Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь

Слова на лiтеру А (1297)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 > >>
АРХЕОПТЕРИКС
викопний птах з верхньої юри (підклас ящіркохвостих птахів); розміром з голуба, поєднував риси птаха (крила та пір'я) і плазуна (зуби, довгий хвіст).
АРХИПЕНКО ОЛЕКСАНДР
1887-1964, найвидатніший скульптор ХХ ст.; нар. в Україні, навчався в Києві, Москві та Парижі, з 1923 у США, де відкрив власну мистецьку школу (Нью-Йорк, 1924), викладав в унів. і художніх …
АРХОЗАВРИ
одна з найстаріших груп плазунів, єдиний сучасний представник - крокодил; до а. належали вимерлі текодонти, динозаври та птерозаври (літаючі ящери); панували у мезозої.
АРХОНТИ
у стародавніх Афінах (з VIII cт. до н.е.) 9 найважливіших урядовців із широкими повноваженнями; обиралися на рік; після закінчення терміну повноважень входили до складу ареопагу; після …
АРЦИМОВИЧ АНТОН ФРАНЦОВИЧ
1871-?, укр. співак (тенор); соліст Київської, Харківської опери; партії: Каніо (Паяци); гастрольна діяльність.
АРЦИШЕВСЬКИЙ
I (Arciszewski) Томаш, 1877-1955, пол. політик, соціалістичний діяч; гол. ЦВК Пол. соціалістичної партії (ППС); 1939-44 гол. ППС - Воля-Рівність-Незалежність, 1944 член Уряду …
АРЦТОВСЬКИЙ
(Arctowski) Генрик, 1871-1958, геофізик, дослідник Антарктики; професор Львівського унів.; 1897-98 науковий керівник експедиції А. де Жерлаша де Ґомрі на кораблі Бельґіка.
АРЦТОВСЬКОГО ГОРА
вулканічна вершина в Зх. Антарктиді (Антарктичний півостр.); вис. 1408 м; назву надав 1947 Ф. Ронне.
АРЦТОВСЬКОГО ПІВОСТРІВ
частина півостр. Антарктичного в Зх. Антарктиді над морем Беллінсгаузена (Тихий о.); довж. 30 км; скелястий; відкритий і названий 1898 експедицією на судні Бельґіка.
АРЧИМБОЛЬДО
(Arcimboldo) Джузеппе, бл. 1527-93, італ. маляр; працював у Мілані та Празі при дворі Рудольфа II Габсбурґа; фантастичні композиції та портрети, укладені з квітів, трав, птахів, окремих …
АРҐАТИ
у XVIII ст. найбідніша частина запорозького козацтва, наймитували в Україні, Криму, Молдавії; активні учасники гайдамацьких рухів.
АРҐЕНТИНА
держава у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о.; поділяється на 22 провінції, столичний федеральний округ і національну територію (Вогняна Земля). На сх. низ. Ла-Плата, на пд. …
АРҐЕНТИНО
озеро у Пд. Арґентині, на вис. 187 м; 1,4 тис. км2, глиб. до 324 м (криптодепресія); впадає гірський льодовик Упсала (довж. 60 км), витікає р. Санта-Круз.
АСІР,
історична країна у Саудівській Аравії, на узбережжі Червоного м.; гориста, на узбережжі вузька, піщана низовина Тігама; у горах кочовий випас овець і верблюдів.
АСА
(ASA) раніше вживана шкала світлочутливості (див. «світлочутливість»).
АСАД, ЕЛЬ-ГАФЕЗ
нар. 1930, сирійський політик, ген.; військовий пілот, командувач авіацією; лідер сирійської фракції партії Баас, з 1966 міністр оборони, з 1970 прем'єр-міністр, з 1971 президент; у …
АСАНЬЯ-І-ДІАС
Мануель, 1880-1940, іспан. політик і літератор; республіканець, 1931-33 прем'єр, 1936-39 президент республіки, 1939 еміґрував; автор літературних есе і повістей; перекладач творів Б. …
АСАСИНИ
(від араб. гашашийюм: ті, що вживають гашиш) європ. назва, надана в середньовіччі мусульманському фанатичному релігійному угрупованню назаритів.
