Домівка Про проект Зворотний зв'язок Зробити закладку
beta

  
ukrslov.com →  УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь

Слова на лiтеру Е (437)

1 2 3 4 5 > >>
Е
ірраціональне число, яке є границею числової послідовності (1+1/n)n; е = 2,718; має широке застосування у математиці, напр., основа натурального логарифму.
Е, Е
сьома літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук е, вимовляється е.
ЕАНАТУМА СТЕЛА
вапнякова плита вис. 1,8 м, виготовлена коштом шумерського правителя м. Лаґаш; з обох боків вкрита рельєфом із написом - одна з найстаріших історичних пам'яток на території Месопотамії; …
ЕАНЕШ
(Eanes) Антоніу душ Сантуш Рамалью, нар. 1935, португ. ген. і політик; 1976-86 президент.
ЕБEР
(Hebert) Жак Рeнe, 1757-94, діяч пeріоду франц. рeволюції 1789-99; гол. найрадикальнішої фракції кордeльєрів, званиx eбeристами, страчeний за опозицію до диктатури і якобінського тeрору.
ЕБРО
р. в Іспанії; довж. 910 км; витоки у Кантабрійських г.; впадає в Середземне м.; використовується для іригації; гол. м. Сараґоса.
ЕВАПОРОМЕТР
прилад для вимірювання інтенсивності випаровування води з відкритих резервуарів та поверхні ґрунту.
ЕВБЕЯ
гористий грец. острів у Егейському м., відділений від суші вузькими прот.; 4,2 тис. км2, 309 тис. мшк.; середземноморське сільське господарство; туризм.
ЕВГЛЕНА
представник одноклітинних (найпростіших), надклас джгутикових; бл. 150 видів довж. бл. 0,5 мм; переважно у прісній воді; як продукт асиміляції подібна до водоростей.
ЕВДЕМОНІЗМ
етичний погляд, згідно з яким щастя є найбільшим благом і остаточною метою людини.
ЕВЕНКІЙСЬКИЙ АВТОНОМНИЙ ОКРУГ
у аз. частині Росії (Красноярський край), на Середньосибірському плоскогір'ї; 767,6 тис. км2, 23 тис. мшк.; адміністративний центр Тува; росіяни 68%, евенки 14%, якути; міське населення …
ЕВЕНКИ
народ, який проживає в Сибіру (бл. 30 тис.), а також в Китаї (бл. 56 тис.); мова евенкійська.
ЕВЕРЕСТ
див. «Джомолунґма»
ЕВЕРТ-ЛЛОЙД
(Evert-Lloyd) Кріс (Крістін Мері), нар. 1954, америк. тенісистка; 1973-88 18 разів вигравала турніри Вел. Кубка; 4-разова чемпіонка Вімблдону; 7-разова переможниця першостей Франції, …
ЕВКАЛІПТ
вічнозелене дуже швидкоросле дерево (вис. до 150 м) або кущ; бл. 500 видів; росте в Австралії і Полінезії; вирощують задля цінної деревини; листя містять ефірну олію, застосовують у …
ЕВКАРІОТИ
організми, побудовані з клітин, які мають відокремлене ядро; ядро відділене від цитоплазми ядерною оболонкою.
ЕВКЛІД
III ст. до н.е., грец. математик, жив і працював у Александрії; його праця Основи містить систематичний виклад геометрії, а також деякі питання теорії чисел, у ній підсумовано досягнення …
ЕВНУС
II ст. до н.е., сирійський раб, керівник повстання рим. рабів на Сицилії (138 або 136-132 до н.е.); здобувши Генни (тепер Енна), проголосив себе царем; переможений після облоги у Тавроменії …
ЕВОЛЮЦІЯ
процес тривалих, поступових, дрібних змін, поступового переходу на вищі стадії розвитку із успадкуванням попередніх елементів; також синонім поступового розвитку.
ЕВПАТРИДИ
у стародавніх Афінах родова аристократія, до реформ Солона (594 до н.е.) суспільна верства, яка здійснювала владу.
