм нестатевого розмноження багатьох найпростіших і деяких водоростей.
ШИЗОФРЕНІЯ
шизофренія; ж. (гр., розсікаю, розділяю і серце, душа, розум) тяжке психічне захворювання, яке характеризується стійкими змінами психіки, порушенням зв'язності психічних процесів, …
ШИК
шик; ч. (фр.) показна вишуканість у манерах одягатися, триматися.
ШИЛІНГ
шилінг; ч. (англ.) 1. Монета Англії, 1/20 фунта стерлінгів, та багатьох інших країн, 1/20 національних грошових одиниць. 2. Грошова одиниця: Австрії, поділяється на 100 грошей; Кенії, …
ШИМІ
шимі; ч. (англ.) салонний бальний танець, поширений у 20-х рр. 20 ст. Різновид фокстрота. Див. також: фокстрот
ШИМПАНЗЕ
шимпанзе; ч. (фр., з афр., цім-пензе) рід африканських людиноподібних мавп. Поряд з горилою за анатомічними та іншими ознаками найближчий до людини.
ШИНА
шина; ж. (нім.) 1. Металевий обруч, який насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін. 2. Гумовий суцільний обруч або оболонка з прогумованої тканини з …
ШИНГАРДИ
(англ., від гомілка і захист) 1. Щитки, гнучкі пристосування з шкіри або брезенту з набивкою всередині, які надівають у спортивних іграх на ноги, щоб захистити від можливих ударів. 2. У …
ШИНТОЇЗМ
(яп., синто, букв. - шлях богів) синтоїзм; релігія, що сформувалася в ранньофеодальній Японії на основі елементів шаманства, яке мало назву синто; пізніше зазнала впливу буддизму й …
ШИНЬЙОН
шиньйон; ч. (фр.) жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся (переважно накладного).
ШИРМА
ширма; ж. (нім., заслона) 1. Складана переносна перегородка, зроблена з рам-стулок, обтягнутих тканиною, папером і т. ін.; параван. 2. перен. Той (те), хто (що) служить прикриттям для …
ШИРСТРЕК
(англ., від кривизна борту і пояс) верхній пояс (найвищий ряд сталевих листів) бортової обшивки корпусу судна.
ШИФЕР
шифер; ч. (нім.) 1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору. 2. Будівельний плитковий матеріал (переважно даховий) з такого сланцю чи іншого матеріалу.
ШИФЕРВЕЙС
(нім., від сланець і біла фарба) застаріла назва свинцевого білила.
ШИФОН
шифон; ч. (фр., ганчірка) тонка м'яка бавовняна або шовкова тканина для білизни, жіночого одягу.
ШИФР
шифр; ч. (фр., букв. - цифра, від араб., сіфр - нуль) 1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа. 2. Код, …
ШИХТА
шихта; ж. (нім., шар, прошарок) 1. Суміш вихідних матеріалів (руда, флюси, кокс, вугілля тощо), призначених для переробки в металургійних, хімічних та інших агрегатах. 2. Кам'яновугільна …
ШКІВ
шків; ч. (гол.) колесо або коліщатко, до ободу яких прилягає приводний канат або пас.
ШКІПЕР
шкіпер; ч. (гол., від судно) 1. Командир несамохідного судна. 2. Завідуючий майном палубної частини військового або великого торговельного судна. 3. заст. Командир вітрильного …
ШКАЛА
шкала; ж. (лат., дробина) 1. Лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваної величини на чому-небудь; лінійка, рейка, круг і т. ін. з такими …
ШКАНЦІ
шканці; мн. (гол.) мор. частина верхньої палуби між середньою й задньою щоглами; шканці на військових суднах - місце для парадів.
ШКВАЛ
шквал; ч. (англ.) 1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем). 2. перен. Про що-небудь, що з'явилось раптово, навально, в значній кількості, обсягу і т. ін.
ШКЕНТЕЛЬ
шкентель; ч. (гол.) порівняно короткий сталевий або прядив'яний трос (переважно з огоном на кінці).
ШКЕРТ
шкерт; ч. (гол., хвіст, короткий канат) тонкий короткий кінець троса.
ШКОЛА
школа; ж. (лат., гр., вчена бесіда, навчальне заняття) 1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення, де він розташований. 2. Система освіти, сукупність закладів для …
ШКОТ
шкот; ч. (гол.) снасть для керування вітрилом (натягування нижнього кута вітрила).
ШЛІФ
шліф; ч. (нім.) відшліфована з обох боків тонка платівка мінералу або гірської породи для дослідження під мікроскопом.
ШЛІХ
шліх; ч. (нім.) сукупність важких, стійких щодо вивітрювання мінералів, яку одержують при промиванні різних розсипищ.
ШЛІХТА
шліхта; ж. (нім.) клейкий розчин (крохмаль, мило, гліцерин тощо), яким просочують основу тканини, щоб нитки стали міцнішими.
ШЛІЦ
шліц; ч. (нім., букв. - щілина) 1. техн. Поздовжній виступ або паз для з'єднування вала з деталями машини. 2. Розріз на спинці чи боках піджака.

1 2 3 > >>

© ukrslov.com - 2010