Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь

Слова на лiтеру А (1297)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 >>
АТОМНИЙ ВИБУХ
стрімка неконтрольована реакція розщеплення чи синтезу (термоядерний вибух) атомних ядер заряду; під час а.в. вивільняється величезна кількість енергії (найбільша - під час термоядерного …
АТОМНИЙ НОМЕР
див. «атомне число»
АТОН
у стародавньому Єгипті обожнюване сонячне коло, видимий прояв Ре (Сонця); Аменхотеп IV Ехнатон (XIV ст. до н.е.) визнав А. єдиним державним божеством; зображався у вигляді сонячного диска з …
АТРІУМ
у стародавніх рим. будинках центр. приміщення, освітлюване крізь отвір у даху (комплювій), під яким був розташований басейн з дощовою водою (імплювій); у ранньохристиянських базиліках …
АТРИБУТ
поняття, яке у філософії означає істотну й необхідну характеристику предмету, без якої він не міг би існувати; протилежність акциденції.
АТРОПІН
алкалоїд, що знаходиться в деяких рослинах з родини пасльонових; використовується для зменшення спазму (розслаблює гладкі м'язи травного тракту, бронхів).
АТТІЛА
?-453, вождь гуннів з 434; підніс їх державу (з центром в Панонії) до вершини могутності - впливи від Кавказу до Риму; 451 напав на Ґаллію (розбитий рим.-германськими військами Аеція), 452 …
АТТЕНБОРО
(Attenborough) Річард, нар. 1923, англ. кіноактор, режисер; фільми громадянського звучання (Гнівне мовчання), на воєнну тематику (Молодий Вінстон, Далі на один міст), біографічні (Ґанді).
АТТЕРБУМ
(Atterbom) Пер Даніель, 1790-1855, шведський письменник; романтик, лідер т.зв. фосфористів; поезії, драми, праці з історії літератури, есе.
АТТИК
прямокутна стіна над карнизом будівлі, оздоблена написами чи рельєфами; також поверх над головним карнизом.
АТТИКА
історична область у центр. Греції, над Еґейським м., теп. ном А.; у 1-й полов. II тис. до н.е. заселена іонійцями; А., поділену на дрібні держави, Афіни об'єднали в поліс.
АТТО-
(а) префікс одиниць вимірювання, що означає множник 10-18, напр., 1 ам = 10-18 м.
АТФ
див. «аденозинтрифосфорна кислота»
АУЇ
(Hauy) Валентин, 1745-1822, франц. тіфлопедагог; 1784 заснував у Парижі першу школу для сліпих, в якій застосовував методи читання дотиком (текстів, написаних великим опуклим шрифтом).
АУДИТОРІЯ
зал, в якому відбуваються лекції; також сукупність слухачів якоїсь лекції, промови.
АУЕРШТЕДТ
с. в Німеччині (Тюринґія) біля Єни. 1806 - перемога франц. військ під командуванням Л.Н. Даву над численнішою прусською армією.
АУКСИНИ
див. «фітогормони»
АУКШТАЙТІЯ
історична назва корінної Литви, її пд.-сх. частина, над ріками Няріс і Швeтe, що стала цeнтром Литовської дeржави.
АУН САН СУ ЧІ
нар. 1945, демократична діячка М'янми (Бірми); 1990-95 перебувала під домашнім арештом; Нобелівська премія миру 1991.
АУРАНҐЗЕБ
1618-1707, з династії Великих Моґолів, правитель Індії з 1657; чинив успішний опір експансії англ. Ост-Індської компанії; в ім'я ідеї мусульманської держави воював з сикхами, маратхами, …
АУТИЗМ
симптом психічних порушень; заглиблення у власні хворобливо викривлені внутрішні переживання, відособлення від зовнішнього світу; симптом шизофренії та дитячої психічної хвороби.
