Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Словник мови Стуса →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E

Слова на лiтеру О (51)

ОБАКРАЙ
-ю, ч., інд.-авт. Похідне від оба і край — на обидва боки. З ціложиттєвого ждання Ти смерть на кілька літ відтрутив, аби почути пахощ рути і в неї впасти навмання — з усіх розлук …
ОБЕЗГОЛОСЕНИЙ
-а, -е, інд.- авт. Похідне від о, без і голос — позбавлений голосу. ...і лопаються лунко, як гладущики, обезголосені тіла закланні. (ЗД:69).
ОБОЛОК
-а, ч., заст., поет. 1. Хмара, хмарина. 2. Небесна блакить. Горить налитий сонцем оболок, і день до берега припав... (ЧТ:158).
ОБОРА
-и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби. Та погляд застує імла, і ти, мов лев, у цій оборі, де стільки кроків в коридорі, — аж світ зайшовся дубала! (П-1:30).
ОБОЮДОЖАЛИЙ
-а, -е, інд.-авт. Та мури, мов із мертвих всталі, похмуро мовили: чекай, ще обрадіє із печалі твій обоюдожалий край. (П-1:36).
ОБРИ
(обр), -ів, мн. Слов'янська назва аварів. ...смеркне перший обрій, потому – другий, третій. Ніби, обри, вони запрагли смертної пори (ЧТ:69); Затрембітало. Вже світає, а обр і …
ОБРОТЬ
-і, ж. Вуздечка без вудил для прив'язування коня. Коню — оброть. І далі — без коня. Коню — оброть. І романтичні наші мовчання сльози розпачі слова на незабудь... (П-2:258).
ОБЧАС
-а, ч., діал. Каблук. Так часто цокотять обчаси, так часто серце стугонить. (П-1:104).
ОВИД
-у, ч., рідко. Обрій, виднокруг. Душе, відшукуй власний слід, де знані всі стежки, імла заткала весь овид, гримкочуть потоки... (ЧТ: 135).
ОВОГНЕНИЙ
-а, -е, інд.-авт. Дієпр. від вогонь. Охоплений вогнем. Та за тобою небо запалало, овогнене грозою стожалів. (П-2:68).
ОГИР
-а, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Ранок древній, наче огир баский. Задаремне: зважитись — не з руки. (П-2:295).
ОГРАННЯ
-я, с., інд.-авт. Ім. до огранювати – шліфуючи поверхню чого-небудь, робити на ній грані. У зашморзі бід аж зайшовся кривий од волання борлак, аж огранням дзеркал заросилася кров! …
ОДВОЛОДАНИЙ
-а, -е. Дієпр. пас. до одволодати. Бо, одволоданий, не прихистиш душі, що зупинилась при порозі назнаменовань, при сліпучім розі заломів долі. (П-2:21).
ОДЕНКИ
-ів, мн., заст. Спільна робота заміжніх жінок (прядіння, вишивання тощо) у зимові дні. Подзенкують трамваї, автобуси снують, оденки десь справляють, пиячать і жують. (ЧТ:34); Най …
ОДНОГОРЛИЙ
-а, -е, інд.-авт. Похідне від один і горло. Гріх — жити в одногорлому плачі, в тужінні одногорлому, в радінні гріх жити одногорлому, в падінні дозволено прожити. (Т.1, кн.2:230).
ОДЯКА
-и, ж., інд.-авт. Те саме, що подяка. ...не зраджуючи правду і добро, їм принеси без чорних заборол свою любов, одяку і дитинність. (ЧТ:76).
ОЗЛІННЯ
-я, ж., інд.-авт. А шал який! Яке озління! О білий світе-блекота. (П-1:132).
ОКАПИНИ
-ин, мн., розм. Те, що стікає зі свічки. Пітьма тайгова як Елізіум, модринна глиця — ніби сліз окапини. (Т.1,кн.2:63).
ОКЛУНОК
-ка, ч., інд.-авт. Те саме, що клунок. Як удова, з оклунком заходить Україна в рідний дім... (Т.1, кн.2:156).
ОКОВИТА
(лат. aqua vitae — вода життя), -тої, рідко -ти, ж., заст. Міцна горілка високого ґатунку. П'ючи біду, неначе оковиту, я заховався, змовкнув і затих. (ЧТ:40); Тож: пий із кварти …
ОКОРЕНОК
-нка, ч. Частина стовбура від кореня до гілок. ...ще — чайка однокрила, ще — зигзиця і ще-як окоренок лихоліть. (ЗД:75).
ОКРАЙСВІТ
-у, ч., інд.-авт. Похідне від (о)край і світ — на краю світу. Десь окрайсвіту тінь забута бродить, та тінь, котрою я себе зберіг. (ЧТ:106); Ми лише були за окрайсвітом, за проваллям …
ОКРИК
-у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін. ...аби спізнати, що рівновеликі оці зусилля єдності — з обох найдальших окриків... …
ОКРИЛЛЯ
-я, с., збірн., інд.-авт. Те саме, що крила. Та бійся знесеному буть: Ікарове окрилля вік навертатиме на путь досадного знесилля. (Т.1, кн.2:173).
ОКРУШИНА
-и, ж., розм. Те саме, що крихта. Несамовито-синій вороновий розкрилений косопис напівкільний — душі твоєї витлілі окрушини — з кального сонця приспадає тихо... (ЗД: …
ОКТАЕДР
