СІВЕРКИЙ -а, -е, діал. Холодний, пронизливий.
Таксі. Шурхотіння. Пронозистий вітер
і далеч, урубана в обрій мечем –
тих ієратичних назначених літер
нервовий скоропис — як сіверкий щем.
СІЗІФ (грец. Sisiph), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології будівничий і цар Коринфа, засуджений богами вічно викочувати на гору великий камінь, який з вершини щоразу скочувався вниз. 2. перен.
САВАОФ -а, ч. Одне з імен бога в іудаїстичній та християнській традиціях.
А я, неначе Саваоф,
бив веслами рогіз,
тулив до себе їх обох
і не встидався сліз. (ЧТ:186). САМОБІЛЬ -болю, ч., інд.-авт. Похідне від само... і біль.
...а межи ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла... (ВЦ:155). САМОВИВИЩЕННЯ я, с., інд.- авт. Похідне від само... і вивищення.
Надто мало
землі для духу. Надто для душі
розкошланої тісно на планеті,
де жити — горбитись (самовивищень
западини).
САМОВИГОРЯННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і вигоряння.
Самовигоряння
йому незвичне. Віра ж бо триває
останніми жаринами жалів. (ЧТ:77). САМОВИЖИДАННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і вижидання.
Десь я спинився в самовижиданні
і відростаю на однім жданні,
і в ньому старію. (ЧТ:79). САМОВОЛЯ -і, ж., інд.-авт. Похідне від само... і воля.
Червона барка в чорноводді доль
загубиться. І фенікс довгоногий
перенесе тебе в ясні чертоги
від самоволь, покори і сваволь. (П-1:56). САМОВОРОТТЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і вороття.
...я відчуваю власну смерть живою,
як і загибель самовороттям. (ЧТ:58);
Попереду народжень
чигає смерть, що, мудра і
САМОВОСКРЕСІННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і воскресіння.
...перейде крізь страстотерпця тіні
пророк, свого цураючись лиця,
в передчуванні віщого кінця
самоофіри й самовоскресіння.
САМОВТЕЧА -і, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втеча.
Літник
накинути б на утлі плечі
та рухатися — не до речі
звільнитись бажань самовтечі... (Т.1, кн.2:98);
Доброму і злому
кажи межу
САМОВТРАТА (самоутрата), -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втрата.
Проминання — цілюще.
Одужання — самовтратою. (ВЦ:160);
Поки стане,
захолоне крутіш осуг
невблаганний
з самовтратами
САМОВТРАЧЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від само... і втрачений.
...хто скін свій пережив
ще замолоду, змалку, від народжень,
наважившись до всіх самоутрат
у цьому самовтраченому світі. (ЧТ:139). САМОГАМУВАННЯ-САМОВДОВОЛЕННЯ с., інд.-авт. Похідне від само... і гамування, вдоволення.
...останній крик настрашеної волі,
тим схарапудженої, що кінець
видніший їм за самогамування-
самовдоволення. (ЧТ:37). САМОДАР -у, ч., інд.-авт. Похідне від само... і дар.
Мусять дерева
навчати доброти, як самодару. (ЗД:131). САМОДАРУВАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і дарування.
Ти був скупий чи то — занадто щедрий
на власну душу і не брав нічого
із тих дарів високих, що тобі
належать правом
САМОДОВІРА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і довіра.
...втративши самодовіру здавна,
став наближатися
осклілий погляд... (Т.1, кн. 2:121);
утративши чуття самодовіри,
став наростати
САМОДОКІР самодокору, ч., інд.- авт. Похідне від само... і докір.
Не вір — ні долі, ні собі не вір,
а спроневіра і самодокір
і змерзлий крик, що грудкою у горлі
засів мов кляп — то все неначе
САМОДОНИЩЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і донищення.
...опорятуйте із тяжких невір,
з тортур самодонищення — зніміть
моє здиміле тіло із хреста... (ЧТ:97). САМОДОСАДА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і досада.
...в мить крутого самопочезання
він надто пильно стежив шлях утрат, -
лиш так його спотворило дерзання
тим виразом вибачливих
САМОДОХОДЖЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і доходження.
