абориген; ч.
(лат., від початку)
1. Тубілець, давній
автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості).
2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній місцевості і й досі тут існуючі. Те саме, що автохтон.
3. У грецькій міфології - давні жителі Середньої Італії, які згодом стали називатись латинянами.
Див. також:
автохтони
/ УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)/ АБОРИГЕНІВ ВІРУВАННЯ вірування туземних племен Австралії; найважливіша складова а. в. - тотемізм, що водночас виступає як система племінної … АБОРИГЕНИ широковживана назва корінного темношкірого населення Австралії, яке розмовляє австрал. мовами; бл. 265 тис. (переважно у … / Орфографічний словник української мови/ АБОРИГЕН абориге АБОРИГЕННИЙ абориге / Українсько-російський словник/ АБОРИГЕН
, АБОРИГЕННИЙ аборигенный / Словник синонімів Караванського/ АБОРИҐЕН тубілець, автохтон, корінний житель, жм. старожил, як ім. місцевий, тутешній. АБОРИГЕННИЙ тубільний, автохтонний, тутешній, корінний, місцевий. / Eкономічна енциклопедія/ АБОРИГЕНИ рос. аборигены
(від латин. aborigines, від ab origine — від початку) — корінні жителі країни чи місцевості. Інша назва … / Словник іншомовних соціокультурних термінів/ АБОРИГЕНИ (від лат. ab origine - від початку, первісний, одвічний)
корінні жителі, тубільці (люди, звірі, рослини) якої-небудь території, … / Літературне слововживання/ АБОРИГЕН -а. На відміну від слів тубілець, автохтон, уживаних у значенні "корінний житель якоїсь країни або місцевості", … Латинська транскрипцiя: [aborygen] → АБОРТ аборт; ч.
(лат., викидень)
1. Мимовільне або штучне переривання вагітності; передчасні пологи; викидень (природний самоаборт).
2. Припинення … ← АБОРДАЖ абордаж; ч.
(фр., борт судна)
1. Спосіб ведення морського бою, що полягає у зчепленні бортами суден для рукопашної сутички їхніх екіпажів; …
|
|
В iнших словниках: знайдено 10 збігiв