(грец. oktaedron < octo — вісім і hedra грань), -а, ч. Восьмигранник. Горе тебе в чотири мури оборало (чотирикутник певності, чи, може, спотворений октаедр плачу?). (ЧТ:51).
ОЛІГОЦЕНОВИЙ
< олігоцен (< грец. olygos – малий і kainos — новий), -а, -е. Найпізніша епоха палеогену — першого періоду кайнозою тривалістю 35-40 млн. років. Стигми тіл — це стигми душ. Це — з …
ОМИРЕНИЙ
-а, -е, інд.-авт. Похідне від смирення. Сюрчали сторожі, громохкі постріли колошкали омирений мій сон і обміняли пережовклий спокій. (ЧТ:1.45).
ОМИРЕННЯ
-я, с., інд.-авт. Похідне від мир — сповнений миру, спокою. Витворивши звіра з самого себе, ти, своїх омирень позбулий, поснувався, наче дим, на попелищі власному. (ЧТ:78).
ОПАЗУРИТИ
-ить , док., перах., інд.-авт. Дієслово до пазур. Охопити лазурями. Колись розпукне серце, чорний вечір опазурить твої одлеглі плечі... (ЧТ:78).
ОПОКА
-и, ж., мет. 1. Металевий або дерев'яний ящик без дна і верху, що утримує формувальну суміш під час виготовлення ливарних форм. 2. Тверда, легка гірська порода, багата на чорнозем. ...не …
ОПОРЯТУВАТИ
-ую, -уєш, док., перех., інд.-авт. Врятувати, порятувати, вирятувати. ...опорятуйте із тяжких невір, з тортур самодонищення... (ЧТ:97).
ОПОРЯТУНОК
-у, ч., інд.-авт. Дія за знач, опорятувати. Він опорятунок, я ж білоусто мовлю: порятуй... (ВЦ:195); лиш дві руки, як два крила, шукають безнастанно опорятунок — угорі, в …
ОПУКА
-и, ж., заст. 1. М'яч. 2. Опукла частина чогось, вигин. Болото — аж гримить, а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129).
ОРИФЛАМА
(від франц. oriflamme < лат. aurum – золото і flamma полум'я), -и, ж. 1. У середньовічній Франції — прапор короля. 2. Великий прапор, прикріплений на мотузку, протягнутий упоперек вулиці …
ОРФЕЙ
(грец. Orpheus), -я, ч. У давньогрецькій міфології — музикант і співак, спів якого причаровував не тільки людей, але й диких звірів, річки, скелі. Всеспалення Твоє автодафе …
ОСІЯ
-ї, ч. Легендарний пророк, якому приписується одна з книг Біблії. Як тяжко жити в вимерлих світах, щоб тугою Осії голосити. (ЧТ:127).
ОСЛАВИ
ослав, мн., інд.-авт. Похідне від ославити. — На дворі дощ? — я запитав. — А так, на небі ні хмарини. І сльози на очах дружини від сподівань і від ослав. (ВЦ:191).
ОСМУТА
-и, ж., діал. Смуток. Утекти б од себе геть світ за-очі, у небачене, нечуте, у немовлене, де нема ані осмут, ні радощів, де ніщо не збавлене, не здолане. ( ЗД:72).
ОСОННЯ
-я, с. 1. Незатемнене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем. А впораюсь — раптом вирветься Чевоним осонням, Червоною стрічкою …
ОСОРОМА
-и, ж., рідко. Те саме, що сором. З перерізаним горлом, як півень, відчайдушно лопоче крильми, осоромою тільки й живий він і розверстими навстіж грудьми. (ЧТ:50).
ОТІНИТИ
-юю, -юєш, док., перех. Те саме, що затінювати, вкрити тінню; пор. осінити, ославити. Досить: гулкої порожнечі я сягнув і зупинився. Вигорілий простір отінив свічку – болю епіцентр. …
ОТІННЯ
-я, с., інд.-авт. Дія за знач. отінити. Атмосфера гріха – в причаєних печерах, ялин отіння — наче негри. (ЗД:63).
ОТАВА
-и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. Так явно світ тобі належать став, що вражений дарованим багатством оцього дня, відчув, як святотатство: блукати лісом, лонами …
ОФІРА
-и, ж., рідко. Те саме, що жертва. ...порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і …
ОФІРУВАТИ
-ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що жертвувати. Холодний повів холодну халабуду обдавав, палахкотіло полум'я любові, котрому ти життя офірував. (ЧТ:105).
ОХВИЛІ
охвиль, мн., інд.-авт. Похідне від хвилі. Чорно-біла весна між крижин, рябуватих охвиль...(ЗД: 121).
ОХВИЛЛЯ
-я, збірн.. інд.-авт. Те саме, що охвиля. Звабливо жита іще грають спижево-зеленним охвиллям. (Т.1, кн.2:83).
ОШАТТЯ
-я, с., інд.-авт. Похідне від шати. Замість ялинки — сосни у вікні У передноворічному ошатті... (Т.1, кн.2:165).
ОШМАТТЯ
-я, с., збірн., діал. Обривки, шматки, клапті. Бо є ось воно — ошмаття існування! Це гноття прагнень, спогадів, бажань. (ЧТ.:106).
ОШРОТТЯ
-я, збірн., інд.-авт. Те саме, що шріт — дріб. І тінь біжить — поверхи давніх днів. І заволока – на ошроття часу. (П-1:137).


© ukrslov.com - 2010