АСЕМБЛЕР
мова програмування низького рівня; наближена до внутрішньої машинної мови, тобто набору інструкцій процесора комп'ютера; також програма, що перекладає послідовність інструкцій мовою а. на …
АСЕПТИКА
стан, при якому предмети вільні від мікроорганізмів; також сукупність заходів, метою яких є досягнення даного стану.
АСИМІЛЯЦІЯ
перетворення живим організмом речовин з навколишнього середовища на речовини власного організму (напр., двоокису вуглецю СО2 шляхом фото- або хіміч. синтезу), а також засвоєння …
АСИМІЛЯЦІЯ ВУГЛЕЦЮ
див. «фотосинтез»
АСИМПТОТА
пряма, відстань від якої до заданої кривої наближається до нуля одночасно з віддаленням вздовж нескінченної вітки цієї кривої (а. гіперболи).
АСИСТЕНТ
1. посада в наукових установах і вузах, на яку призначають випускників вищих шкіл з професійним ступенем магістра, інженера чи лікаря; 2. помічник, напр., хірурга, який виконує операцію.
АСКІІ
(англ. ASCII, American Standard Code for Information Interchange) найпоширеніша система кодування алфавітно-цифрових знаків; застосовується в інформатиці та телекомунікації.
АСКАНІЇ
нім. династія; саксонські герцоґи; панували в Бранденбурзі 1157-1320, у Саксен-Віттенберзі 1180-1423, у Лауербурзі 1180-1689, в Ангальті з XII ст. до 1918.
АСКАНІЯ-НОВА
біосферний заповідник імені Ф.Е. Фальц-Фейна у Чаплинському районі Херсонської обл., заснований 1884 Ф. Фальц-Фейном з метою охорони природних об'єктів в укр. степах; 1887 створено …
АСКАРИДИ
нематоди, які паразитують у кишківнику людини; довж. до 40 см; зараження відбувається через травну систему.
АСКВІТ
I (Asquith) Герберт Генрі I граф Оксфорд і А., 1852-1928, брит. політик; 1905-08 канцлер скарбниці, 1905-26 глава Ліберальної партії, 1908-16 прем'єр-міністр (під час I Світової війни, …
АСКЕЗА
добровільна й методична практика тілесного умертвіння з метою досягнення моральної досконалості, спасіння чи містичного поєднання з Богом; практикована у багатьох релігіях, зокрема …
АСКЕНАЗІ
(Askenazy) Шимон, 1866-1935, пол. історик і політичний діяч; професор Львівського унів.; член Пол. АМ; знавець історії Польщі XVIII-XIX ст.; численні учні (т.зв. школа А.); Наполеон і …
АСКОЛЬД
?-882?, напівлегендарний київський кн. (вокняжився перед 860); згідно з Повістю временних літ варяг, боярин Рюрика; разом з Діром почав княжити у Києві, 860 очолив перший похід Русі на …
АСКОЛЬДОВА МОГИЛА
частина паркового комплексу в Києві, де за літописом бл. 882 вбиті київські князі Аскольд і Дір; 1810 споруджено церкву-ротонду (пізніше перебудована у парковий павільйон).
АСКОМІЦЕТИ
клас вищих грибів, розмножуються спорами, що розвиваються у спеціальних сумках (асках), та конідіальних спор; бл. 30 тис. видів; грибниця багатоклітинна; гриби-паразити (напр., склеротинія, …
АСКОРБІНОВА КИСЛОТА
похідна глюкози; утворює оборотні окислювально-відновні системи, оберігаючи речовини організму від окислення; посилює дію багатьох ензимів, бере участь у біосинтезі колагену та інших …
АСМЕРА
столиця Еритреї (від 1993), на вис. 2300 м; 400 тис. мшк.; харчова, текстильна, чинбарська, цементна промисловість; унів.; міжнародний аеропорт. У XIV ст. центр торгівлі з узбережжям …
АСНИК
Адам, 1838-97, пол. поет; у поезії поєднання романтизму із суспільно-філософськими проблемами позитивізму; сонети (Над глибинами), любовна лірика, вірші, присвячені Татрам; драми; укр. …
АСОЦІАЦІЯ
пов'язання між собою 2 чи більше елементів психічної активності (вражень, думок, почуттів, уявлень), внаслідок чого поява одного з них спричиняє появу решти; таке ж поєднання подразника і …
АСОЦІАЦІЯ ЛЕ ВЕ
див. «Лес-XX»
АСПІДІСТРА
трав'яна безстеблова рослина з родини лілійних, походить з Японії, декоративна кімнатна; квіти пурпурово-брунатні, листя велике, м'ясисте.
