Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь

Слова на лiтеру І (472)

1 2 3 4 5 > >>
І
одиниця уявна.
І, І
дванадцята літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук і; вимовляється і.
Ї, Ї
тринадцята літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає йотований голосний звук ї (йі); вимовляється ї; у сучасному значенні вперше вжита 1874-75 у Записках …
І-МЕЙЛ \(E-MAIL\)
див. «пошта електронна»
ІЄРАРХІЯ
в Католицькій і Православній Церквах верховне керівництво, а також спільнота спасіння з ієрархізованою структурою; в католицизмі розрізняються і. посвячення (єпископ, пресвітер, диякон) та …
ІЄРИХОНСЬКА ТРОЯНДА
2 види однорічних трав'янистих рослин пустель: 1. Anastatica chierochuntica - пустелі Пн. Африки, після відцвітання висихає, утворюючи кулю, яку носить вітер; у вологому середовищі пагони …
ІЄРОГЛІФИ
грец. назва піктографічного єгипетського письма; найчастіше трапляються в системах словесно-складового письма (напр., китайське, японське письмо та ін.).
ІЄРОНІМ ЗІ СТРИДОНУ
св., бл. 347-419, отець Церкви і доктор Церкви; секретар папи Дамаса I, автор перекладу Біблії лат. мовою (так звана Вульґата), яким Католицька Церква користувалася у середньовіччі.
ІЄРОФАНІЯ
термін, вживаний у релігієзнавстві на окреслення всіх випадків прояву сакрального (святості) у світській сфері, інтерпретованих як втручання Бога або позаземних сил; напр., чуда, …
ІАТА
див. «Міжнародна асоціація авіаційного транспорту»
ІБІСОВІ
родина птахів із ряду лелекоподібних; 28 видів, заселяють болота, степи і ліси тропічної та помірної зони; дзьоб довгий, загнутий донизу; в Україні - коровайка, в Африці (переважно у …
ІБАДИТИ
найпоміркованіша частина мусульманського угруповання хариджитів, від якого відкололася у VII ст. в Іраку; теп. збереглися невел. групи в Пн. Африці, Омані та Занзибарі.
ІБАНЬЄ-ФЕРНАНДЕС АРНОЛЬДО
нар. 1927, укр. кінорежисер; за походженням іспанець; документальні фільми Тепло рідного дому, Вісім тактів забутої музики, Тривожне небо Іспанії, Сиротами не народжуються.
ІБЕРІЙСЬКІ ГОРИ
в Іспанії, обмежують зі сх. плоскогір'я Месета; вис. до 2313 м; витоки р. Тахо та Дуеро.
ІБЕРІЯ
одна з давніх назв Іспанії.
ІБЕРНІЯ
стародавня лат. назва Ірландії.
ІБН БАТТУТА
1304-77, відомий араб. мандрівник; описи багатьох країн від Тімбукту до Китаю (Особливості міст та чудеса подорожей) є цінним історичним джерелом.
ІБН ГАЗМ
994 - бл. 1064, араб. письменник та учений з Іспанії; автор наукових творів (літературних, історичних, юридичних, філософських та теологічних); літературну славу здобув як автор твору про …
ІБН СІНА АБУ АЛІ
(латинізована форма імені Авіценна) 980-1037, араб. філософ і лікар, за походженням перс; поєднував доктрину Арістотеля з неоплатонізмом; значно вплинув на схоластику, сприяв поширенню …
ІБН ХАЛЬДУН
1332-1406, араб. історик і політик; автор багатотомної історії арабів, персів, берберів; вступ до неї (Ель Мукаддіма) містить його оригінальну історіософську доктрину.
ІБРАГІМ ІБН ЯКУБ
Х ст., євр. мандрівник з Іспанії; його описи мандрівок Європою вміщено у книзі Аль-Бакрі Книга доріг і королівств.
ІБРАГІМОВ НІЯЗІ БЕЛЯЛОВИЧ
нар. 1945, укр. зброяр кримськотатарського походження; майстер ручного виготовлення спортивної зброї, з 1967 обслуговує збірну СРСР, з 1991 - збірну України з кульової стрільби.
