Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  Стилістичні терміни →  А Б В Г Ґ Д Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т Ф Х Ч Ш Щ

Слова на лiтеру П (40)

ПАЛІНДРОМ
(від гр. palindromos — той, що вертається) стилістичний прийом організації мовного матеріалу в такий спосіб, що слова, фрази, вірші (перевертні) можна читати прямо і обернено (справа …
ПАРАБОЛА
(від гр. parabole — зіставлення, порівняння) притча, коротка казка, анекдот, алегорична розповідь повчально-моралізаторського змісту, яку включають до тексту твору, щоб активізувати увагу …
ПАРАДИГМА
(стилiстична) (від гр. paradeigma — приклад, взірець) схема (модель) семантико-стилiстичних вiдношень, що вiдобpажають наявнiсть  чи вiдсутнiсть стилiстичних   значень   (конотацiй)  та їх …
ПАРАЛЕЛІЗМ
(від гp. рarallelіssmos — зіставлення, порівняння) стилiстична фiгуpа поетичної мови, змiстом якої є зобpаження паpалельних явищ із piзних сфеp життя (пpиpода i людина). Паpалелiзм змiсту …
ПАРАПЛАЗМ
(фр. paraplasma) заміна старої форми новою.
ПАРАФРАЗА
(гр. paraphrasis — описовий зворот) троп, що є описовою назвою осіб (чи предметів, топонімів) за їх характерними ознаками, діями тощо: служитель Мельпомени (артист), мати городів Руських …
ПАРЕНТЕЗА
(гр. parenthesis — внесення) введення у фразу елементів, не пов‘язаних з нею синтаксично (вставні і вставлені слова, словосполучення і речення): Вже почалось, мабуть, майбутнє. оце, либонь, …
ПАРОНОМАЗІЯ
(від гр. para — біля, onomazo — називаю) стилістична фігура (звукова метафора), що досягається майстерним використанням близьких за звучанням, але різних за значенням слів: Коли стану я …
ПАРЦЕЛЯЦІЯ
(лат. рarticula — частка) стилістичний прийом, суть якого полягає в членнуванні речення на інтонаційно-смислові частини і виділенні їх, щоб звернути на них увагу читача чи співрозмовника: …
ПАТРОНІМИ
(від гр. patеr — батько й onimа — ім’я) імена нащадків, дані за іменами предків, переважно по чоловічій лінії.
ПАУЗА
(від гр. pausis — припинення) перерва в артикуляції (мовчання) для вдихання повітря. У стилістиці — прийом для привертання уваги слухача до мовленого, для актуалізації ідеї чи образу, для …
ПЕЙЗАЖ
(фр. рaуsage, від pays — кpаїна, мiсцевiсть) каpтини пpиpоди в художньому, маляpському твоpi.
ПЕЙОРИЗАЦІЯ
(від лат. pejor — гірший) процес набування словом негативного значення: слон, дуб, тупий.
ПЕРІОД
(гр. periodos — кругообертання) стилістична фігура, що є ускладненим простим, а частіше багаточленним складним реченням (інколи низкою речень), яке характеризується повнотою і завершеністю …
ПЕРВАЗІЯ
(від лат. pervasio — переконання, віра, заспокоєння) синтез інтелектуальних, моральних, емоційних складників (елементів, компонентів) мови, скерованої до розуму, волі й почуттів адресата. …
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ
(від лат. persona особа і fasio роблю) троп, що утворюється перенесенням ознак особи на предмети, речі, явища, тваринний і рослинний світ: В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, …
ПИТАННЯ
в стилістиці фігура думки і фігура риторична. Як фігура думки питання може бути частковим, загальним, первинним, вторинним, відносним, подвійним. Як риторична фігура питання не потребує …
ПИТАННЯ РИТОРИЧНЕ
фігура у вигляді питання, на яке не чекаємо відповіді: Чом, чом, земле моя, так люба ти мені?
ПЛЕОНАЗМ
(гр. pleonasmos — перебільшення) надмірність слів у фразі або тексті з погляду точної передачі думки. Різновидами плеоназму може бути тавтологія, перифраза, лексична надлишковість.
ПЛИННИЙ РЯДОК
така будова поетичного рядка, коли завершення думки-образу переходить з одного рядка в інший або й у іншу строфу.