ЕВРАТОМ
див. «Європейська комісія з питань атомної енергії»
ЕВРИКА!
(знайшов!) вигук Архімеда після відкриття основного закону гідростатики.
ЕВРИПІД
бл. 485-406 до н.е., грец. трагік; автор психологічної трагедії; попередник трагікомедії; збереглося 17 трагедій, серед яких Алкестида, Медея.
ЕВРИСТИЧНИЙ МЕТОД
метод навчання, який полягає в наведенні учня на шлях самостійного знаходження відповідей на поставлене питання.
ЕВРИТОПНІ ОРГАНІЗМИ
види організмів, що без шкоди для себе витримують значні зміни факторів середовища: темп. (евритермічні), тиску води (еврибатичні) - деякі хижі риби, концентрації мінеральних солей …
ЕВРИФАГИ
тварини, здатні харчуватися їжею рослинного і тваринного походження; серед безхребетних - таргани, терміти, серед хребетних - ворони, свині, бурий ведмідь.
ЕВТРОФНЕ ОЗЕРО
прісноводне оз. з вел. кількістю корму, багатою флорою і фауною; надлишок органічних сполук розкладається, спричиняючи вел. поглинання кисню і гальмування процесів мінералізації; …
ЕВФЕМІЗМИ
слова або вирази, що ними замінюють слова з грубим або непристойним змістом; е. передають той самий зміст у пом'якшеній або завуальованій формі (напр., говорити неправду замість брехати).
ЕГАЛІТАРИЗМ
концепція, яка базується на ідеї, що основою справедливого устрою суспільства є принцип економічної, соціальної й політичної рівноправності громадян.
ЕГЕЙСЬКІ ОСТРОВИ
грец. острови в Егейському м.: Кіклади, Додеканес, Лесбос, Хіос, Самос; 9,1 тис. км2, 430 тис. мшк.; туризм; середземноморське сільське господарство; видобування бокситів; гол. м. Мітиліні …
ЕГЕЙСЬКА КУЛЬТУРА
означення культур, що розвивалися в басейні Егейського м. від неоліту (6000 до н.е.) до вторгнення дорійців (бл. 1100 до н.е.); охоплює культури: критську, елладську, кікладську.
ЕГЕЙСЬКЕ МОРЕ
відгалуження Середземного м., між Грецією і Туреччиною; сполучене з Чорним м. Турец. прот.; 188 тис. км2; гл. до 2591 м; численні острови; рибальство; туризм; порти: Пірей, Салоніки …
ЕГОЇЗМ
життєва позиція, яка характеризується турботою про власне добро та інтереси або інтереси найближчих осіб, а також надання їм переваги порівняно з благом й інтересами інших; протилежність …
ЕГОЦЕНТРИЗМ
позиція, спосіб мислення, якому притаманна тенденція до тлумачення дійсності з точки зору власної особи; згідно з Ж. Піаже е. є природною рисою малої дитини.
ЕГРЕТА
чапля із довгим ошатним пір'ям на плечах і хвості (т.зв. егретки довж. бл. 45 см); плавні та болота теплого поясу усього світу.
ЕДІП
у грец. міфології син фіванського царя Лая і Йокасти; батько наказав кинути немовля на горі Кітерон у зв'язку з пророцтвом, що він загине від руки сина; Е. несвідомо убив свого батька і …
ЕДІПІВ КОМПЛЕКС
неусвідомлений сексуальний потяг сина до матері, поєднаний з почуттям провини, ворожим ставленням до батька і страхом перед ним; за З. Фройдом - один з осн. етапів психо-сексуального …
ЕДІСОН
(Edison) Томас Алва, 1847-1931, америк. винахідник (понад 1000 патентів), самоук; член Національної АН у Вашинґтоні; вдосконалив телефон Белла, 1877 винайшов фонограф, 1879 електричну …
ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ
комплекс ґрунтових факторів, що впливає на розвиток рослин: структура, родючість, кількість вологи та мікроорганізмів.