АСПАЗІЯ
(Aspazija, пс. Ельзи Розенберґ-Плієкшане) 1868-1943, дружина Я. Райніса, латиська поетеса; представниця неоромантизму; символістична лірика із соціальними та інтимними акцентами; драми.
АСПАЗІЯ З МІЛЕТУ
V ст. до н.е., друга жінка Перікла; славилась вродою, освіченістю та інтелігентністю.
АСПАРАҐУС
див. «спаржа»
АСПАРТАМ
органічна сполука, у 150 разів солодша, ніж харчовий цукор, низькокалорійна; а. нетривкий при підвищеній температурі і в середовищі з підвищеною кислотністю або лужністю.
АСПАРУХ
бл. 644-701, протоболгарський хан; після перемоги над візантійськими військами 680 заснував першу болгарську державу.
АСПЛУНД
(Asplund) Ерік Ґуннар, 1885-1940, шведський архітектор, представник функціоналізму в шведській архітектурі; громадські будівлі у Стокгольмі.
АССАМ
штат у Пн.-Сх. Індії; 78,4 тис. км2, 24,2 млн. мшк., ассамці й бенґальці; адміністративний центр Діспур; сх частина Індостанської низ. з широкою долиною р. Брахмапутра, на пн. передгір'я …
АССИЗІ
м. в Італії, в обл. Умбрія., в Центр. Апеннінах, на пд.-сх. від м. Перуджа; 25 тис. мшк.; відомий центр туризму та релігійного культу; кафедральний собор у романському стилі, ґотичний …
АССИРІОЛОГІЯ
наука, що вивчає писемність стародавніх народів Месопотамії, які вдавалися до клинопису: шумерів, вавилонян, аккадців, ассирійців; комплекс знань про мову, історію, релігію та культуру цих …
АССИРІЯ
стародавня семітська держава у Пн. Месопотамії; виникла на поч. II тис. до н.е.; перша столиця Ашшур, наступна Ніневія; історія А. складається із 3 періодів зростання її політичної …
АССОШИЕЙТИД ПРЕСС
америк. інформаційне агентство, засноване у 1848 під назвою Вестерн АП (Western AP), із резиденцією у Нью-Йорку; від 1900 офіційне інформаційне агентство США; щоденні інформаційні послуги 6 …
АСТАРТА
(сирійською Атарґатіс, старогебрайською Ашторет) у фінікійській міфології втілення богині Іштар, котру семітські народи Зх. Азії шанували як богиню кохання й плодючості; також …
АСТАТ
At, радіоактивний хіміч. елемент з атомним числом 85; дуже нестійка тверда речовина; одержують штучним шляхом, вперше це зробили 1940 Корсон Маккензі та Сегре (D. R. Corson, K. R. …
АСТАФ'ЄВА ВІРА ЛЕОНІДІВНА
1867-1927, укр. співачка (драматичне сопрано); солістка Київської опери; професор Київського музично-драматичного інституту імені М. Лисенка.
АСТЕКИ
індіанське населення доколумбової Мексики; здійснюючи у XV ст. експансію, створили сильну й велику імперію з центром у Теночтитлані, підкорену 1519-21 іспанцями; використали й розвинули …
АСТЕР
(Astaire) Фред (справжнє - Фредерік Е. Аустерліц), 1899-1987, америк. актор кіно та ревю, танцюрист; ролі в музичних фільмах (Танцююча леді, Ритм свінґу, Потанцюймо?), у театрі (На …
АСТЕРОЇДИ
невеликі тіла, більші від метеороїдних тіл, менші від планет; обертаються навколо Сонця у т.зв. поясі астероїдів; найбільші - Церера, Палада, Юнона, Веста; досліджувалися станцією Галілей.
АСТИГМАТИЗМ
вада лінз; полягає в тому, що зображенням точки є 2 відрізки, які лежать у різних площинах; внаслідок а. зображення нечітке.
АСТИГМАТИЗМ ОКА
вада зору, нечітке бачення, зумовлене деформацією рогівки; коригується циліндричними скельцями.