ІБСЕН
(Ibsen) Генрік, 1828-1906, видатний норвезький драматург; у соціально-психологічних, часто символістичних драмах критикує міщанську мораль; Ляльковий дім (Нора), Ворог народу, Дика качка; …
ІБУСЕ МАСУЇ
1898-1993, японський письменник; реалістичні романи та оповідання, в яких засуджується II Світова війна; роман про трагедію Гіросіми Чорний дощ.
ІВАН
?-1730, св. Гр. Православної Церкви, нар. наприкінці XVII ст. в Україні, козакував, 1711 потрапив під Азовом у полон; після роботи у господаря молився у скиту (монашій печері), уже за життя …
ІВАН I КАЛИТА
бл. 1284-1341, кн. московський з 1325, вел. кн. володимирський з 1328; завдяки протекції татар підпорядкував собі слабші князівства; започаткував об'єднання руських земель навколо Москви.
ІВАН III
1440-1505, з династії Рюриковичів, вел. кн. московський з 1462; приєднав Ярославль, Новгород, Твер, Чернігово-Сіверську землю; остаточно позбувся ординської зверхності 1480; уперше вжив …
ІВАН IV ЛЮТИЙ
1530-84, син Василя III; вел. кн. московський з 1533, цар з 1547; реформував Московську державу; 1565 запровадив опричнину і жорстоко придушив боярську опозицію; підкорив Казанське (1552) і …
ІВАН XXIII
1881-1963, рим. папа з 1958; 1962 скликав II Ватиканський собор; прагнув мирного врегулювання міжнародних конфліктів; соціальні енцикліки Mater et Magistra (Мати й Учителька), Pacem in …
ІВАН ПАВЛО II
(Кароль Юзеф Войтила) нар. 1920, рим. папа з 1978; з 1958 єпископ, з 1963 архієпископ, митрополит Краківський, з 1967 - кардинал; учасник II Ватиканського собору (1962-65); автор …
ІВАНИЦЬКИЙ БОРИС
1878-1953, укр. лісознавець і громадський діяч; 1917-18 організатор і дир. Лісового департаменту уряду УНР; на еміграції у Чехії організатор і професор Укр. господарської академії у …
ІВАНИЧУК РОМАН ІВАНОВИЧ
нар. 1929, укр. письменник, громадський діяч, один із засновників, теп. почесний гол. відновленого Товариства Просвіта у Львові, народний депутат України; новели, повісті; історичні романи …
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
обл. центр України, у Прикарпатті, на р. Бистриця-Солотвинська і Бистриця-Надвірнянська (притоки р. Бистриці, басейн Дністра); 226 тис. мшк.; центр видобутку і переробки нафти та природного …
ІВАНОВ В'ЯЧЕСЛАВ ІВАНОВИЧ
1866-1949, рос. поет; з 1924 в Італії; теоретик символізму; лірика з містичними акцентами, трагедії на античні мотиви; переклади італ. літератури.
ІВАНОВ В'ЯЧЕСЛАВ ВСЕВОЛОДОВИЧ
нар. 1929, рос. вчений-індоєвропеїст; праці з проблем семіотики, дослідження індоєвроп. лінгвістичної проблематики на всіх рівнях мовної системи; широко залучає слов'янський матеріал; …
ІВАНОВ ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ
1909-81, укр. кінорежисер; фільми (Олекса Довбуш, За двома зайцями, Вулиця тринадцяти тополь).
ІВАНОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
1871-1935, укр. вчений у галузі тваринництва; член Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук і лісівництва; 1925 організував у Асканії-Новій дослідну племінну станцію, де вивів …
ІВАНЧО ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
нар. 1935, укр. режисер; гол. режисер Пряшівського укр. театру; постановки (Хліб наш насущний, 97).
ІВАНЧУК ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
нар. 1969, укр. спортсмен (шахи); срібний призер чемпіонату Європи 1992, Всесвітньої шахової олімпіади 1992 у складі збірної України; міжнародний гросмейстер.
ІВАСЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
1949-79, укр. композитор, поет-пісняр; трагічно загинув у розквіті таланту; популярні пісні Червона рута, Водограй, Я піду в далекі гори та ін.
ІВАСЮК МИКОЛА ІВАНОВИЧ
1865-1937, укр. живописець, портрет, історичний жанр; організатор першої на Буковині художньої школи; репресований; Битва під Хотином, Козак з дівчиною біля криниці, Буковинець.