Там крила птаства рясно миготіли,
мережилася зелень дивновзором,
а душу вже поймав самодоходжень
зухвалий холод і зухвалий жах.
САМОЗАБОРОНА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і заборона.
Нам ряд утрачено. Раптових спроб
назубрені шпилі — ото єдине,
що вирвалося з самозаборон,
які дарують небеса щедротні... (П-2:100). САМОЗАГАСАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і загасання.
А ти живеш навпомацки — і тільки.
Самопізнання самозагасання. (ВЦ:174). САМОЗАТЕМНЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і затемнення.
Ось тут мені не застує
самозатемнень невситуща хмара
ні сонця, геть студеного, ні зір. (Т.1, кн.2:139). САМОЗНИКАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і зникання.
Море
розтопленого жалю хлюпотить
і нас відстрашує — чеканням довгим
благословенної своєї смерти,
як найпевнішого самозникання
у
САМОЗНИЩУВАТИ -ую, -уєш, недок., перех., інд.-авт. Похідне від само... і знищувати.
Я ніби закоркований. Неначе
лиш улягаю силі рабування
і самознищую буремний дух. (ЧТ:107). САМОЗРАДА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і зрада.
Отож – страшись
тих зустрічей нищівних, що одразу
навернуть на дорогу самозрад
і скажуть: згинь. (41:113). САМОКРУЖЕЛЯННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і кружеляння.
А ти шугай — у самокружелянні
(немов планета згасла? чи болід?)
Тут ані дня, ні ночі, ні світання,
і почезає за тобою слід.
САМОНАБЛИЖЕННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і наближення.
...весь той чар
самонаближень, упізнань і врочень,
що визріли у невіді душевній
і стежать стежать стежать зизим оком,
ачи я
САМОНАРІКАННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і нарікання.
Ні, не впадай у біль до самонарікання.
О, не впадай у біль — його, як меч, піднось. (П-2:155). САМОНАРОДЖЕННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і народження.
І не існуй. Приємне відмирання —
Самонародження від'ємний знак. (Т.1, кн.2:196);
Оце самонародження твоє
то голос смерті:
САМОНАРОСТАТИ -аю, -аєш, недок., перех., інд.-авт. Похідне від само... і наростати.
Неначе дзвін поезія. Гуде
і самонаростає аж до повні... (П-2:150). САМОНИЩИТЕЛЬ -теля, ч., інд.- авт. Похідне від само... і нищитель.
Такий самонищитель,
що убиває, творячи добро... (Т.1, кн.2:94). САМООБМЕЖЕННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і обмеження.
Доходь самообмежень. То — причал.
Укритися. Сховатися. Втекти
у живосмерть. (ЧТ:102). САМООЗИРАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і озирання.
Збавляння
самого себе. Краща з благостинь.
З надгір'я налягла на тебе тінь,
неначе горя самоозирання? (ЧТ:188). САМООКРАДЕННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і окрадений.
Цей півсон
самоосліплої душі, ця туга
самоокрадення — то є життя
таємний смисл. (ЧТ:62). САМООКУПАЦІЯ -ї, ж., інд.-авт. Похідне від само... і окупація.
Ця самоокупація душі,
оця облуда людяності, може,
страшніша за злочинство. (ЧТ:112). САМООСЛІПЛИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від само... і осліплий.
Цей півсон
самоосліплої душі, ця туга
самоокрадення — то є життя
таємний смисл. (ЧТ:62). САМООФІРА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і офіра.
...перейде крізь страстотерпця тіні
пророк, свого цураючись лиця,
в передчуванні віщого кінця
самоофіри й самовоскресіння. (П-2:150). САМОПІДТВЕРДЖУВАТИ -ую, -уєш, недок., перех., інд.-авт. Похідне від само... і підтверджувати.
Ще, слава Богу, тьмяний стовбур совісті
признатись може весь до незбагненного,
котре самопідтверджує її
і
САМОПАЛАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і палання.
О як нестерпно хочеться подовжень
і невигасного самопалання! (П-2:130). САМОПЕРЕРОСТАННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і переростання.
