ЮАНЬ юань; ч.
(кит.)
грошова одиниця Китаю і відповідна їй монета, поділяється на 100 финів. ЮВІЛЕЙ ювілей; ч.
(нім. з лат., ювілейний рік)
1. Річниця життя, діяльності, існування чогось чи когось (переважно кругла дата).
2. Святкування з цього приводу. ЮВІЛЯР ювіляр; ч.
(нім.)
той, чиє свято (ювілей) відзначається. ЮВЕЛІР ювелір; ч.
(флам., коштовний камінь)
1. Майстер з обробітку коштовних каменів або виготовлення з них прикрас.
2. Продавець таких виробів. ЮВЕЛІРНИЙ ювелірний
(гол., ювелір)
1. Пов'язаний з художніми виробами, прикрасами і т. ін. з коштовних металів і каміння, з їх виготовленням і продажем.
2. перен. Ретельно продуманий або майстерно … ЮВЕЛІТ (гол.)
пластична маса, яку застосовують для виготовлення виробів, що імітують ріг, черепаху, янтар. ЮВЕНАЛЬНИЙ ювенальний
(лат., юний, юнацький)
статево незрілий. ЮГУРТ югурт; ч.
(тюрк.)
кисло-молочний продукт; йогурт. ЮЗ ч.
букводрукуючий телеграфний апарат.
Від прізвища англійського винахідника цього апарата Д. Юза. ЮКА ж.
(ісл.)
1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна.
2. Волокна цієї рослини, з яких … ЮНІОР юніор; ч.
(лат., молодий, юний)
спортсмен віком 18-20 років, який бере участь у змаганнях у своїй віковій групі. ЮНГА юнга; ч.
(нім., букв. - юнак)
підліток на судні, що навчається морської справи, готується стати матросом; молодший матрос. ЮНКЕР юнкер; ч.
(нім., молодий дворянин)
1. В колишній Пруссії, пізніше в Німеччині великий землевласник-дворянин.
2. В російській армії до середини 19 ст. унтер-офіцер з дворян. Пізніше Ю. … ЮНОНА Юнона; ж.
(лат.)
1. В давньоримській міфології богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця жінок, дружина Юпітера.
2. Одна з найбільших малих планет. ЮПІТЕР Юпітер; ч.
(лат.)
1. У давньоримській міфології головний бог, бог неба, світла, грому й дощу.
2. Найбільша планета Сонячної системи, п'ята за віддаленням від Сонця.
3. (Юпітер). В … ЮРА другий період мезозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався 195 млн. років тому, тривав 58 млн. років. Відклади цього періоду становлять юрську систему. Від назви гір Юра в … ЮРИДИЧНИЙ юридичний
(лат., судовий)
1. Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням; правничий, правознавчий.
2. Який має офіційне право на що-небудь. ЮРИСДИКЦІЯ юрисдикція; ж.
(лат., від право і проголошую)
1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання, прерогативи.
2. Сфера, на яку поширюється таке право. ЮРИСКОНСУЛЬТ юрисконсульт; ч.
(лат., правознавець)
постійний консультант з правових питань в установах, на підприємствах, в організаціях. ЮРИСПРУДЕНЦІЯ юриспруденція; ж.
(лат., знання права)
сукупність правових наук, правознавство. Вживається також для позначення теоретичної діяльності в галузі права й практики застосування права. ЮРИСТ юрист; ч.
(лат.)
фахівець з правознавства, юридичних наук, практичний діяч у галузі права; правник, правознавець. ЮРТА юрта; ж.
(тюрк.)
переносне (переважно конусоподібне) житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в деяких кочових і напівосілих народів Центральної і Середньої Азії та Південного Сибіру; … ЮСТИРУВАТИ юстирувати
(лат., правильний)
точно підганяти, регулювати, вивіряти прилад, механізм тощо. ЮСТИЦІЯ юстиція; ж.
(лат., букв. - справедливість)
1. Суд, судова діяльність держави, правосуддя.
2. Сукупність державних органів, що займаються судочинством.
3. розм. Юристи. ЮТ ют; ч.
(гол.)
мор.
кормова частина палуби корабля від грот-щогли або від кормової рубки до ахтерштевня. ЮФЕРС юферс; ч.
(гол.)
мор.
металевий або дерев'яний пристрій, яким натягують стоячий такелаж корабля. ЮЮБА ююба; ж.
(араб.)
бот.
кущова або деревна рослина роду унабі. Поширена у тропічних і субтропічних країнах. Культурні форми Ю. мають їстівні плоди. Кора та корені містять багато дубильних …
| 