АУТОДАФЕ
в давнину прилюдне визнання чи відмова від віри християнином, звинуваченим у єресі, останній акт процесу інквізиції, запроваджений в Іспанії наприкінці XV ст., що полягав у оголошенні …
АУШВІЦ
найбільший гітлерівський концентраційний табір і табір смерті в Освенцимі-Бжезинці в Польщі; з 1942 найбільший осередок знищення євреїв, з 1941 комплекс таборів: Аушвіц в Освенцимі, …
АФІНА
в грец. міфології стародавня богиня володарів та їхніх палаців, пізніше богиня мудрості, мистецтва, ототожнювана з рим. Мінервою; покровителька справедливої війни.
АФІНИ
столиця Греції, на півостр. Аттика, над зат. Саронікос; 748 тис. мшк., з передмістями (разом із портом Пірей) 3,1 млн. мшк.; найбільший промисловий округ країни (текстильна, хіміч., …
АФІНСЬКА ХАРТІЯ
опрацьована Ле Корбюзьє та опублікована 1934 підсумкова резолюція IV з'їзду СІАМ (Афіни, 1933), де подається визначення сучасного функціонального міста, гол. функціями якого є житло, праця …
АФІНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ СОЮЗ
у стародавній Греції союз (симахія), який об'єднав Афіни з Грецькими державами Еґейського м.; I А. м. с. (478/477-404 до н.е.) постав з метою визволення від персів іонійських міст у Малій …
АФАНАСІЙ ВЕЛИКИЙ
св., 295-373, отець Церкви, єпископ Александрійський; гол. противник аріанства, захисник віри, відстоював догмати про природу Св. Трійці та божественності Ісуса.
АФАНАСІЙ ПЕТРОВИЧ
XVII/XVIII ст., укр. ливарник, працював переважно у Києві; дзвони дзвіниці Софійського собору в Києві; дзвін Кизикермен (з трофейних турец. гармат) для Полтавського Успенського собору.
АФАНАСЬЄВ ІГОР ЯКОВИЧ
нар. 1953, укр. режисер, драматург; театр естради; постановки: (Як козаки колядували); п'єси (Легка вечеря на двох); ведучий і кореспондент російськомовного телебачення в Нью-Йорку (США).
АФАНАСЬЄВ БОРИС ГНАТОВИЧ
1920-92, укр. диригент; гол. диригент Дніпропетровського театру опери та балету; постановки: Вогняні роки, Вій.
АФАНАСЬЄВ ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ
1917-87, укр. режисер; художній керівник Харківського театру ляльок; Український вертеп.
АФАНАСЬЄВ ЮРІЙ МИКОЛАЄВИЧ
нар. 1934, рос. історик та громадський діяч; доктор історії, професор, ректор Московського історико-архівного інституту (з 1991 Рос. гуманітарний унів.); у 80-х один з керівників Меморіалу, …
АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ
(справжнє Афанасьєв) 1816-75, укр. та рос. письменник, фольклорист; супроводжував Т. Шевченка в подорожі Лівобережною Україною; Дві стародавні малоросійські думи, Провінційні нотатки.
АФАР
тектонічна впадина в Ефіопії, між Ефіопським і Сомалійським плоскогір'ям.; на пд. западина оз. Ассаль, 150 м н.р.м. - найнижча точка Африки.
АФЕКТИВНІ СИНДРОМИ
група психічних порушень, фази депресій і маній, розмежовані неоднаковими періодами повернення до здоров'я; причини хвороби невідомі.
АФЛАТОКСИНИ
невелика група органічних сполук із сильною мутагенною дією, сприяє ракотворчим процесам; виробляються певними видами грибків; наявність а. у харчових продуктах небажана.
АФОН
сх. відгалуження півостр. Халкідіка в Греції; автономна округа Айон-Орос; на пд. гора А. (2033 м.); монастирський осередок і центр грец. православної думки; важливий центр візантійського …
АФОРИЗМ
влучний лаконічний вислів, який містить глибоку думку (філософську, естетичну, психологічну, моральну).
