Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь

Слова на лiтеру А (1297)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 > >>
АРЕНДТ
(Arendt) Ганнаг, 1906-75, америк. філософ, політолог, соціолог; учениця М. Гайдеґґера, Е. Гуссерля та К. Ясперса; професор унів. у Чикаґо; до 1933 у Німечині, пізніше у США; найбільшу …
АРЕОМЕТР
прилад для вимірювання густини рідини або концентрації розчину; закрита трубка (з шкалою), один кінець якої заповнений свинцевим шротом; робота а. базується на законі Архімеда.
АРЕОПАГ
у стародавніх Афінах рада, складалася з колишніх архонтів, засідала на Ареопагу (пагорбі Ареса), звідси її назва; у переносному значенні - коло авторитетних людей, які виносять присуд у …
АРЕСІБО
м. у Пуерто-Рико, порт над Атлантичним о.; 90 тис. мшк.; виробництво цукру, рому, одягу; осередок торгівлі й туризму; поблизу найбільший у світі радіотелескоп (обсерваторія А.).
АРЕФ'ЄВ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
1918-89, укр. театральний художник; батько Володимира А.; Дніпропетровський театр опери та балету; постановки: Богдан Хмельницький, Аїда.
АРЕФ'ЄВ ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ
нар. 1949, укр. театральний художник; син Анатолія А.; Дніпропетровський театр опери та балету; постановки: Лісова пісня.
АРЕШТ
1. тимчасове позбавлення волі як запобіжний захід щодо підозрюваних у скоєнні правопорушення, аби вони не змогли ухилитися від судову, застосовується за санкцією прокурора чи суду; 2. а. …
АРЖАК МИКОЛА
(псевдонім Юлія Марковича Даніеля) 1925-88, рос. письменник; ув'язнений у 1966-71 після показового процесу (разом із А.Д. Синявським) за публікації на Зх. сатиричних оповідань та романів …
АРЖАНЕЦЬ
див. «тимофіївка»
АРИСТОКРАТІЯ
1. форма правління у стародавній Греції; провідну верству становили арістой (найкращі), що вирізнялися багатством і походженням; 2. замкнута суспільна верства, що посідає найвище становище …
АРИТМІЯ
порушення ритму роботи серця в зв'язку із захворюванням серцевого м'яза або змінами у збуджувально-провідній системі серця.
АРИФМЕТИКА
розділ математики, займається теорією обчислень над постійними алгебраїчними виразами; у вужчому сенсі - досліджує числа та операції над ними.
АРИФМЕТИЧНО-ЛОГІЧНИЙ ПРИСТРІЙ
частина процесора; електронна система комп'ютера, що служить для виконання арифметичних і логічних операцій.
АРИФМОМЕТР
механічний або електромеханічний пристрій для виконання арифметичних операцій; використовувався, найчаст. у бухгалтерії.
АРК
див. «функції обернені тригонометричні»
АРКА
технічний конструктивний елемент (з кам'яних або цегляних клинів), криволінійний, опертий на два кінці; використовується у склепіннях, для перекриття прорізів у стіні.
АРКАДІЯ
історична область у Греції (центр. частина Пелопоннесу), теп. ном А.; в античну добу населена ахейцями; бл. 550 до н.е. під гегемонією Спарти; з 234 член Ахейського союзу; 146 підкорена …
АРКАДА
низка арок, що спираються на опори (колони, стовпи).
АРКАНЗАС
I (Arkansas) штат на пд. США, 137,7 тис. км2, 2,4 млн. мшк. (20% чорношкірого населення); адміністративний центр Літл-Рок; низовинно-височинний (низ. Міссісіпі); ліси займають бл. 50% …
АРКАНОВА ВАЛЕНТИНА ФЕДОРІВНА
нар. 1934, укр. співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог; солістка Харківського театру опери та балету; партії: Марильця (Тарас Бульба); концертна діяльність; професор Харківського …
АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
1853-1909, укр. культурно-освітній діяч, письменник, композитор, один із засновників і гол. Просвіти в м. Миколаєві; автор опери Катерина, першої популярної Історії України-Русі, історичної …
АРКБУТАНИ
система опорних піварок, типова для ґотичних церков; дозволяє перекривати великі приміщення значної висоти; полягає у передачі бокового тиску склепінь на зовнішні підпори-контрфорси.