...втрачаєш право самоуникання,
самопереростання скрайніх меж
і, розминувшись із самим собою,
ти почезаєш у незгоді вчинків...
САМОПОВЕРТАННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і повертання.
Тиші дай:
зупину. Абож – самоповертання
до роздоріж. (ЧТ:112);
оця утеча в самоповертання —
це ніби виснений в дитинстві
САМОПОГИБА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і погиба.
Господи, Господи, о осторонь
душі гулкі, що, заслухані в тугу,
немочі власної люблять наругу,
самопогиби високий огонь. (П-2:74-75). САМОПОДОВЖЕНИЙ -а, -е, інд.- авт. Похідне від само... і подовжений.
Хто б збагнув
оці дороги — без кінця і краю —
мов стріли надвивищень?
самоподовжені? (Т.1, кн.2:155);
Хто б збагнув
оці
САМОПОДОВЖЕННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і подовження.
Невже так мало
відведено людині для бажань
і успокоєнь? Сліпота! Само-
подовження — на власну ж душу. (ЧТ:116). САМОПОДОЛАННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і подолання.
Лише воління,
подолання — мов самоподолання,
протистояння, ніби вижиття,
хоч байдуже живеш, ачи почезнеш... (ЧТ:130). САМОПОМИНАННЯ -я, с., інд.- авт. Похідне від само... і поминання.
Ти загубився в горі — не знайтись
у чорноводді змовклого волання,
в ропі чекань і самопоминання
і гуку, що доносить благовість.
САМОПОМНОЖЕНИЙ -а, -е, інд.- авт. Похідне від само... і помножений.
І ще здалося — вдосвіта, наосліп:
що я себе утратив многотою
самопомноженого цього світу... (ЧТ:31). САМОПОСТАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і постання (від поставання).
По ліву руку — древній, аж до ер
самопостання, гоном безберегим,
щовбом смертельним, що наліг на серце
і наслухає
САМОПОЧЕЗАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і почезання.
Зухвало як – цуратися душі
і навертати й повнитись. І вічно
летіти в сонмі самопочезань. (ВЦ:174);
Ми радо полишаєм власні
САМОПРИПИНЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і припинення.
Самоприпинення. Стара чернетка,
прочитана і вздовж і поперек... (ЧТ:146). САМОПРОМИНАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і проминання
Пролита цятка болю, я шукаю
утраченої грудки самосну,
іще не розпочатої. І марно:
бо ж самопроминання твій приділ. (ЧТ:107);
В
САМОПРОТИСТОЯННЯ -я, с, інд.-авт. Похідне від само... і протистояння.
О вирвись, залишивши вирву
у грудях, і роздмухай грань
моїх самопротистоянь
і дай напитися з потиру. (П-2:195). САМОПРОЧУВАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і прочування (від почування).
Ти ще на лезі самопрочування,
на пласі спогадів-передчуттів
блаженного кінця... (ЧТ:145). САМОРОЗСВІТАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і розсвітання.
Не прагни, сину мій, а бережись,
тримаючись вервечки існування,
і научайся саморозсвітання,
і мерехтіти радістю навчись.
САМОРОЗТРАТА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і розтрата.
Оце заповнювання порожнеч,
майбутніх днів оця саморозтрата
за многотою гри... (ЧТ:62). САМОРОЗЩЕПЛЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і розщеплення.
Бажання жити — тільки-но на дні.
Твої саморозщеплення скінчились... (ЧТ:75). САМОСВІТ -у, ч., інд.-авт. Похідне від само... і світ.
Як моторошно в самосвіті!
Як страшно і нестерпно як! (ЧТ:99). САМОСЕБЕЗМЕРТВІЛИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від само..., себе і змертвілий. Той, що робить себе мертвим.
...я згубився — сотнями відбитків
самосебезмертвілого в довірах
і нахиляннях до безодні
САМОСМЕРТЬ -і, ж., інд.-авт. Похідне від само... і смерть.
Хіба що так: недозволенний простір
живого духу кличе самосмерть
подобою життя. (ВЦ:173);
...дар перевтілення то Божий дар:
грудьми
САМОСОБОЮНАПОВНЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само..., собою і наповнення.