АФОТИЧНА ЗОНА
зона морів і глибоких озер, куди не сягає світло, знаходиться нижче фотичної зони; простягається на глибині більш, ніж 400 м в озерах і бл. 1700 м - в морях; переважно заселена …
АФП-КПП
див. «Американська федерація праці - Конгрес промислових профспілок»
АФРИКА
континент у сх. півкулі; 30,3 млн. км2 (з островами); населення понад 700 млн. осіб; найбільша довжина з пн. на пд. - 8 тис. км, із зх. на сх. - 7,5 тис. км.; суцільний континент (острови і …
АФРИКА ПІВДЕННО-ЗАХІДНА
давня назва Намібії.
АФРИКАНЕРИ
сучасна назва бурів.
АФРИКАНСЬКІ МІСЦЕВІ РЕЛІГІЇ
системи вірувань і релігійних практик народів Чорної Африки; мають риси типологічно різноманітних форм вірувань, як от анімізм, фетишизм, тотемізм, культ предків, політеїзм; у більшості а. …
АФРИКАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС ПІВДЕННОЇ АФРИКИ
організація африк. населення в ПАР, заснована 1912; боровся з апартеїдом, з 1960 також збройна боротьба; 1960-90 у підпіллі; отримував підтримку з боку Організації Афр. Єдності, СРСР і …
АФРО
1912-76, італ. маляр; спершу впливи кубізму і сюрреалізму, пізніше абстрактні композиції; декор у будівлі ЮНЕСКО в Парижі.
АФРОДІТА
в грец. міфології богиня кохання й краси, ототожнювана з рим. Венерою, одне з гол. божеств грец. пантеону; дружина Гефеста, мати Ероса.
АФРОХРИСТИЯНСЬКІ РЕЛІГІЇ
синкретичні релігії Чорної Африки; виникли з суспільно-релігійних рухів антиколоніального характеру та внаслідок відриву частини місцевих християн від європ. місіонерських Церков; …
АФҐАНІСТАН
держава у Азії, на пд. сх. Іранського нагір'я. Бл. 50% території на вис. більш ніж 2000 м; у центр. частині Гіндукуш (Ношак, 7485 м), на пд. долини з пустелями Марґо та Реґістан; клімат …
АХІЄЗЕР ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧ
нар. 1911, укр. вчений-фізик; наукові праці в галузі ядерної фізики, фізики плазми, фізики елементарних частинок, твердого тіла, квантової електродинаміки.
АХІЛЛЕС
герой Іліади Гомера, найенергійніший з греків, за легендою все тіло А., за винятком п'яти, було захищене від смертельних ударів (п'ята А.), але загинув він, вражений саме в п'яту Парісом.
АХІЛЛЕСІВ СУХОЖИЛОК
сухожилок триглавого м'яза литки, що кріпиться на верхівці п'яткової кістки.
АХАШВЕРОШ
у Біблії персидський цар (Ксеркс I?), один з персонажів Книги Есфірі.
АХАҐҐАР
кристалічний масив у середній Сахарі, в Алжирі, вис. до 2918 м (Тагат); густа мережа сухих долин; ксерофітна рослинність, розведення верблюдів.
АХЕЙСЬКИЙ СОЮЗ
у стародавній Греції політична організація міст Ахеї, заснована 281 до н.е. з метою здійснення самостійної політики; конфлікт з Римом спричинив перехід А. с. під його владу (146 до н.е.).
АХЕЙЦІ
в античну добу одне з грец. племен, прибулих з пн., у II тис. до н.е. населяли територію Греції (Пелопоннес); творці мікенської культури (XVI-XII ст. до н.е.); витіснені дорійцями, зайняли …
АХЕМЕНІДИ
перша перська династія 558-330 до н.е., створили Перську імперію зі столицею в Пасарґадах, згодом у Персеполісі; до неї належали Дарій I Великий і Ксеркс; їхню державу завоював Александр …
АХЕРНАР
найяскравіша зірка у сузір'ї Ерідана, в Україні невидима.
АХЕЯ
історична область у Греції, в пн.-зх. частині Пелопоннесу, теп. ном А.; в античну добу населена ахейцями; відігравала політичну роль як центр Ахейського союзу (III-II ст. до н.е.).