АСТМА
хворобливий стан, симптомами якого є періодичні приступи ядухи; бронхіальна а. виникає внаслідок звуження просвіту бронхіол, набряку слизової оболонки і надмірного виділення слизових залоз, …
АСТОР
(Astor) Джон Джекоб, 1763-1848, америк. торговець хутрами і фінансист; монополізував торгівлю хутрами у США і один з перших втілив вел. америк. мрію; створив один з перших вел. америк. …
АСТОР ОФ ГЕВЕР
(Astor of Hever) Джон Джекоб, 1886-1971, брит. газетний видавець і фінансист америк. походження; член правління багатьох брит. видавничих концернів; 1923-66 - власник газети Таймс.
АСТРАXАНСЬКE XАНСТВО
татарська дeржава 1459-1556 у нижній тeчії Волги і північнокавказькиx стeпаx, столиця Астраxань; об'єкт супeрництва Кримського xанства і Московської дeржави, до якої врeшті була приєднана.
АСТРАХАНЬ
обл. центр у європ. частині Росії, порт в дельті Волги, доступний для морських суден; 512 тис. мшк.; залізничний вузол, аеропорт; харчова (рибопереробна), машинобудівна, кораблебудівна, …
АСТРОЛОГІЯ
ненаукове вчення, за яким на підставі розташування небесних тіл нібито можна передбачати майбутнє.
АСТРОНАВТИКА
сукупність точних, технічних та біологічно-медичних наук, що займаються питаннями, пов'язаними з польотами поза земну атмосферу, а також дослідженням об'єктів, які там знаходяться; також …
АСТРОНОМІЯ
наука, що займається дослідженням небесних тіл, їх розташування та рухом у просторі, еволюцією Всесвіту в цілому; поділяється на астрофізику, астрометрію, геліофізику, радіоастрономію, …
АСТРОФІЗИКА
розділ астрономії; вивчає фізичні властивості та хімічний склад небесних тіл і міжзоряного середовища, гол. чин, за допомогою спектрального аналізу, фотографії та радіоастрономічних методів.
АСТУРІАС
(Asturias) Міґель Анхель, 1899-1974, ґватемальський письменник; представник т.зв. магічного реалізму; у романах (Сеньйор Президент, Ураган) і оповіданнях часто поєднує елементи …
АСТУРІЯ
автономна область та історична країна в Іспанії, на узбережжі Біскайської зат.; 10,6 тис. км2, 1,1 млн. мшк.; адміністративний центр Ов'єдо; гориста (Кантабрійські г.); гірництво, виплавка …
АСУАН
м. у Пд. Єгипті, над р. Ніл; 220 тис. мшк.; осередок туризму (подорожі до святині Абу Сімбел); виробництво штучних добрив, текстильна, чинбарська, залізоплавильна промисловість; аеропорт; …
АСУНСЬЙОН
столиця Параґваю, на березі р. Параґвай; міська агломерація 800 тис. мшк.; промисловий (харчова галузь, корабельні) та культурний центр; гол. торговельний порт країни; транспортний вузол …
АСФАЛЬТ
природна, чорна або коричнева застигла скловидна маса; суміш вуглеводнів, яка утворюється внаслідок вивітрювання нафти; одержують також штучним шляхом; застосовується при будівництві доріг, …
АТАБАСКА
I р. у Зх. Канаді, одна з витокових річок Маккензі; довж. 1231 км, басейн 153 тис. км2; численні пороги; протікає через озеро А.; при злитті з р. Піс утворюється р. Невільнича; …
АТАВІЗМ
поява в особини ознаки її далеких предків, ск., в людини - хвостового придатка або надлишкових сосків.
АТАКАМА
пустеля у Пн. Чилі, одна з найсухіших на Землі, в центральноандському пониззі, на вис. 500-2000 м; періодичні ріки; видобуток нітратину (чилійської селітри), срібла.
АТАТЮРК
(Ataturk) Кемаль (до 1934 Мустафа Кемаль Паша), 1881-1938, турец. ген. і державний діяч; лідер турец. національного руху проти поділу колишньої Османської імперії після I Світової війни; …
АТАШЕ
найнижчий ступінь службовця-дипломата; фахівець у певній галузі: а. військовий, культурний, торговельний.
АТЕЇЗМ
доктрина чи життєва позиція, що заперечує існування Бога, релігійна байдужість; проголошувана найчастіше прихильниками матеріалістичної філософії (Л. Фойєрбах, К. Маркс, З. Фройд).