...бо жити — то не є долання меж,
а навикання і самособою-
наповнення. (ЧТ:12). САМОСОН -у, ч., інд.-авт. Похідне під само... і сон.
Пролита цятка болю, я шукаю
утраченої грудки самосну,
іще не розпочатої. (ЧТ:107). САМОСПАЛЕННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і спалення.
...порив нас відроджує і кличе
перелітати смертне узграниччя,
аби в пекельний вечора опал
крилом сягнути — в лоно самоспалень
до
САМОСТРІЛ -у, ч., інд.-авт. Ім. до само... і стріляти.
Як рура, кругла вулиця,
гулка од гуду бджіл,
маленький хлопчик щулиться,
бо ж сонце — самостріл. (П-2:275). САМОСТРАТА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і страта.
Рудиментарний птах,
ти прагнеш висоти, як самострати... (Т.1, кн.2:205);
Все вигадка — що снилось
і з ночі увійшло,
до серця
САМОСТРУМУВАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і струмування.
Пильнуй спокійне самострумування,
коли лілеї жовті пелюстки
милішають і чезнуть. (ЧТ:151);
...аби в останньому пориві,
у плині
САМОСТРУМУВАТИ -ую, -уєш, недок., перех., інд.-авт. Похідне від само... і струмувати.
Ми з себе витікаємо, як ріки,
лиш самотою й пам'яттю великі,
встромляємось між скелями двома,
аби ріка пливла,
САМОТЕРЗАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і терзання.
Ця жага
самотерзання в вимерлому світі
напівречей-напівлюдей. (ЧТ:112). САМОТИННИЙ -а, -е, інд.-авт. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без інших; самітній.
Спиваєш тугу самотинну
і душу, мов малу дитину,
до рання присипляєш: спи. (П-2:182). САМОТОРОСИ -ів, мн., інд.-авт. Похідне від само... і тороси.
Страшні занадто ці самотороси
почезлих душ. (ЧТ:112). САМОУНИКАННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само.,, і уникання. Уникання самого себе.
...втрачаєш право самоуникання,
самопереростання скрайніх меж
і, розминувшись із самим собою,
ти почезаєш у
САМОУПОКОЄННЯ -я, с., інд.-авт. Похідне від само... і упокоєння. Упокоєння себе.
А спіралений
кавалок шляху скручується ще
до цілковитих самоупокоєнь. (ЧТ:96). САМОУТРАТА -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і утрата. Утрата самого себе.
Край
твоєї віри, мов поріг шалений
над безгомінням вічного добра
самоутрати. (ЧТ:72);
хто скін свій
САМОУТРАЧЕНИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від само... і утрачений. Утрачений для самого себе.
Тільки за шелом'янем,
за порожнечею і небуттям
ти знову повертаєшся до себе,
але – самоутрачений навік.
САМУМ (араб. samum – пекучий вітер), -у, ч. Сухий гарячий вітер у пустелях Північної Африки та Аравійського півострова, що часто супроводжується піщаними бурями.
Ревуть гармати? Відгуло.
І
СВІНУТИ -не, док. Яскраво спалахнути.
Де свінула Софія світанкова,
упав каштан, немов морений дуб. (ЧТ:190). СВІТАННИЙ -а, -е, інд.-авт. Те саме, що світанковий.
Коханий ретязь урвався і просипав краплі крові,
як перламутри досвітків смеркальних
чи розсипи світанних вечорів. (ЧТ:146). СВІТИ-ГАЛАЇ світів-галаїв, мн., інд.-авт. Похідне від світ і галай ("галасвіта" — світ за очі). Далекі світи.
На тебе чатують світи-галаї.
Прощальний — як подим пожарищ — той спогад. (П-1:98). СВІЧАДО -а, с., заст., поет. Дзеркало.
У німій, ніби смерть, порожнечі свічад
пересохла імла шебершить, мов пісок... (П-1:33);
В квадратах жертв — чистописом журби —
усепокора, майже
СВАРОГ -а, ч. У слов'янській міфології бог вогню, батько Дажбога.
