Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь

Слова на лiтеру В (1063)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 > >>
В'ЄНТЬЯН
столиця Лаосу, на р. Меконґ; 442 тис. мшк.; гол. промисловий центр країни (текстильні, взуттєві, деревообробні підприємства); ремесла (вироби із золота, лаків, слонової кості); унів.; …
В'ЄТНАМ
держава в Азії, на Індокитайському півостр., на узбережжі Пд.-Китайського м. Гори й плоскогір'я займають бл. 75% території В.; на зх. пасмо г. Чионґшон (довж. 1200 км), вздовж узбережжя …
В'ЄТНАМСЬКА ВІЙНА 1965-73
збройне втручання США на боці Пд. В'єтнаму в конфлікт між двома в'єтнамськими державами; прагнення Пн. В'єтнаму, підтриманого комуністичними державами, приєднати Пд. В'єтнам і встановити …
В'ЄТНАМСЬКА МОВА
належить до в'єтмионзьких мов; державна мова В'єтнаму, поширена також у Кампучії, Лаосі, Таїланді та ін.; риси сіно-тибетських та австроазійських мов; 3 осн. діалекти; найдавніші пам'ятки з …
В'ЮРКОВІ
родина невел. птахів, ряд співочих горобцеподібних; бл. 375 видів, що гніздяться на всіх континентах, крім Австралії; довж. 10-22 см; живляться зерном; ск., горобець, щиголь, чиж, шишкар, …
В'ЯЗ
дерево родини в'язових вис. до 40 м, поширене в Європі та Зх. Азії; листки несиметричні, плід - горішок; росте в заплавних лісах як домішка; деревина тверда, важка, водостійка; …
В'ЯЗАННЯ
створення трикотажної тканини шляхом утворення вічок і поєднання їх із сусідніми вічками у вертикальному і горизонтальному напрямках; горизонтальні вічка утворюють рядки, вертикальні - …
В'ЯЗЕНЬ СУМЛІННЯ
особа, ув'язнена або ін. чином обмежена у правах за політичні, релігійні або ін. переконання, стать чи статус; в. с. визнають тільки тих, хто не вдавався у своїй діяльності до насильства та …
В'ЯЗКІСТЬ
властивість рідин та газів здійснювати опір переміщенню однієї їх частини відносно ін.; в газах є переважно наслідком теплових рухів, у рідинах - міжмолекулярної взаємодії.
В'ЯЗЬ
прісноводна риба, водиться в ріках Європи та Сибіру; довж. 35-50 см (часом бл. 80 см); різновид - орфа (золотий в.) - розводять як декоративну.
В'ЯТИЧІ
сх.-слов'янське плем'я (союз племен) в басейні р. Оки, Угри, Москви і верхів'ях Дону; бл. 981 підкорені кн. Володимиром Святославичем; XIV-XV ст. землі в. увійшли до Московського вел. …
В, В
третя літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук в; вимовляється ве.
ВЄПШ
р. у Польщі, права притока Вісли; довж. 303 км; сполучається з Кшною каналом.
ВЄРКІН БОРИС ІЄРЕМІЙОВИЧ
нар. 1919, укр. фізик; член АН УРСР, дир. Фізико-технічного інституту низьких темп. АН УРСР; праці з фізики й техніки низьких темп.
ВІБРАФОН
ударний музичний інструмент (ідіофон); по металевих пластинках, розташованих у 2 ряди, вдаряють паличками, під пластинками містяться трубки-резонатори, кінець кожної трубки з лопатями, які, …
ВІВІПАРІЯ
див. «живородіння»
ВІВАЛЬДІ
(Vivaldi) Антоніо, бл. 1678-1741, італ. скрипаль і композитор; створив жанр сольного інструментального концерту; концерти (програмний Пори року) і сонати для скрипки, concerti grossi; …
ВІВЕРОВІ
родина хижих ссавців; бл. 70 видів, зустрічаються у Пд.-Зх. Європі, Пд. Азії, Африці та на Мадаґаскарі; довж. 17 см - 1 м; довгий хвіст, короткі ноги; спосіб життя нічний, наземний або на …
ВІВСЮГ
один із видів вівса, злісний однорічний бур'ян ярих зернових культур, поширений в Європі, Азії, Пн. Африці, занесений в Пн. і Пд. Америку, Австралію.