АРКЕБУЗА
ручна вогнепальна зброя - довга ґнотова рушниця, яку заряджали з дула; користовувались у Європі в XVI-XVII ст.
АРКОНА
мис острова Руґія у Пн.-Сх. Німеччині; у ранньому середньовіччі - укріплене городище слов'ян, осередок культу Святовита; 1168 здобуте і зруйноване данцями.
АРКТИКА
полярний регіон пн. півкулі; охоплює Пн. Льодовитий о., частину Пн. Америки і Євразії до пн. полярного кола (66
АРКТИЧНА ОБЛАСТЬ
природна зоогеографічна частина суші, займає басейн Пн. Льодовитого о. та пн. край Євразії й Пн. Америки; невелика кількість видів при значній кількості представників; типові види - моржі, …
АРКТИЧНА РОСЛИННІСТЬ
рослини полярної смуги, за межею поширення лісів, гол. чином тундрові: трав'янисті рослини (трави, осокові), низькорослі чагарники і чагарнички, мохи, лишайники.
АРКТУР
найяскравіша зірка пд. неба (сузір'я Волопаса).
АРКУШ АВТОРСЬКИЙ
одиниця виміру підготовленого до видання матеріалу, що відповідає 40 тис. друкарських знаків або 700 рядкам поезії чи 3 тис. см2 ілюстрацій.
АРКУШ ВИДАВНИЧИЙ
одиниця виміру видавничої продукції, розміром в авторський аркуш, що включає (крім авторського тексту) редакційні додатки - покажчики, колонтитули тощо.
АРКУШ ДРУКАРСЬКИЙ
одиниця виміру поліграфічної продукції, що відповідає задрукованому з одного боку аркушеві паперу формату А1 (394 х 841 мм).
АРЛЕКІН
персонаж комедії дель арте, образ простака-слуги, який своїми витівками заплутував інтригу комедії; у Франції кінця XVIII - поч. XIX ст. А. - щасливий коханець, антипод П'єро, герой …
АРЛЕТТІ
1898-1992, франц. кіноактриса; ролі в психологічно-побутових драмах: Нічні відвідувачі, Діти райка, Повітря Парижа, Найдовший день, Зачинені віконниці.
АРМІЇ ВІЙСЬКА ПОЛЬСЬКОГО
1944-45, оперативні з'єднання, сформовані 1944; утворено: 1-у армію з польових частин Пол. армії в СРСР і 2-гу армію; воювали на середній Віслі, у Празі (передмістя Варшави), визволили …
АРМІЯ КРАЙОВА
пол. конспіративна військова організація, створена 1939, підпільне військо, частина Збройних Сил РП; до 1942 під назвою Союз збройної боротьби; утворена переважно зі Служби перемозі Польщі; …
АРМІЯ ЛЮДОВА
пол. комуністична військова конспіративна організація 1944 (перейменована Гвардія Людова, що існувала з 1942); підпорядкована Польській робітничій партії; Головнокомандувач ген. М. …
АРМІЯ СПАСІННЯ
міжнародна християнська релігійно-доброчинна організація, заснована 1865 у Лондоні подружжям Вільям і Кетрін Бут (Booth); за зразок взяла військову структуру й назви.
АРМІЯ УНР
збройні сили України часів Центр. Ради (1917-18) і Директорії (1918-21); боролася з більшовиками, 1919 також з пол. військами та білогвардійцями; Гол. Отаманом А. УНР з XI 1919 був С. …
АРМАНЬЯКИ
політична партія у Франції в 1-ій полов. XV ст. (роки столітньої війни), що воювала з англійцями та бурґундцями за вплив при королівському дворі; назва - від одного з ватажків, графа …
АРМСТРОНҐ
I (Armstrong) Нейл, нар. 1930, америк. астронавт; перша людина на Місяці (20-21 07 1969). II (Armstrong) Луї (прізвисько Сечмо), 1900-71, америк. трубач і джазовий вокаліст; …
АРНІКА
трав'яниста рослина, поширена в Пн. Америці, у Європі й Азії; в Україні 1 вид - а. гірська, росте в Карпатах, цінна лікарська й технічна рослина.