Та прозимом осінь віє,
німує земля Сварога,
і сонце божеволіє,
бо ж холодно і Волого. (П-1:79). СВИДИНА -ини, ж., бот. Посухостійка рослина родини кизилових; кущ або деревце з синьо-чорними плодами.
Лиш теплий, як зерно ячменю в тісті
ледь-ледь відчутний у дівочім тілі
солодкий хміль
СВЯТОВИТ -а, ч. У західнослов’янських слов’ян бог війни, сонця, перемоги, що зображається чотирьохголовим. Символи цього бога — ріг, сідло та меч.
Дрібнішає в узвишші святовит,
усіх дитячих
СЕБЕКРАЙ -ю, ч., інд.-авт. Похідне від себе і край.
І все то – за: дарунок сили
за себекраєм: на, візьми,
аби дороги доль гуділи
всіма серцями і грудьми. (П-1:100);
оця утеча геть за
СЕМІРАМІДА (грец. Semiramis), -и, ж. Цариця Ассирії наприкінці IX ст. до н.е., що проводила загарбницькі війни. З іменем Семіраміди традиція пов'язує спорудження "висячих садів" у Вавилоні — одного з
СЕМИГОРИ -гір, мн., інд.-авт. Похідне від сім і гори.
І що кигиче в мертвій цій пустелі?
Киги-киги — мов чайка з-над Дніпра.
О семигори горя, цвинтар велій,
і я тут згину, як прийде пора?
СЕРПОКРИЛЕЦЬ -льця, ч., орн., рідко. Те саме, що стриж.
Твої серпокрильці протнуть
наторосені хмари,
така чорнота, чорнота, чорнота угорі! (П-1:107). СЕРЦЕОКИЙ -а, -е, інд.-авт. Похідне від серце і око.
Сто плах перейди, серцеокий,
сто плах, сто багать, сто голгоф... (П-1:180). СИВАШ -а, ч., розм. Кінь сивої масті.
І з тих затятих здвоєних ночей
на півнебес зажевріло б іржання
чи сиваша чи привиду. (П-1:156). СИРЕНИ (лат. siren< грец. seir СКАЛКА (скалки), -и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. 2. перев. мн. Яскраві відблиски світла, звичайно на воді; полиски.
...і в покотьолі провесни шаленім
ти —
СКИМІТИ -млю, -миш, недок., розм., рідко. 1. Видавати протяжні, жалібні звуки. 2. Тихо, жалібно плакати. 3. безос. Давати відчуття тупого болю; нити, скніти.
...а те, що довго раною
СКРАЙНІЙ -я, -є, рідко. Те саме, що крайній.
...втрачаєш право самоуникання,
самопереростання скрайніх меж
і, розминувшись із самим собою,
ти почезаєш у незгоді вчинків... (ЧТ:35). СКРИТИ скрит, мн., розм. Схованки.
Старанно, Києве, сховав мене
в ці мертві закамарки, схрони, скрити. (П-2:26). СКРУХА -и, ж. 1. Тяжкий, гнітючий настрій. // Співчуття, жаль. 2. Визнання своєї провини, вияв каяття.
О горе,
бо бідний чоловік
за марним сподіванням
увесь розгубить дух
на долі довге
СЛІП -а, ч. Споруда у вигляді похилої площини зі спеціальним пристроєм для витягування суден на берег та спускання їх на воду.
Танцюй на пеклі, навісний,
свої заллявши сліпи,
сюди
СЛАНЕЦЬ -нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується.
Навпроти — графіка гори
і сніг і чорні сланці,
о хоч на мить заговори,
чиї лежать тут бранці. (П-1:147). СЛОВА-ЗАЖУРИ слів-зажур, мн., інд.-авт. Журливі, тужні слова.
Не чути їхніх слів-зажур,
урвалася дорога,
якою близяться уста,
рамена і долоні... (ЧТ:27). СЛОВО-БІЛЬ слова-болю, с., інд.- авт. Слово, сповнене болю.
І ти підносишся, гінкий, як слово-біль,
Гінкий, несамовитий, як стожало,
Жалів відьомських... (Т.1, кн.2:189).
|