ЕДВАРД I
(Edward I) 1239-1307, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1272; 1265 переміг Сімона де Монфора; 1270-72 учасник VIII хрестового походу; 1277-83 підкорив Валлію; 1295 скликав т.зв. …
ЕДВАРД II
(Edward II) 1284-1327, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1307, син Едварда I; батько проголосив його принцом Валлійським (відтоді титул наслідника англ. трону); 1314 переможений …
ЕДВАРД III
(Edward III) 1312-77, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1327, син Едварда II; оголосив претензії на франц. трон і 1337 розпочав Столітню війну, яку вів з перемінним успіхом.
ЕДВАРД VII
(Edward VII) 1841-1910, з саксонсько-кобурзької династії, король Великої Британії та Ірландії з 1901, син Вікторії; 1903 досягнув успіху в зменшенні брит.-фр. напруженості, відкриваючи шлях …
ЕДВАРД VIII
(Edward VIII) 1894-1972, з Віндзорської династії, король Великої Британії та Пн. Ірландії з 1936, син Георга V; одруження із розлученою американкою В. Сімпсон викликало протест Церкви та …
ЕДВАРДА ОЗЕРО
тектонічне оз. на кордоні Уґанди та Заїру, на вис. 915 м; 2150 км2; гл. 111 м; у національному парку Вірунґа.
ЕДДА
найстаріша пам'ятка скандинавської літератури, походить з Ісландії: 1. Е. старша - збірка пісень з IX-XI ст. на міфологічні теми; 2. Е. молодша - коментар до скандинавської міфології та …
ЕДЕЛЬВЕЙС
див. «білотка»
ЕДЕМ
I (Adam) Роберт, 1728-92, брат Джеймса, найвидатніший брит. архітектор кінця XVIII ст., шотландського роду; створив разом із братами Джеймсом та Вільямом різновид класицизму, зв. стилем …
ЕДИКТ
у стародавньому Римі розпорядження урядовців, насамперед претора, пізніше імператора; у Франції до 1789 королівський указ.
ЕДИНБУРҐ
м. у Великій Британії, адміністративний центр Шотландії, над Пн. м.; 442 тис. мшк.; фінансово-торговельний центр; харчова (віскі), електронна, поліграфічна, фармацевтична промисловість; …
ЕДМОНТОН
м. у Канаді, адміністративний центр провінції Альберта; міська агломерація 840 тис. мшк.; центр видобутку й переробки нафти (нафтопроводи); транспортний вузол; унів.
ЕЖЕКТОР
пристрій, яким відсмоктують при розрідженні рідину, пару або газ.
ЕЗОП
VI ст. до н.е. напівлегендарний грец. байкар; вважається творцем байки про тварин; Байки Е.
ЕЗОТЕРИЗМ
знання, призначене для обраних, на противагу екзотеричному знанню, призначеному для загалу; передається майстрами наверненим послідовникам і санкціонується в обрядах ініціації; типове для …
ЕЙ-БІ-ЕС
електронна система, що дозволяє запобігати блокуванню коліс в момент гальмування; застосовується в автомобілях (вперше у Мерседесах) від 1978.
ЕЙБРЕГАМЗ
(Abrahams) Пітер Генрі, нар. 1919, південноафр. романіст, пише англ. мовою; противник політики апартеїду; побутові романи про міське негритянське населення; Шахтар, Під владою ночі.
ЕЙЗЕНШТЕЙН СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
1898-1948, рос. кінорежисер і сценарист, теоретик кінематографа; один з найвизначніших творців німого кіно, новатор і кодифікатор технічних і художніх засобів кіно; сягнув довершеності у …
ЕЙК
(Eyck) фан, нідерландські малярі XV ст., брати: Губерт, ?-1426, участь у створенні Ґентського вівтаря (?); Ян, 1390-? перед 1441, один з творців нового малярства, зокрема портрету; …
ЕЙЛІ
(Ailey) Алвін, 1931-89, америк. артист балету та хореограф; автор балетів, натхнених музичними традиціями чорношкірих американців (Откровення); 1958 заснував Алвін Ейлі Ситі сентер данс …
ЕЙЛАТ
м. і порт в Ізраїлі, на узбережжі зат. Аккаба (Червоне м.); 25 тис. мшк.; нафтопереробний комплекс; знесолювання морської води; пляж.