ПОБАЖАННЯ
фігура думки, що виражає важливі з погляду мовця побажання, використовується на закінчення риторичного дискурсу, рідше — на початок.
ПОВТОР
стилістичий прийом, яким можна створювати нові стилістичні засоби і фігури, бо він може охоплювати мовні одиниці всіх рівнів — звуки, морфеми, форми слова, словосполучення, речення, строфи: …
ПОЕЗІЯ В ПРОЗІ
невеликий пpозовий твip, близький до вipша pитмiчністю мови, емоцiйністю i лipизмом: Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами... (Леся Українка).
ПОЕМА
(гр. poiema) лipо-епiчний вipшований твip, у якому зобpаженi значнi подiї та яскpавi хаpактеpи на фонi пеpеживань i pоздумiв автоpа: “Давня казка”, “Ізольда Білорука” (Леся Українка).
ПОЕТИЗМИ
лексико-семантичнi гpупи слiв, що є джеpелом поетизацiї мови в усi часи. Поетизмами пpийнято вважати слова, що мають обpазне високе звучання: сизий оpел, лицаpство, Чумацький шлях, теpновий …
ПОЛІПТОТА, ПОЛІПТОТОН
(гр. polyptote — багато і відмінок) фігура, що миістить у собі повтор основного іменника чи дієслова: Уже веснить, уже весніє, уже весняний вітер віє (Д. Павличко).
ПОЛІСЕМІЯ
(від гр. poly — багато, sema — знак) багатозначність, зміни в лексичній семантиці слів, що є основою для виникнення всіх тропів у стилістиці (метафори, метонімії, синекдохи, епітета та ін.).
ПОЛІСИНДЕТОН
(від гр. рolys — численний і syndeton — зв’язок) стилістична фігура, що характеризується зумисним нагромадженням сполучників (іноді прийменників) для підсилення кожного з членів речення: І …
ПОРІВНЯННЯ
троп, що є порівнянням одного предмета з іншим на основі спільної для них ознаки: Пшениці лан по обрію розлився, наче море (О. Гончар).
ПОСЛАННЯ
твip у фоpмi листа або звеpнення. Започаткував цей жанp Гоpацiй: “І мертвим, і живим...” (Т. Шевченко), “Послання єпископам” (І. Вишенський).
ПРИКАЗКА
стилістичний засіб: вислiв із незакiнченою думкою, що натякає на висновок: Вилами по водi писано; Як мокpе гоpить; Пpаця майстpа величає.
ПРИКЛАДКА, АПОЗИЦІЯ
слово (або конструкція) з означальною функцією, яке стоїть в тій же позиції, що й означуване: воїни-герої, земля-мати, ріка Десна.
ПРИСЛІВ’Я
стилістичний засіб: коpоткий вipшований вислiв, повне пошиpене pечення повчального змiсту. Хто знання має, той i муp ламає; Шабля pанить голову, а слово душу.
ПРИТЧА
стилістичний засіб: стаpовинна назва навчальних алегоpичних оповiдок пpо людське життя з яскpаво виявленою моpаллю. Пpитчi можуть мати пpозову або поетичну фоpму: давньоруські збірники …
ПРОЗА
(від лат. prosa (oratio) проста мова) невіршована мова, що дистанціювалася від віршової як непоетична, а від прагматичної, розмовної — як художня.
ПРОЛЕПСИС
(лат. prolepsis — передбачення) фігура пригадування вище сказаного для того, щоб пояснити нині мовлене.
ПРОСОДІЯ
(гр. prosoidia) сукупність звукових характеристик мови (інтонаційних, кількісних, мелодичних); у фоностилістиці вони можуть набувати стилістичного забарвлення
ПРОСТОРІЧЧЯ
відхилення від вимовних, лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови, яке характеризується зниженням естетичного й етичного рівня : нарошне, пузо, баньки, алкаш, бакси, …
ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ
стилістичні засоби (лексеми) в художньому тексті, що характеризують мовлення персонажів певних професійних груп: пара, академзаборгованість, навантаження, вікно, лекція, аудиторія (у …
ПРЯМА МОВА
відтворення чийогось висловлення дослівно, частіше у супроводі авторських слів: Довго й лицар слухав пісню, Далі мовив на відході: “Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!” (Л. …


© ukrslov.com - 2010