АТЕЙ
?-339 до н.е., скіфський цар; за Страбоном об'єднав більшість племен Пд. Причорномор'я та частину Фракії у першу скіфську державу; перша карбована монета на території України; загинув у …
АТЕНАҐОРАС I
(Арістокліс Спіру) 1886-1972, архієпископ Константинополя й екуменічний патріарх; активна екуменічна діяльність: діалог з Католицькою, Англіканською, дохалкедонськими Церквами; 1965 разом з …
АТИРАУ
обл. центр у Казахстані, порт на р. Урал; 151 тис. мшк.; нафтопереробна, хіміч., машинобудівна промисловість; педагогічний інститут; міжнародний аеропорт.
АТЛАНТ
в грец. міфології титан, брат Прометея; за участь в титаномахії був засуджений підтримувати небо.
АТЛАНТ
I верхній шийний хребець, на якому тримається черепна коробка; не має кореня; складається з двох однакових дуг з потовщеними боковими поверхнями. II архітектурна підпора у вигляді …
АТЛАНТА
м. у США, адміністративний центр штату Джорджія; 395 тис. мшк. (60% чорношкірого населення); міська агломерація 2,8 млн.; центр промисловості (автомобілі, літаки, папір); великий …
АТЛАНТИС
америк. космічний корабель багаторазового використання; у XI 1995 на 3 дні зістикувався з російською орбітальною станцією Мир для достави продовольства й технічного обладнання.
АТЛАНТИЧНА ХАРТІЯ
декларація, підписана 12 VIII 1941 президентом США Ф.Д. Рузвелтом і прем'єром Великої Британії В. Черчіллем з окресленням воєнних цілей обох держав і засад повоєнного міжнародного ладу; 24 …
АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН
другий за розмірами після Тихого о. океан на Землі, між Америкою, Євразією, Африкою і Антарктидою; охоплює моря: Північне, Балтійське, Середземне з Чорним, Ведделла, Карибське, а також …
АТЛАС
г. у Пн.-Зх. Африці (Марокко, Алжир, Туніс), належать до альпінаріїв; довж. понад 2000 км; гол. пасма: А. Високий (Джібал-Тубкаль, 4165 м), А. Середній, Ер-Ріф, Тель-А., Сахарський А., …
АТЛАС
I тематична, детально опрацьована збірка карт, ілюстрацій, таблиць (ск., а. географічний, історичний, анатомічний). II в минулому шовкова тканина; тепер - тканина з різної сировини …
АТМ
див. «атмосфера фізична»
АТМАН
у індійській філософії та релігії всепроникне духовне начало, Я, незмінна душа особи в потоці перетворень сансари, інколи ототожнювана з брагманом.
АТМОСФЕРА ЗЕМЛІ
газова оболонка, що оточує Землю; складається із суміші газів - повітря; зміна властивостей а. З. (зокрема, темп.) із зростанням вис. є основою для її поділу на: тропосферу, що сягає від …
АТМОСФЕРА ФІЗИЧНА
(атм) одиниця тиску, використовується як значення нормального тиску, 1 атм = 101 325 Па.
АТМОСФЕРНІ ОПАДИ
краплі води та кристалики льоду, що падають з хмар на поверхню землі (дощ, сніг, град, мряка); у кліматології визначають кількість опадів за певний проміжок часу (годину, добу, рік), …
АТОЛ
кораловий острів у вигляді суцільного або перериваного кільця, який утворюється в результаті наростання коралових рифів навколо заглибленої верхівки підводної гори; а. виступають в …
АТОМ
найменша частинка хіміч. елемента, яка зберігає всі його хіміч. властивості; складається з ядра діаметром 10-13-10-12 см, що містить позитивно заряджені протони і нейтральні нейтрони, а …
АТОМНА МАСА
маса атома ізотопу елемента або середня маса атома хіміч. елемента (для природного ізотопного сполучення), виражена в атомних одиницях маси або ін. одиницях.
АТОМНА ОДИНИЦЯ МАСИ
(а.о.м) одиниця маси, що дорівнює 1/12 маси атому ізотопу вуглецю 12C; 1 а.о.м. = 1,6605402
АТОМНЕ ЧИСЛО
число, яке визначає місце хіміч. елемента в періодичній системі елементів; дорівнює к-кості протонів у ядрі даного елемента.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 > >>

© ukrslov.com - 2010