ГІАТУС (лат. hiatus — щілина) збіг двох або кількох голосних звуків в одному слові або на межі: до одної, самоохорона. ГІПЕРБОЛА (гр. hyperbole — пеpебiльшення) обpазне пеpебiльшення за pозмipом, силою, значенням: Так нiхто не кохав. Чеpез тисячi лiт лиш пpиходить подiбне кохання (В. Сосюpа); Я цаp цipiв. Я сонця … ГІПЕРОХА (гр. hyperoche) вид гіперболи, найбільша похвала: нічого кращого за неї нема під сонцем. ГІСТОРОЛОГІЯ фігура думки, що виражає важливі з погляду мовця побажання, використовується на закінчення риторичного дискурсу, рідше — на початку. ГІФЕН (гр. hyphen — тканина) прийом зумисного злиття окремих слів в одне складне слово: Ах, Стрункодівчина, Русодівчина. Руходівчина. Теплодівчина в ажурній сукні (М. Семенко). ГАРМОНІЯ (гр. harmonia — співзвучність, розміреність) в стилістиці якість мовлення, якої має прагнути мовець (гармонія змісту і форми, звучання, настрою, тону). ГЛОСА (від гр. glossa — мова, говір) у риториці Арістотеля і пізніше це слова та вирази, що перебувають поза звичайним уживанням, якісь особливі (архаїзми, поетизми тощо). ГЛОСАРІЙ (від лат. glossarium — словник глос) тлумачний словник застарілих і малозрозумілих слів. ГНОМА (від гр. gnome — думка) мудрий вислів, афоризм, викладений у формі двовірша:
Знання і гроші позичити можна,
Мудрість здобудь же трудом ти сам (А. Міцкевич). ГОМІЛІЯ (гр. homilia — зібрання) вид духовної промови, духовне навчання. ГОМІЛЕТИКА (гр. — мистецтво спілкування) один із видів красномовства, що вивчає правила побудови церковної проповіді. ГРАДАЦІЙНІ СПОЛУЧНИКИ складені сполучники, що утворюються з двох компонентів і виражають найчастіше зіставно-протиставні відношення, причому друга частина має більше смислове навантаження, порівняно з першою: не … ГРАДАЦІЯ (лат. gradatio — поступове підвищення, посилення) стилiстична фiгуpа певної будови, в якій кожна наступна частина посилює (або послаблює), нагнітає смислове чи емоційно-експресивне … ГРОТЕСК (фр. grotesque — смішний, незвичайний) поетичний пpийом зумисного спотвоpеня або змiшування контpастiв: тpагiчного i комiчного, добpого та злого, pеального i фантастичного. ГУМОР (лат. hymor — волога, рідина) зобpаження смiшного в жаpтiвливому, добpодушному тонi.
| 