ЕЙЛЕР
(Euler) Леонард, 1707-83, швейцарський математик, фізик та астроном, працював у Петербурзі та Берліні; один із творців сучасної математики; його праці відіграли винятково важливу роль у …
ЕЙНДГОФЕН
м. на пд. Нідерландів; 193 тис. мшк.; найбільший у країні центр електронної промисловості; штаб-квартира концерну Філіпс; політехніка.
ЕЙНШТЕЙН
Альберт, 1879-1955, видатний нім. і америк. фізик; автор теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії (E=mc2, де с - швидкість тіла, а m - його маса), пояснив явища …
ЕЙНШТЕЙНІЙ
Еs, радіоактивний, штучно отриманий (1952, Ґіорсо (A. Ghiorso) і співробітники) хіміч. елемент з атомним числом 99; метал.
ЕЙР
I (Eyre) Едуард Джон, 1825-1901, англ. мандрівник, дослідник Австралії; 1839-41 відкрив оз. Торренс та оз., назване пізніше його ім'ям. II найбільше оз. Австралії, 16 м н.р.м.; бл. …
ЕЙСЕЛЬМЕР
водозбірник у Нідерландах, який виник внаслідок відгородження греблею Афслейтдейк (довж. 32 км) зат. Зейдерзе від Пн. м.; Е. поступово пересихає.
ЕКВАДОР
держава у Пд. Америці, на узбережжі Тихого о.; Е. належать Ґалапаґоські острови. Розташований в Андах (Чимборасо, 6267 м), на сх. ділянці Амазонської низ.; чинні вулкани (Котопахі); …
ЕКВАТОР
паралель, площина якої проходить через центр Землi i перпендикулярна до осi, що проходить через 2 географiчнi полюси.
ЕКВАТОРІАЛЬНІ ЗВОРОТНІ ТЕЧІЇ
компенсаційні теплі течії в океанах; на сх. в екваторіальних штильних поясах; відводять надмір води, нагромадженої у зх. частинах океанів через пн. і пд. екваторіальні течії; 1-3 км/год …
ЕКВАТОРІАЛЬНА ҐВІНЕЯ
держава в Африці, біля Ґвінейської зат.; займає континентальну частину - Мбіні (колишнє Ріо-Муні), 26 тис. км2, а також вулканічні острови Біоко і Пагалу. Пер. височинно-гориста, …
ЕКВЕНСІ
(Ekwensi) Кипріан, нар. 1921, ніґерійський письменник, пише англ. мовою; популярні побутові та пригодницькі романи; Джаґва Нана, Коли горить трава.
ЕКГАРТ
(Eckhart) Йоганн, Майстер Екгарт, бл. 1260-1327?, нім. філософ і теолог; домініканин, вважався гол. представником надрайнського містицизму, його концепція давала підставу трактувати її як …
ЕКДИСТЕРОЇДИ
стероїдні гормони, відкриті у комах, регулюють процес їхнього перетворення в лялечку (зооекдисони); е. знайдено також в рослинах (фітоекдисони).
ЕКЗАМЕНАЦІЙНА СЕСІЯ
визначений період, коли у вищих школах відбуваються екзамени.
ЕКЗАРХАТ РАВЕННИ
володіння Візантійської імперії в Італії 565-751, що об'єднували Равенну і навколишню територію; у 751 завойовані ланґобардами; у 756 увійшли в склад Папської області.
ЕКЗЕКУТИВА
виконавчий орган.
ЕКЗЕМА
хронічне захворювання шкіри, запалення, іноді з ексудатом і набряками; причиною є порушення обміну речовин, функцій нервової системи та залоз внутрішньої секреції.
ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ
філософський і літературний напрямок XX ст., згідно з яким предметом філософії є особиста доля вільного та відповідального індивідуума, який переживає почуття страху і безнадійності …
ЕКЗИСТЕНЦІЯ
буття, обставини життя; у філософії протиставляється есенції (сутності), основне поняття екзистенціалізму, яким окреслюється особливий спосіб існування, притаманний лише людині.