ІВАШКЕВИЧ
(Iwaszkiewicz) Ярослав, 1894-1980, пол. письменник, родом з України, закінчив Київські унів. та консерваторію; співзасновник групи Скамандр; у творчості - уславлення краси мистецтва і …
ІВКА
(англ. YWCA, Young Women's Christian Association, Християнське товариство дівчат) міжнародна протестантська культурно-освітня організація за зразком ІМКА; заснована 1877 у Лондоні.
ІВОЛГА
співочий птах, заселяє хвойні ліси Європи та Пд.-Зх. Азії; довж. бл. 23 см; в Україні перелітні, охороняються.
ІВРИТ
сучасна модифікація гебрайської мови, з групи семітських; держ. мова в Ізраїлі (поряд з араб.); кілька етапів розвитку: біблійна, класична мова (Старий Заповіт), мова релігійної практики та …
ІВЧЕНКО ВІКТОР ІЛАРІОНОВИЧ
1912-72, укр. театральний і кінорежисер; постановки (Одруження Бєлугіна), фільми (Надзвичайна подія, Назар Стодоля, Іванна, Гадюка, Софія Глушко).
ІВЧЕНКО ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
нар. 1939, укр. актор, режисер; Київський укр. драматичний театр; ролі у виставах (Дикий ангел, Камінний господар) і фільмах (Мужність, Поїзд особливого призначення); з 1983 у Ленінграді …
ІВЧЕНКО МИХАЙЛО ЄВДОКИМОВИЧ
(псевдонім: М. Проліс) 1890-1939, укр. письменник; оповідання, повісті (Шуми весняні, Землі дзвонять), роман Робітні сили, п'єса Повідь, літературні портрети укр. письменників; проходив …
ІВЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЄВИЧ
1903-68, укр. авіаконструктор; член АН УРСР; керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків.
ІГНАТІЙ З АНТІОХІЇ, СВ.
? - бл. 110, єпископ Антіохії; загинув мученицькою смертю в Римі, розтерзаний на арені левами; його листи - зразок ранньохристиянської христології та еклезіології.
ІГНАТЕНКО ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ
нар. 1940, укр. співак (тенор), Львівський театр опери і балету, педагог; викладач Львівської консерваторії.
ІГНАТЕНКО ВОЛОДИМИР ПИМОНОВИЧ
нар. 1920, укр. актор; Черкаський укр. музично-драматичний театр; ролі у виставах (Безталанна, Медея).
ІГНАТОВИЧ ГНАТ ГНАТОВИЧ
(псевдонім Г.Г. Балінського) 1896-1978, укр. режисер, актор; Молодий театр, Березіль; ролі у виставах (Газ, Макбет); Закарпатський укр. музично-драматичний театр (Ужгород); постановки …
ІГОР
?-945, київський кн. з 912 (за непевною літописною хронологією), за походженням варяг, син Рюрика; започаткував правління династії Рюриковичів у Київській Русі; підкорив древлян, уличів та …
ІГОР СВЯТОСЛАВИЧ
1150-1202, кн. новгород-сіверський з 1178 і чернігівський з 1198; 1185 організував похід проти половців; зазнавши поразки, потрапив у полон, з якого утік; ці події стали сюжетною основою …
ІГОР ТЕОРІЯ
розділ математики, що займається дослідженням моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту.
ІГРИ ГРЕЦЬКІ
у стародавній Греції спортивні, музичні, театральні змагання (агони) на честь богів; відбувалися в округах святилищ; найбільшу славу здобули Олімпійські ігри на честь Зевса, які відбувалися …
ІГУАНИ
родина ящірок; бл. 650 видів (довж. 10 см - 2,2 м), заселяють теплі обл. обох америк. континентів, Мадаґаскар, острови Фіджі, Тонґа, Ґалапаґоські - ендемічні морські і. (довж. бл. 1,3 м); …
ІГУАСУ
р. у Пд. Бразилії, притока Парани; довж. 1320 км; басейн 62 тис. км2; у нижній течії численні водоспади, найбільший (І. (вис. 72 м, шир. 2,5 км).