ВІВСЯНИЦЯ
див. «костриця»
ВІВСЯНКИ
назва співочих птахів, що заселяють відкриті території Євразії; в Україні 4 види, всі охороняються.
ВІВТАР
1. місце для жертвоприношень у релігійних культах із доісторичних часів; 2. у християнських храмах - сх. підвищена частина, призначена для відправлення Богослужіння.
ВІВЦІ СОКІЛЬСЬКІ
смушкова порода, створена методом народної селекції в регіоні межиріччя Псла і Ворскли (назва від с. Сокілки Кобеляцького району Полтавської обл.), одна з найдревніших порід; смушки чорного …
ВІВЦЯ СВІЙСЬКА
свійська тварина; розводять задля м'яса, вовни, шкури та молока; походить від муфлона та архара.
ВІВЧАРИК
співочий птах із ряду горобцеподібних, заселяє зарості й ліси Євразії та Центр. Африки; довж. бл. 11 см; будує кулеподібні гнізда з бічним входом; охороняються.
ВІВЧАРКИ
група порід сильних, переважно вел. собак; використовують як пастуших (шотландська в., пулі та ін.) та службових собак (німецька в.); найпоширеніша група порід службових собак.
ВІДБІЙ
відокремлювання в шахті породи від цілика; розрізняють: ручний в. - за допомогою знарядь (напр., кайла), механізований в. - за допомогою машин (напр., гірничих комбайнів, врубових машин), …
ВІДБИВАЧ
подоба подушки, що вивішується на борту яхти; оберігає корпус від подряпин; теп. найчастіше оболонка зі штучного матеріалу, наповнена повітрям.
ВІДБИТТЯ
зміна напрямку руху тіла (напр., м'яча) або хвилі (напр., світла, звуку), коли вони натрапляють на перешкоду (межу 2-х середовищ), причому кут падіння і кут відбиття рівні й лежать в одній …
ВІДБИТТЯ ПОВНЕ
явище, що спостерігається під час переходу світла із середовища, в якому воно поширюється з меншою швидкістю (напр., скла), до середовища, в якому воно поширюється з більшою швидкістю …
ВІДВАЛ
насип порожньої породи або промислових відходів, напр., шлаку, біля шахти, металургійного комбінату чи ін. промислового підприємства.
ВІДЕЛЬ ДЕ ЛА БЛАНШ
(Videl de la Blanche) Поль, 1845-1918, франц. географ; професор Сорбонни та унів. у Нансі; засновник франц. географічної школи; прихильник географічного посибілізму; один із авторів …
ВІДЕНСЬКА ВІДСІЧ 12 IX 1683
перемога пол. і австр. військ під командуванням Яна III Собеського над турец. армією Кара-Мустафи, яка обложила Відень.
ВІДЕНСЬКИЙ КОНҐРЕС 1814-15
з'їзд монархів і дипломатів європ. держав після падіння Наполеона I з метою врегулювання політичної ситуації; гол. роль відіграла антифр. коаліція: Росія, Велика Британія, Австрія та …
ВІДЕНЬ
столиця Австрії, у Віденській долині, над Дунаєм; окрема федеральна земля; 415 км2, 1,6 млн. мшк.; гол. промисловий (машинобудування, автомобільна, приладобудівна, поліграфічна), …
ВІДЕО
розмовна назва обладнання або систем електронного записування і відтворення рухомого зображення; відеомагнітофон, відеокамера та ін.
ВІДЕО АРТ
різновид мистецтва, яке використовує засоби телевізійної передачі; часто виступає у поєднанні зі звуком та ін. образотворчими засобами як тло або елемент перфомансу; вперше використав відео …
ВІДЕОГРАФІЯ
електронний спосіб реєстрації нерухомих зображень, що дає ефект, наближений до традиційної фотографії; оптичне зображення проектується на напівпровідникову пластину його перетворювача; …
ВІДЕОКАМЕРА
розмовна назва спрощеної версії телекамери, об'єднаної в одну систему з пристроєм реєстрації відео- та звукового сигналів на магнітній стрічці типових відеокасет.
ВІДЕОМАГНІТОФОН
пристрій для записування на магнітній стрічці та (або) відтворення з неї відео- і супровідного звукового сигналу; записувані сигнали можуть подаватися, напр., з відеокамери і мікрофона, …
ВІДЕОСИГНАЛ
зображення, перетворене на електричний сигнал.
ВІДЗНАКИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
нагороди, які присуджує сам Президент: Почесна в. П. У. (запроваджена 18 VIII 1992), Іменна вогнепальна зброя; Орден Богдана Хмельницького, Орден князя Ярослава Мудрого (1995), ордени За …
ВІДКРИТИЙ УНІВЕРСИТЕТ
доступна для всіх (незалежно від віку й освіти) форма навчання на вищому рівні; програма може охоплювати цикли лекцій з вибраних обл. знання, професійне чи повне навчання у вузі в обраному …
ВІДМІНОК
словозмінна морфологічна категорія іменників, яка реалізується у процесі зміни (за допомогою системи закінчень) форми певного іменника для вираження його граматичних відношень у …
ВІДМІНЮВАННЯ
зміна іменників, прикметників, дієприкметників, займенників та числівників (у деяких мовах артиклів та інфінітива) за відмінками, яка полягає у додаванні до незмінної основи закінчень …
ВІДМОРОЖЕННЯ
пошкодження шкіри та розташованих під нею тканин внаслідок дії низьких темп.; залежно від ступеня в. спостерігаються такі прояви: набряк шкіри, пухирі, омертвіння тканин, омертвіння частини …
ВІДНІМАННЯ
арифметична операція над заданими 2 числами a і b, внаслідок якої отримують таке число c, яке відповідає умові b+c = a.
ВІДНОВЛЕННЯ
приєднання електронів іонами, атомами або молекулами однієї речовини від молекул ін. речовини, т.зв. відновника; відбувається водночас із окисленням; у вужчому значенні - відбирання кисню …
ВІДНОСНОСТІ ТЕОРІЯ
1. спеціальна в. т., сучасна теорія часу і простору для опису фізич. явищ за довільної швидкості; спирається, зокрема, на постулати, що швидкість світла у вакуумі с є однаковою у всіх …
ВІДОБРАЖЕННЯ
див. «функція»
ВІДОР
(Vidor) Кінґ, 1894-1982, америк. кінорежисер і продюсер; фільми на соціальну тематику (Юрба, Хліб наш насущний), екранізації літературних творів (Війна і мир), вестерни (Дуель на сонці), …
ВІДПАЛЮВАННЯ
термічна обробка металевих предметів, що полягає у їх нагріванні до відповідної темп. та охолодженні з попередньо визначеною швидкістю; види в.: нормалізація, рекристалізація.
ВІДПЛИВ
див. «приплив і відплив»
ВІДПОВІДНІСТЬ
1. у логіці зв'язок між предметами, поняттями, величинами, позначається зазвичай символом xRy (x знаходиться у відношенні R до y); 2. поняття теорії множин, що визначає певну залежність між …
ВІДПОЧИНОК РОСЛИН
стан зниження метаболічної активності та сповільнення процесів росту всієї рослини або окремих її органів (напр., насіння, бруньок, бульб, кореневища), спричинений несприятливими умовами …
ВІДПУСКАННЯ
термічна обробка, що полягає у нагріванні попередньо загартованої сталі для зменшення її твердості та збільшення пластичності й ковкості.
ВІДРІЗОК
частина прямої, що міститься між її довільними 2 точками (разом із цими точками).
ВІДРОДЖЕННЯ
див. «Ренесанс»
ВІДТВОРЕННЯ
у економічній науці - відновлення використаних у процесі виробництва факторів (капіталу й робочої сили) у незмінних (в. просте), зменшених (в. обмежене) чи збільшених (в. розширене) обсягах.
ВІДУМЕРЩИНА
у староукр. праві успадкування майна смерда, котрий не мав нащадків чоловічого роду, князем; частково ця інституція стосувалася бояр; у Козацькій державі - майно померлого, яке переходило у …
ВІДХИЛЕННЯ СТАТЕВІ
форми сексуальних актів, що перевищують межі медичної норми; трактовані як хвороби; напр., особливі випадки садизму.