ЕКЗОГАМІЯ
вимога укладання шлюбів поза власною суспільною групою чи кровною ріднею; протилежність ендогамії.
ЕКЗОГЕННІ АМІНОКИСЛОТИ
амінокислоти білків, які не ситезуються організмами тварин і людини; повинні надходити з кормом, напр., триптофан.
ЕКЗОРЦИЗМИ
закляття і жести, чинені з метою протидії впливам злих сил (духів) на людину; у католицизмі стали літургійною формою.
ЕККЛЕСІЯ
у стародавніх Афінах збори повноправних громадян, яким виповнилося 20 років; найвищий державний орган, який керував внутрішньою і зовнішньою політикою.
ЕКЛІПТИКА
вел. коло небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця.
ЕКЛЕКТИЗМ
створення єдиної цілості з різних елементів; спосіб занять у філософії, науці, мистецтві чи властивість поглядів, яка полягає в об'єднанні в єдину систему різних теорій, а також понять чи …
ЕКЛЕКТИКА
тенденція в красних мистецтвах до поєднання стильових елементів, запозичених від різних епох і мистецьких середовищ; одна з основ академізму; характерна для різних епох, зокрема для 2-ої …
ЕКЛОГА
один з видів античної буколічної поезії, близький до пасторалі та ідилії, що будується у формі діалогу між пастухами і пастушками, а іноді у формі пісень чи поем про принади сільського …
ЕКО
(Есо) Умберто, нар. 1932, італ. семіотик, естетик і письменник; професор Болонського унів.; значний внесок у теорію семіотики; відомі романи (Ім'я троянди, Маятник Фуко), есеї (збірки …
ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА
див. «катастрофа екологічна»
ЕКОЛОГІЧНА НІША
див. «ніша екологічна»
ЕКОЛОГІЧНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
сільське господарство, скероване на підвищення якості й екологічної чистоти харчових продуктів, на припинення руйнування довкілля шляхом значного обмеження застосування мінеральних добрив …
ЕКОЛОГІЧНИЙ РУХ
виник на поч. 70-х ХХ ст., діяльність, спрямована на захист навколишнього середовища та раціонального використання природних багатств, з е. р. виділилися політичні партії, перша виникла …
ЕКОНОМІЇ
у давній Речі Посполитій частина королівщин, виділена 1589-90 для задоволення потреб монарха і його двору.
ЕКОНОМІКА ДИРЕКТИВНА
економічна система, в якій підприємства та ін. суб'єкти економіки виробляють і зуживають ресурси на підставі директив центр. владних структур; відомі 2 основні форми: комуністична (т.зв. …
ЕКОНОМІКА ДОБРОБУТУ
напрямок у економічній науці, прихильники якого стверджують, що в ринковій економіці конечне втручання держави, аби вона у такий спосіб розподіляла блага, щоб кожен індивід взяв належну …
ЕКОНОМІКА СВІТОВА
система виробничих, технологічних, торговельних, фінансових та інституційних зв'язків між національними господарствами різних держав, на різному рівні суспільно-економічного розвитку, що …
ЕКОНОМІКА ТОВАРНА
виробництво продуктів, призначених для товарообміну шляхом договорів про купівлю-продаж.
ЕКОНОМІЧНА КРИЗА 1929-33
найбільша економічна криза в історії капіталізму; охопила всі країни (крім СРСР) і галузі господарства; раптовий крах восени 1929, з 1933 поступове поліпшення кон'юнктури.
ЕКОНОМІЧНА НАУКА
вивчає суспільний процес господарювання; шукає відповіді на запитання: що, скільки, яким чином і для кого виробляти; досліджує альтернативне використання обмежених засобів.
ЕКОНОМІЧНЕ ВІДСТАВАННЯ
затримка в економічному розвитку частини країн (т.зв. периферія) в порівнянні з найрозвинутішими країнами світу.

1 2 3 4 5 > >>

© ukrslov.com - 2010