АХМАДУЛІНА БЕЛЛА
(Ізабелла) Ахатівна, нар. 1937, рос. поетеса; для поетичних збірок Струна, Уроки музики, Свіча, Таємниця, Сад характерне утвердження моральних максим, високого ладу душі, згущена …
АХМАТОВА АННА АНДРІЇВНА
1889-1966, дружина М. Гумільова, рос. поетеса, родом з України; представниця акмеїзму; любовна і рефлексивна лірика (збірки Чотки, Біла зграя, Подорожник, Anno Domini), лірико-епічні поеми …
АХМЕТ I
1589-1617, турец. султан (1603-17); воював проти Австрії (1593-1606), Польщі (1616), Ірану (1603-12 і 1616-17); за часів А. I 1614 запорозькі козаки здобули турец. м. Синоп і Трапезунд; …
АХМЕТ III
1673-1736, турец. султан (1703-30); надавав військову допомогу Україні; 1711 турец. армія розбила війська Петра I у битві біля Ясс на р. Прут.; уклав Прутський мирний договір 1711; війни …
АХТЕР-
префікс, що вказує на зв'язок з кормовою частиною судна; напр.: ахтерлюк - кормовий люк, ахтерштаґ - штаґ, що тягнеться від корми.
АХШАРУМОВ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
1864-1938, укр. скрипаль, диригент, педагог; організував симфонічні оркестри в Полтаві, Феодосії; твори для симфонічного оркестру.
АЦЕТИЛЕН
НС=СН, безбарвна органічна сполука, горючий газ; одержують, напр., шляхом розкладу карбіду водою; сировина для хіміч. промисловості, напр., у виробництві синтетичних матеріалів; …
АЦЕТОН
CH3COCH3 органічна сполука, аліфатичний кетон; летка рідина з характерним запахом; використовується як розчинник живицевих смол і лаків та в процесах органічного синтезу.
АЦТЕКИ
див. «астеки»
АЧЕБЕ
(Achebe) Чінуа, нар. 1930, ніґерійський письменник, пише англ. мовою; у романах переважає тематика конфліктів і соціальних загострень у Ніґерії, породжених конфронтацією двох систем …
АЧКАСОВА ВАЛЕНТИНА НИКИФОРІВНА
нар. 1928, музейний працівник; дир. Національного заповідника Софія Київська; вчений секретар Комісії при Президентові України з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури.
АШ
(Asz) Шалом, 1880-1957, євр. письменник, писав мовою їдиш; з 1914 переважно у США; оповідання, романи, драматичні твори на сучасні теми й походження християнства; Містечко, Америка, Мати, …
АШАНТІ
африк. держава, що існувала в XVII-XIX ст. на території теп. Ґани; столиця Кумасі; в 1-й полов. XVIII ст. підкорила держави Золотого Берега, здобувши контроль над торговими шляхами, що …
АШАНТІ
африк. народ, який живе в Ґані, бл. 3,3 млн.; в 2-ій полов. XVII cт. утворили власну державу; мова групи акан.
АШВАҐГОША
I/II ст., давньоіндійський поет, теолог і філософ; автор драм і 2 поем про життя Будди та його брата Нанди.
АШОКА
бл. 264 - бл. 227 до н.е., з династії Мауріїв, правитель Індії; творець імперії, з територією від Кашміру і Непалу до Майсура; пропагандист буддизму, який за його правління став державною …
АШОФФА ПРАВИЛА
сформульовані нім. фізіологом Л. Ашоффом правила, які стосуються цілодобового біологічного ритму; при безперервному освітленні фізіологічна доба в людини і денних тварин скорочується і …
АШРАМ
кожний з 4 періодів релігійного життя індуса (вивчення Вед, родинне життя, пустельництво, аскетизм); також усамітнення, оселя пустельника.
АШШУР
національний бог ассирійців і бог м. Ашшур (столиці Ассирії); творець світу, володар богів і людей, керував ассирійськими військами й захищав їх.
АШШУРБАНІПАЛ
VII ст. до н.е., цар Ассирії 669-31 (?) до н.е., зберіг державу в кордонах від Перської зат. до Середземного м., незважаючи на внутрішні бунти; заснував велику бібліотеку в Ніневії.