ІДІОФОНИ
музичні інструменти, джерелом звуку яких є корпус самого інструмента, що коливається або вібрує (дощечки, трубки, металічні язички); ударні і. (трикутники, тарілки), щипкові і. (варгани, …
ІДАЛЬҐО
штат у центр. Мексиці; 20,8 тис. км2, 1,9 млн. мшк.; адміністративний центр Пачука; височинно-гористий; збіжжя, цукрова тростина, кава; видобуток золота, срібла, руд цинку, свинцю, сурми; …
ІДЕАЛ
досконалість, взірець, найвища мета прагнень, важка для реалізації концепція, протиставляється дійсності як бажаний, але недосяжний стан (напр., і. моральний).
ІДЕАЛІЗМ
1. філософський погляд, згідно з яким існуюче саме собою буття належить винятково ідеям або також матеріальній дійсності й незалежним від неї ідеальним формам буття; іноді ототожнює …
ІДЕН
(Eden) баронет Ентоні Роберт, 1897-1977, брит. політик; 1935-38, 1940-45 та 1951-55 міністр закордонних справ; 1955-57 прем'єр-міністр і гол. Консервативної партії; Віч-на-віч з …
ІДЕОГРАФІЧНЕ ПИСЬМО
графічні системи письма, у яких знаки не відтворюють мову, а служать нагадуванням, підказкою для особи, яка сприймає повідомлення (шумерські ієрогліфи, письмо майя, малюнки астеків та ін.).
ІДЕОЛОГІЯ
1. система понять і позицій, які характеризують суспільство у певну епоху; 2. система поглядів, які виражають інтереси якогось класу; 3. комплекс символів, міфів, інтелектуальних схем, …
ІДЕЯ
думка, поняття, уява; філософське поняття, яке означає вічний і досконалий прообраз певної речі (Платон), прототип усіх речей в свідомості Бога (св. Авґустин), загальні основи становлення …
ІДЗУМО-ТАЙША
один із найстаріших сінтоїстських дерев'яних храмів у Японії, згідно з японським звичаєм його перебудовують через певний період (востаннє 1744).
ІДИЛІЯ
одна з форм буколічної поезії, в якій прикрашено змальовується безтурботне й щасливе життя простих людей на лоні природи; у переносному сенсі безтурботне життя.
ЇДИШ
одна з германських мов, побутова та літературна мова євреїв-ашкеназі; склалась у X-XIV ст. на базі одного з верхньонім. діалектів із залученням питомо євр. та слов'янських елементів; до II …
ІДОЛАТРІЯ
культ предметів (картин, скульптур) із зображенням божества; проти і. боролися у Візантії (іконоборство, іконоклазм), в юдаїзмі й ісламі.
ІДОЛИ
невел. культові скульптури з глини, слонової кості, мармуру, які зображали людську постать (переважно жіночу), дуже стилізовану; притаманні культурам Егейського м. (переважно кікладській); …
ІДРІС I
1890-1983, король Лівії 1951-69; лідер релігійного мусульманського братства сенусійя, що боролося з італ. колонізацією, перший правитель незалежної Лівії; повалений військовим переворотом, …
ІДРІСІ, АЛЬ-
1100-66, араб. географ і картограф; з 1138 при дворі короля Сицилії Роджера II; автор карбованої на сріблі карти світу та її опису (Книга Роджера).
ЇЖА
речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії; найважливішими складниками ї. є білки, вуглеводи, жири, мінеральні солі, …
ЇЖАК
рід ссавців ряду комахоїдних; тіло зверху вкрите голками; поширені в Євразії; живуть на узліссях і в чагарниках; довж. тіла до 30 см, хвоста - до 5 см; відчуваючи небезпеку, тварина …
ЇЖАКЕВИЧ ІВАН СИДОРОВИЧ
1864-1962, укр. живописець і графік; учень М. Мурашка; станковий і монументальний живопис на теми укр. історії, народного життя й побуту (Гайдамаки, На стійці, Запорожці..., Святять паски, …
ІЖИКОВСЬКИЙ
(Irzykowski) Кароль, 1873-1944, пол. письменник і літературний критик; один із найвидатніших критиків пол. літератури XX ст.; критичні нариси, в яких полемізував з положеннями "Молодої …
ЇЖОВИК
їстівний шапинковий гриб класу базидіоміцетів; бл. 30 видів, напр., ї. жовтуватий, з характерним шпильчастим спороносним шаром.