АРНІМ
(Arnim) Людвіґ Ахім (Йоахім) фон, 1781-1831, чоловік Б. Брентано, нім. письменник; один з гол. представників пізнього романтизму; співвидавець (разом з К. Брентано) збірки народних пісень …
АРНЕМ
м. у Нідерландах, на Нижньому Райні (пн. відгалуження); 132 тис. мшк.; промисловість пластмас; вузи, ґотичні храми, ратуша (XVI, XIX ст.); поблизу А. музей Кроллер-Мюллер в Оттерло з …
АРНОЛЬФО ДІ КАМБІО
бл. 1245-1302, італ. скульптор і архітектор епохи ґотики; Палаццо Веккьо та перебудова собору у Флоренції; надгробки і табернакула.
АРОН
(Aron) Раймон, 1905-83, франц. соціолог, філософ, теоретик політики й політичний публіцист; професор Сорбонни у Парижі, критик комунізму та марксизму, один з модернізаторів лібералізму; …
АРОН ГА-КОДЕШ
шафа чи ніша у гол. залі синагоги, призначена для зберігання сувою Тори.
АРОНІЯ
листопадний кущ родини розових, походить з Пн. Америки, плодова культура; вирощують задля чорних або чорно-пурпурових блискучих кулястих плодів (бл. 1,5 см в діаметрі), які споживають …
АРП
(Arp) Ганс (Жан) 1887-1966, франц. скульптор, маляр, графік, поет нім. походження, представник абстракціонізму і дадаїзму; скульптури, рельєфи, колажі, літературні твори.
АРПЕДЖІО
у музиці послідовне виконання елементів акорду, зазвичай починаючи від найнижчого, при грі на арфі, фортепіано та ін. інструментах.
АРРІАҐА
(Arriaga) Мануель де, 1839-1917, португальський політик; республіканець, після повалення монархії (1910) перший президент Португалії 1911-15.
АРРАБАЛЬ
(Arrabal) Фернандо, нар. 1932, іспан. письменник і кінорежисер; пише переважно франц. мовою; від 1955 у Франції; представник театру абсурду (Кладовище автомобілів); авангардні вірші, …
АРРАС
м. у Пн. Франції; 43 тис. мшк.; центр промисловості (легка, цукроваріння) і туризму; музеї; ратуша (XVI ст.), вежа (XV-XVI ст.), кафедральний собор (XVIII ст.); в давнину зв. Неметоценн, …
АРРАУ
(Arrau) Клаудіо, 1903-91, чилійський піаніст; від 1941 у США; всесвітньо визнаний виконавець творів Й.С. Баха, Л. ван Бетовена, Ф. Шопена.
АРРЕНІУС
(Arrhenius) Сванте Авґуст, 1859-1927, шведський фізик, хімік та астрофізик; професор унів., потім дир. Нобелівського інституту в Стокгольмі; автор теорії електролітичної дисоціації; …
АРСЕНІДИ
хіміч. сполуки миш'яку з металами; синтетичні а. групи бору, особливо а. галію, GaAs, а також а. індію і а. алюмінію широко застосовуються як напівпровідникові матеріали.
АРСЕНАЛ
склад зброї, поєднаний інколи з ремонтними і виробничими майстернями.
АРТ ДЕКО
напрямок у розробці промислових зразків та у красних мистецтвах, домінував у 20-30-х XX ст.; поєднував функціональність із геометричною стилізацією; в живописі використовувався досвід …
АРТАКСЕРКС I
?-425 до н.е., з династії Ахеменідів, перський цар з 464; відомий м'яким правлінням і мирною політикою; закінчив період гр.-перських воєн (449 т.зв. Калліїв мир).