АШҐАБАД
столиця Туркменістану; 517 тис. мшк.; машинобудівна, металургійна, хіміч., скляна, текстильна промисловість; виробництво килимів; АН Туркменістану, 8 вузів (в тому числі унів.); міжнародний …
АЮДАГ
гірський масив і мис на пд. березі Криму; вис. 572 м. А. - лаколіт, що врізається у море, вкритий лісом, чагарниками, природний заповідник, біля підніжжя - дитячий табір Артек.
АЯКУЧО
м. в Перу, в Андах, на вис. 2700 м; адміністративний центр департаменту А.; 106 тис. мшк.; шкіряна, текстильна промисловість; унів.; музей; численні собори і монастирі (XVI-XVIII ст.), …
АЯТОЛА
титул видатних мусульманських теологів шиїтського ісламу.
АЯЧЧО
м. у Франції, адміністративний центр департаменту Корсика; 54 тис. мшк.; рибальський та вітрильний порт; туристичний осередок (батьківщина Наполеона Бонапарта) і курорт. Старовинне м. …
АҐІЙ IV
бл. 260-241 до н.е., цар Спарти з 244; реформатор, який прагнув до всебічного зміцнення держави через анулювання боргів, надання нових наділів землі спартіатам, періойкам та іноземцям; був …
АҐІНСЬКИЙ БУРЯТСЬКИЙ АВТОНОМНИЙ ОКРУГ
в аз. частині Росії, в Забайкаллі; 19 тис. км2, 79 тис. мшк.; адміністративний центр селище Аґінське; буряти 55%, росіяни 41% та ін.; міське населення 33%; деревообробна промисловість; …
АҐА
офіцерське звання в Туреччині за правління османських султанів; теп. у деяких мусульманських країнах уживається в значенні пан.
АҐА ХАН
титул духовного лідера (імама) мусульманського угруповання ісмаїлітів у Індії, вживається від поч. XIX cт.
АҐАДІР
м. у Пд. Марокко, порт на узбережжі Атлантичного о.; 459 тис. км2; рибна (сардини), цементна промисловість; міжнародний аеропорт; курорт і туристичний центр. У 1960 зруйноване сильним …
АҐВАСКАЛЬЄНТЕС
штат у Центр. Мексиці; 5,5 тис. км2, 720 тис. мшк.; адміністративний центр А. (506 тис. мшк.); гористий; сільське господарство; видобуток руд олова; курорт; туризм.
АҐНОН ШМУЛЬ ЙОСИФ
(псевдонім Ш.Й. Чачкеса) 1888-1970, ізраїльський письменник, писав мовою іврит; походив з Бучача (Тернопільщина), з 1924 у Палестині; романи та оповідання, зокрема про середовище хасидів …
АҐРІДЖЕНТО
м. в Італії, на пд. Сицилії; 57 тис. мшк.; центр торгівлі та туризму; музеї; грец. храми (VI і V ст. до н.е.); рим. гробниці та руїни будівель (II-I ст. до н.е.); кафедральний собор …
АҐРІКОЛА
(Agricola) Ґеорґіус (Ґеорґ Бауер), нім. гірник, металург, мінералог, гуманіст і лікар; автор праць про тогочасну гірничу та металургійну справу.
АҐРА
м. в Індії, на р. Джамна; 900 тис. мшк.; центр чинбарської промисловості, ремесел (біжутерія, парча) і туризму; унів.; центр мусульман Індії; пам'ятки мусульманської культури, в тому числі …
АҐРУС
кущова рослина родини ломикаменевих, ягідна культура; поширений на пд. та в центрі Європи, в Пн. Африці та на Кавказі, вирощують бл. 50 видів; плоди - несправжні круглі або довгасті ягоди, …
АҐУЛЬЯС
тепла морська течія в Індійському о.; протікає на пд. вздовж берегів Африки; 3-7 км/год.

< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 >>

© ukrslov.com - 2010