ІЗАБЕЛЛА I
(Isabel I), Католичка, 1451-1504, королева Кастилії з 1474 і (разом з чоловіком Фердинандом II Католицьким) Араґону з 1479; зміцнила королівську владу; запровадила інквізицію, вигнала з …
ІЗАБЕЛЛА II
(Isabel II), 1830-1904, з династії Бурбонів, королева Іспанії 1833-68, донька Фердинанда VII; користувалася підтримкою лібералів, які 1833-39 перемогли ворожих їй карлістів, а потім …
ІЗАР
р. в Австрії та Німеччині, права притока Дунаю; довж. 295 км; протікає у передгір'ї Альп; гідроелектростанції; на І. лежить Мюнхен.
ІЗБОРНИКИ 1073 І 1076
пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського кн. Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава; вважається, що І. 1073 був переписаний з …
ІЗГОЙ
у княжу добу особа, що з різних причин втратила попередній соціальний статус, вільна людина, яка перебувала під опікою Церкви; устав кн. Всеволода (XII ст.) зараховував до і.: поповича, що …
ЇЗДЦІ
комахи, належать до перетинчастокрилих; самиці відкладають яйця у личинки, яйця та лялечки ін. комах і павуків (деякі - у рослинні тканини), на яких потім паразитують їхні безногі личинки; …
ІЗЕР
р. у Франції, ліва притока Рони; довж. 290 км; витоки в Альпах; на І. лежить Ґренобль.
ІЗЕРСЬКІ ГОРИ
найзахідніша частина Судетів, у Польщі та Чехії, поміж Шклярським перевалом і Лужицькою Брамою; найвища г. Висока Копа (1126 м); мінеральні води, туризм.
ІЗЕТБЕҐОВИЧ АЛІЯ
нар. 1925, лідер мусульман у Боснії та Ґерцеґовині; з 1990 гол. Президії Республіки Б. та Ґ.
ІЗМІР
м. у Туреччині, на узбережжі Егейського м., міська агломерація 2,7 млн. мшк.; вел. промисловий центр: збирання автомобілів, корабельня, нафтопереробний та металургійний комбінати; …
ІЗМАЇЛ
м. у Одеській обл., райцентр, на лівому березі Кілійського гирла р. Дунай; 95 тис. мшк.; харчова, судноремонтна, паперово-целюлозна промисловість; порт, доступний для морських суден, …
ІЗНІК
м. у Зх. Туреччині, над оз. І.; бл. 15 тис. мшк.; туристичний центр; рештки старовинних будівель: візантійські (потужні оборонні мури, руїни церкви св. Софії VI-IX ст.), турец. (Зелена …
ІЗО-
перший елемент складних слів, означає однаковість, рівність; ск.: ізотропний.
ІЗОБАРА
лінія на карті погоди чи кліматичній карті, що з'єднує точки з однаковими значеннями атмосферного тиску, виміряного за певний час (добу, місяць, рік).
ІЗОБАРНИЙ ПРОЦЕС
зміна у термодинамічній системі при сталому тиску.
ІЗОБАТА
лiнiя на картах океанiв, морiв та озер; з'єднує точки з однаковою глиб. щодо прийнятого рівня вiдношення (звичайно рiвня моря).
ІЗОГIПСА
лiнiя на картi, яка з'єднує точки з однаковою вис. щодо прийнятого рiвня вiдношення (звичайно рiвня моря).
ІЗОЛЯТОР
в електротехніці - елемент для механічного з'єднання і одночасно - електричної ізоляції частин, які перебувають під напругою.
ІЗОЛЯЦІОНІЗМ
політична доктрина та політика уникання міжнародних конфліктів і союзів: 1. напрямок, що переважав у закордонній політиці США від кін. XVIII ст. до 40-х ХХ ст., остаточна відмова від і. під …
ІЗОЛЯЦІЯ
у вирощуванні рослин і насінництві свідоме вилучення можливості запилення рослин небажаним пилком шляхом дотримання певної відстані між рослинами, які легко схрещуються (і. просторова), …
ІЗОМЕРІЯ
явище, що полягає в існуванні молекул, т.зв. ізомерів, які мають однаковий склад атомів, а розрізняються способом та порядком атомних зв'язків або їх просторовим розташуванням; ізомери …

1 2 3 4 5 > >>

© ukrslov.com - 2010