АРТЕЗІАНСЬКИЙ КОЛОДЯЗЬ
див. «води артезіанські»
АРТЕМ
(псевдонім Федора Андрійовича Сергєєва) 1883-1921, рос. більшовицький діяч; замолоду професійний підпільник, діяв за дорученням більшовицької партії у Донбасі, на Уралі; 1907-17 на …
АРТЕМІВСЬК
м. у Донецькій обл. на р. Бахмут (притока р. Сіверський Донець), райцентр; 92 тис. мшк., історико-краєзнавчий та геологічний музеї.
АРТЕМІДА
в грец. міфології богиня лісів і полювання, ототожнювана з рим. Діаною, дочка Зевса і Лето, сестра-близнючка Аполлона; опікунка рибалок і мореходів; покровителька молоді, захисниця …
АРТЕМІЗІОН В ЕФЕСІ
храм Артеміди, котрий вважається одним із семи чудес світу; іонійський диптер (бл. 560 до н.е.), твір Херсіфрона і Метагена з Кносси; спалений 356 до н.е. Геростратом; у 2-ій полов. IV ст. …
АРТЕРІЇ
кровоносні судини, що несуть кров з серця до усіх тканин та органів тіла; стінки а. пружні, скорочувані, товсті; пульсують у ритмі скорочень серця (пульс).
АРТЕРІОСКЛЕРОЗ
захворювання кровоносних судин, що полягає у звуженні їхнього просвіту; починається з нижніх кінцівок; може спричинити гангрену.
АРТЕС ЛІБЕРАЛЕС
див. «вільні мистецтва»
АРТЕФЕЛЬДЕ
I (Artevelde) Якоб ван, 1290?-1345, батько Філіппа, провідник опозиції міст Фландрії супроти Франції (повстання 1337). II (Artevelde) Філіпп ван, 1340-82, син Якоба, керівник …
АРТИКЛЬ
граматичний елемент, що виступає у мові у вигляді службового слова або афікса і служить для вираження категорії означеності-неозначеності (ск. англ. the, a) та категорії роду (нім. der, …
АРТИКУЛЯЦІЯ
спосіб виконання послідовності звуків голосом або на інструменті, напр., легато (поєднуючи звуки), стаккато (відриваючи), арко (потираючи струни смичком), піццікато (смикаючи струни …
АРТИЛЕРІЯ
1. рід сухопутних військ, головним озброєнням якого є гармати та певні види ракетної зброї (встановлені на автомобілях, тягачах); 2. сукупність вогнепальної зброї артилерійських військ; 3. …
АРТИМОВИЧ АҐЕНОР
1879-1935, укр. мовознавець, класичний філолог, громадсько-політичний діяч; 1912-18 гол. Укр. народної партії в Буковині, член Укр. Національної Ради, гол. Укр. Краєвої Національної Ради в …
АРТИМОВИЧ ПЕТРО
1885-1920, укр. диригент; диригент чоловічого хору Бандурист, хору товариства Боян.
АРТИШОК
багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих, овочева культура, походить із середземноморських країн; вживають в їжу м'ясисте квітколоже в свіжому або консервованому вигляді.
АРТМАНЕ
(Artmane) Вія (Аліда), нар. 1929, латиська актриса театру і кіно; ролі в побутових фільмах (На порозі бурі, Едґар і Крістіна, Театр), працює в театрі Дайлес в Ризі.
АРТО
(Artaud) Антонін, 1896-1948, пол. реформатор театру, актор, поет; співзасновник 1927 Театру Альфред Жаррі; автор концепції т.зв. жорстокого театру; есе та маніфести Театр і його двійник; …
АРТРИТ
загальна назва запальних захворювань суглобів, часто є виявом ревматизму; причини: інфекції, травми, порушення обміну (ск. при подагрі).