ВІДХОДИ
побічні продукти діяльності людини, непридатні для вжитку; розрізняють в. комунальні, джерелом яких є людські поселення, та промислові; застосовують різноманітні методи утилізації …
ВІДЧУЖЕННЯ
у філософському розумінні процес відокремлення продуктів праці, ідеалів, соціальних інститутів від своїх творців і протиставлення себе їм як самостійної дійсності; одна з основних категорій …
ВІДЧУТТЯ
I у психології елементарні складові пізнавальних психічних процесів, які виникають внаслідок дії певних збудників на окремі органи чуттів; відображення характерних предметів, напр., барв, …
ВІДЩЕП
довгий кремінний уламок з рівносторонніми бічними краями, що служив заготовкою для виготовлення знаряддя з часу пізнього палеоліту.
ВІДЬМА
за укр. віруваннями, жінка з надприродними можливостями; творить людям лихо; трапляються родимі в. (з невеличким хвостом) і навчені; обертаються різними тваринами та неживими предметами, …
ВІЕЙРА ДЕ СІЛЬВА
(Vieira de Silva) Марія Єлена, нар. 1908, бразильська малярка португ. походження, творить у Франції; картини наближені до абстракції (вільна інтерпретація форм натури, переважно краєвиди).
ВІЗА
письмовий дозвіл на перебування чужинця на території певної держави чи переїзд через неї; видають консульські установи або дипломатичні представники цієї держави.
ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
утворилась 395 внаслідок поділу Рим. держави імператором Теодозієм I Вел.; столиця - Константинополь; чинники, що об'єднували державу: рим. адміністрація та право, домінуюча грец. культура …
ВІЙКИ
ниткоподібні, рухомі, плазматичні вирости інфузорій та деяких епітеліальних клітин (війчастий епітелій).
ВІЙНА ЗА ІСПАНСЬКУ СПАДЩИНУ 1701-14
війна за успадкування іспан. трону (після вигасання 1700 іспан. лінії Габсбурґів), на який претендували франц. Бурбони (Філіпп V); між Францією й Іспанією та коаліцією, створеною цісарем, …
ВІЙНА ЗА АВСТРІЙСЬКУ СПАДЩИНУ 1740-48
збройний виступ Пруссії, Франції, Баварії та Іспанії проти права Марії Терези на успадкування цісарського трону й володінь Габсбурґів; закінчилася Аахенським миром 1748.
ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ 1775-83
(т.зв. американська революція) заколот 13 брит. колоній у Пн. Америці проти панування Великої Британії, який після ухвалення ними 1776 Декларації про незалежність Сполучених Штатів …
ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ 1917-21
боротьба УНР проти інтервенції Рад. Росії, підтриманої більшовиками України, а також проти Польщі та рос. білогвардійців; XII 1917-III 1918 воєнні дії Армії УНР проти рад. військ; за …
ВІЙНА ПРУССЬКО-АВСТРІЙСЬКА 1866
агресія Пруссії проти Австрії, блискавична перемога (Садова); закінчена згодою Австрії на гегемонію Пруссії в Німеччині (утворення Північнонім. Союзу).
ВІЙНА СВІТОВА I 1914-18
збройний конфлікт між утвореними на межі ХIX-ХХ ст. військово-політичними союзами; Антанті (Велика Британія, Франція, Росія) та її союзникам (Бельгія, Сербія, Чорногорія, з 1915 Японія, …
ВІЙНА СВІТОВА II 1939-45
глобальний збройний конфлікт, викликаний експансивною політикою Німеччини, Італії та Японії; в Європі Німеччина, підтримана СРСР, Угорщиною, Болгарією та Румунією, спершу здобула безумовну …
ВІЙНА СЕЛЯНСЬКА 1525
антифеодальне повстання селян, а також деяких нім. міст і рицарства (1522-23), під впливом реформації; різні політичні програми; придушене.
ВІЙНА СЕМИЛІТНЯ 1756-63
викликана прагненням Австрії повернути Сілезію від Пруссії (війна за австр. спадщину) і брит.-фр. суперництвом за колоніальні володіння; вели Австрія, Франція, Росія, а також Швеція і …
ВІЙНА ТРИДЦЯТИЛІТНЯ 1618-48
спричинена політичними та релігійними конфліктами в Нім. імперії; велася імператором з роду Габсбурґів і католицькими князями імперії (Католицька Ліга) проти табору протестантів; …
ВІЙНА У ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ
(війна за Кувейт, операція Буря в пустелі) воєнні дії на поч. 1991, викликані анексією Кувейту Іраком VIII 1990; після відхилення Саддамом Гусейном резолюції ООН, яка закликала його …
ВІЙНА ФРАНКО-ПРУССЬКА 1870-71
спричинена суперництвом обох держав; капітуляція армії Наполеона III під Седаном, повалення імперії у Франції, Версальське перемир'я 1871; як протест - вибух революції (Паризька Комуна); …
ВІЙНИ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ТА НАПОЛЕОНІВСЬКОЇ ФРАНЦІЇ 1792-1815
воєнні кампанії періоду франц. революції 1789-99 та панування Наполеона I; 1792 оголошена війна Австрії та Пруссії, 1793 виникнення I антифр. коаліції європ. монархій, 1795 мир із Пруссією …
ВІЙНИ РЕЛІГІЙНІ У ХVI І ХVII СТ.
