ЄВАНГЕЛІЄ Євангеліє; с.
(гр., добра звістка)
1. Ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя Ісуса Христа. Частина Біблії.
2. перен. (Євангеліє) Книги, в яких викладено основні … ЄВАНГЕЛІСТ євангеліст; ч.
(гр.)
1. Кожний з чотирьох, визнаних християнською церквою, укладачів ранньохристиянських творів - євангелій.
2. Член секти євангелістів. ЄВГЕНІКА євгеніка; ж.
(гр.)
напрям у генетиці, що ставить завдання поліпшення біологічних властивостей людини. ЄВНУХ євнух; ч.
(гр., охоронець ложа)
кастрат, наглядач за гаремом у мусульман. ЄВРОВАЛЮТИ (англ.)
сукупна назва стійких валют, якими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами країн-емітентів цих валют: євродолари, євростерлінги, євроєни … ЄВРОДЕПОЗИТИ (англ.)
вклади до великих комерційних банків у чужоземній валюті за рахунок коштів, що функціонують на ринку євровалют. ЄВРОДОЛАРИ (євро(пейські) долари)
тимчасово вільні кошти в доларах США, вміщені організаціями й особами країн в європейських банках і використовувані цими банками для надання кредитів. Операції з Є. … ЄВРОКАРД (англ.)
міжнародна кредитна картка з правом використання в країнах - учасницях європейської банківської системи. ЄВРОКРЕДИТИ (англ.)
міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку. ЄВРООБЛІГАЦІЯ (англ.)
цінний папір на прюд'явника, боргове зобов'язання позичальника, що отримав довготермінову позику в одній з євровалют. ЄВРОПІЙ європій; ч.
хімічний елемент, символ Eu, ат. н. 63; рідкісноземельний метал, належить до лантаноїдів. Від назви континенту Європи. ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА (англ.)
форма організаційних стосунків країн-членів Європейського Співтовариства (ЄС) у валютній сфері, метою якої є забезпечення стійкого співвідношення курсів національних валют цих … ЄВРОРИНОК (англ.)
міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому операції здійснюються у валютах. ЄВРОЧЕК (англ.)
чек, що приймається до оплати в будь-якій із країн-учасниць європейської банківської системи "єврочек" (створена у 1968 р.). ЄГИПТОЛОГ єгиптолог; ч.
(гр.)
єгиптознавець, учений, що займається дослідженням і вивченням єгипетської старовини. ЄГИПТОЛОГІЯ єгиптологія; ж.
(гр.)
єгиптознавство; наука, об'єктом вивчення якої є древньоєгипетська мова, історія. ЄДВАБ єдваб; ч.
(нім.)
шовкова тканина. ЄЗУЇТИ (лат., Ісус)
1. Члени католицького чернечого ордену "Товариство Ісуса", заснованого в 1534 р. для зміцнення папської влади і боротьби проти Реформації.
2. перен. Єзуїт - підступна, підла, … ЄЛЕЙ єлей; ч.
(гр.)
олива, яку використовують під час церковних відправ. ЄЛЕЙНИЙ єлейний
(гр.)
1. Олійний, оливний.
2. перен. Масний, лицемірно солодощавий. ЄЛИСЕЙСЬКІ ПОЛЯ (фр.)
1. Широка, засаджена деревами і квітами вулиця у Парижі.
2. У міфології давніх греків - рай, потойбічний світ, той світ, світ тіней ЄНА єна; ж.
(яп.)
японська монета, ієна. ЄПИСКОП єпископ; ч.
(гр., букв. - наглядач, охоронець)
1. Вищий духовний чин у християнській церкві.
2. У Стародавній Греції - політичний агент, що його Афіни засилали в союзні держави для … ЄПИСКОПІЯ (гр.)
церковний округ; єпархія, що нею керує єпископ. ЄПИСКОПСТВО єпископство; с.
(гр.)
1. Сан єпископа.
2. Єпископія, єпархія.
3. Час правління єписокопа. ЄРГАК (тат.)
кожух зі шкіри жеребця з вовною догори. ЄРЕСІОЛОГІЯ (гр.)
історичний опис єресей, а також полемічна література, спрямована проти них. ЄРЕСІЯРХ (гр.)
основоположник єресі, секти чи її лідер. ЄРЕСЬ єресь; ж.
(гр., особливе віровчення)
1. Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви.
2. перен. Відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, … ЄРЕТИК єретик; ч.
(гр.)
1. В християнстві - людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі.
2. перен. Людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо. ЄРИК єрик; ч.
(гр.)
1. Невелика вузька протока річки або озера.
2. Невеликий канал між лиманами, болотами, плавнями.
3. стара назва літери ь ЄСЕЇ (євр.)
юдейська секта, що виникла у 2 ст. до н. е., представники якої проповідували аскетичний побут і спільність майна. ЄФРЕЙТОР єфрейтор; ч.
(нім.)
1. В арміях 17 - 18 ст. - старший солдат.
2. Перше військове звання після рядового. ЄХИДА єхида
(гр.)
1. У давньогрецькій міфології - потвора - напівжінка і напівзмія.
2. Невеликий австралійський ссавець з пташиним рилом, довгою шерстю і колючками.
3. Отруйна гадюка.
4. … ЄХИДНА єхидна; ж.
(гр.)
1. У давньогрецькій міфології - потвора - напівжінка і напівзмія.
2. Невеликий австралійський ссавець з пташиним рилом, довгою шерстю і колючками.
3. Отруйна … ЄҐЕР єґер; ч.
(нім., мисливець)
1. Солдат особливих стрілецьких (єгерських) частин у ряді армій.
2. Спеціаліст-мисливець, який керує полюванням, доглядає тварин у заповідниках і … ЄҐЕРМАЙСТЕР єґермейстер; ч.
(нім.)
1. Мисливський ватажок.
2. Придворний ранг у царській Росії. ЄҐОВІСТИ одн. - єґовіст; ч.
члени однієї з сект у християнстві, яка заперечує триєдинство бога й визнає єдиним богом Ягве (перекручене - Єґова, звідки й назва).
Див. також:
секта ЄҐОВА (євр.)
піднесена, урочиста назва Бога в Біблії.
| 