АРТС ЕНД КРАФТС
мистецький рух у Великій Британії 2 полов. XIX ст., започаткований В. Морісом, котрий ставив за мету боротьбу з огидністю промислової продукції та відновлення мистецької ремісничої …
АРТУА
історична область у Пн.-Зх. Франції; з IX ст. графство, що належало по черзі Фландрії, франц. Короні (з 1180), Бурґундії (з XIV ст.) і Габсбурґам (з 1493); 1659 остаточно приєднане до …
АРТУР
див. «легенди про короля Артура»
АРУБА
автономна територія Нідерландів у Вест-Індії, на острові А. у Карибському м.; 193 км2, 62 тис. мшк. (1994). Чорношкірі та мулати 70%, білошкірі; католики 80%; адміністративний центр і …
АРУНАЧАЛ-ПРАДЕШ
штат в Індії, на пд. Гімалаїв, на кордоні з Китаєм та М'янмою; 83,7 тис. км2, бл. 1 млн. мшк.; адміністративний центр Ітанаґар; мусонні та хвойні ліси (60% поверхні); лісове господарство; …
АРФА
багатострунний щипковий музичний інструмент трикутної форми (хордофон); була відома в Малій Азії, стародавньому Єгипті та Греції; сучасна арфа має 46 струн і 7 педалей для їх настроювання.
АРФЕ
д', родина іспан. ювелірів XVI ст.: Енріке д'A. (1 полов. XVI ст.), представник пізньої ґотики; його син Антоніо д'A., 1510-78, впровадив у ювелірному мистецтві стиль платереско; Хуан д'A., …
АРХІЄПИСКОП
у Католицькій Церкві титул, що надається єпископові, який керує архідієцезією; в англіканській Церкві титул а. належить примасові Англії; а. є також керівники деяких євангелістських Церков …
АРХІВ
1. постійна збірка архівалій, тобто актів і громадських або приватних документів; 2. інституція, створена для нагромадження, зберігання та доступу до архівалій; існують а. державні, …
АРХІМАНДРИТ
(грец. старший над вівчарнею, тобто монастирем, де живуть Христові вівці) вище духовне звання ченців великих православних чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, провідників …
АРХІМЕД
бл. 287-212 до н.е., грец. математик і фізик; один з найвидатніших вчених античності; обчислив площу сегмента параболи, поверхню та об'єм кулі, кульового сегмента й циліндра та ін.; …
АРХІПЕЛАГ
група сусідніх островів, звичайно того ж походження (ск. вулканічного) й геологічної будови.
АРХІТЕКТУРА
мистецтво проектування і спорудження будівель; згідно з функцією розрізняють а. сакральну і світську (оборонну, житлову), за місцезнаходженням - міську і сільську; з огляду на …
АРХІТРАВ
найнижча частина антаблемента, розміщена на капітелі колони.
АРХАНГЕЛ
в юдаїзмі та християнстві ангел, визначений Богом для виконання спеціальних завдань в історії світу; відомі на ім'я та особливо шановані християнами: Гавриїл, Михаїл, Рафаїл.
АРХАНГЕЛЬСЬК
обл. центр у європ. частині Росії, порт у гирлі Двіни, при впадінні її у Біле м.; 407 тис. мшк.; машинобудівна, деревообробна, рибопереробна промисловість, корабельні; 3 вузи; аеропорт; …
АРХЕГОНІАТИ
група спорових рослин, характерною ознакою яких є утворення архегонію; до а. належать, зокрема, мохоподібні і папоротеподібні.
АРХЕГОНІЙ
жіночий статевий орган вищих спорових рослин (мохів і папоротей) та голонасінних, продукує яйцеклітини.
АРХЕЙ
найдавніша ера в історії Землі; див. «геохронологія».
АРХЕОЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА
будь-які матеріальні сліди діяльності людей у минулому, здобуті методом археологічних розкопок (знаряддя, рештки житлових і культових об'єктів, засоби передачі інформації, збережені частини …
АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА
комплекс вивчених, подібних між собою археологічних джерел, що характеризують спільноти людей, які заселяли певну територію у можливий для визначення час; а. к. є основною одиницею …
АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
компактна територія з матеріальними рештками людської діяльності (поселення, городище, могильник).
АРХЕОЛОГІЯ
наука про минуле, яка займається вивченням матеріальних залишків діяльності людей, переважно на підставі розкопок.
АРХЕОЛОГІЯ АВІАЦІЙНА
застосування в археологічних розшуках методів авіарозвідки, переважно аерофотографування; теп. використовюється також зйомки за допомогою супутників.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 > >>

© ukrslov.com - 2010