Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник іншомовник слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я


АБАК

абак; ч. (гр., дошка) 1. іст. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до 18 ст.); нагадує рахівницю. 2. Верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри. 3. В номографії - особливе креслення (т. зв. сітчаста номограма). Див. також: капітель, номографія, пілястр

В iнших словниках: знайдено 7 збігiв


/УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)/
АБАК вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX ст.) у Зх. Європі.
АБАКА верхня частина капітелі доричної колони у вигляді чотиристоронньої плити.
АБАКАНОВИЧ (Abakanowicz) Маґдалена, нар. 1930, пол. скульптор; професор Пол. вищої школи красних мистецтв у Познані; розмаїті скульптурні …

/Орфографічний словник української мови/
АБАК аба
АБАКА аба
АБАКАН Абака

/Архітектура і монументальне мистецтво/
АБАКА див. абак
Латинська транскрипцiя: [abak]
→ АБАКА абака; ж. (ісп.) 1. Те ж саме, що й абак 1. 2. Манільське прядиво, з якого виготовляють корабельні снасті, канати, мотузки, снопов'язальний шпагат …
← АБАЗИНИ одн. - абазин, ч.; абазинка, ж. (самоназва - абаза) кавказька народність. Проживають в Карачаєво-Черкесії, Адигеї, Туреччині.



© ukrslov.com - 2010