війни в багатьох європ. країнах (зокрема, Німеччині, Франції, Нідерландах, Англії), що виникали з релігійного конфлікту між прихильниками реформації (протестантами) і католиками; мали …
ВІЙОН
(Villon) Франсуа, 1431 - після 1463, франц. поет; у творчості, що вважається найбільшим досягненням середньовічної франц. літератури, подав яскравий образ свого сповненого пригод життя; …
ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
1. офіційна назва Запорозької Січі та її збройних сил у XVI-XVIII ст. (В. З. низове); 2. офіційна назва реєстрового козацького війська в Речі Посполитій з кінця XVI ст. (В. З. низове …
ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
організація війська, при якій солдати поєднують військову службу із веденням господарства; в Україні існували у XVIII ст. на Укр., Царицинській, Оренбурзькій оборонних лініях, у …
ВІЙСЬКОВІ РАНГИ
визначення ступеня у військовій ієрархії; в Укр. Армії в. р. діляться на групи (корпуси): рядові, мол. офіцери, офіцери, ген., ген. Армії України.
ВІЙТ
1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурзькому праві в XIV-XVIII ст. очолював …
ВІЙТОВИЧ ПЕТРО
1862-1936, укр. скульптор; працював у Львові; монументально-декоративні скульптури: Торгівля і Праця для фасаду залізничного вокзалу, композиція Слава на фасаді та скульптури в інтер'єрі …
ВІЙЧАСТІ ЧЕРВИ
клас тварин типу плоских червів; живуть переважно вільно, здебільшого водяні тварини, на суші зустрічаються рідко; бл. 1600 видів; довж. тіла від 0,2 мм до бл. 6 см; вел. здатність до …
ВІК
період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000).
ВІКІНҐИ
член скандинавських дружин, які у VIII-IX ст. здійснювали далекі морські (та річкові, вглиб континенту) походи; в. звичайно називають скандинавських розбійників та завойовників, хоча їхні …
ВІКЛІФ
(Wiklef) Джон, бл. 1330-84, англ. теолог і релігійний реформатор; виступав проти світської влади пап, наголошуючи на непідвладності короля; провісник реформації, вплинув на формування …
ВІКО
(Vico) Джамбаттіста, 1668-1744, італ. суспільний мислитель і філософ історії; предтеча сучасного історизму й наукової теорії суспільного розвитку.
ВІКОВІЧНИЙ СОЮЗ 1291
союз пракантонів Урі, Швіц і Унтервальден з метою оборони від Габсбургів; основа Швейцарського Союзу.
ВІКТОР АМАДЕЙ II
(Vittorio Amadeo II) 1666-1732, із Савойської династії, герцоґ Савойський (1675-1730), король Сицилії (1713-20), король Сардинії (1720-30); після війни за іспан. спадок за Утрехтським …
ВІКТОР ЕМАНУЇЛ II
(Vittorio Emanuele II) 1820-78, із Савойської династії, король Сардинії (1849-61), король Італії (з 1861); завдяки союзові з Францією та використанню визвольних рухів 1859-61 об'єднав …
ВІКТОР ЕМАНУЇЛ III
(Vittorio Emanuele III) 1869-1947, із Савойської династії, король Італії (1900-46); 1922 призначив Б. Муссоліні прем'єр-міністром, 1943 виступив проти нього; 1946 зрікся престолу на користь …
ВІКТОРIЯ
адмiнiстративний центр Сянґану (Гонконґу); 1,5 млн. мшк.; міська агломерація В.-Цзюлун (бл. 4,5 млн. мшк.) становить вел. портовий комплекс (Гонконґ) i торгово-фiнансовий центр, один з гол. …

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 > >>

© ukrslov.com - 2010